Коригування лізингових платежів, в основі якого лежить зміна курсової різниці, прямо не заборонене та не суперечить чинному законодавству України. До такого висновку дійшов ВСУ в постанові від 7 жовтня 2014 р. №3-133гс14, текст якої друкує "Закон і Бізнес".
Верховний Суд України
Іменем України
Постанова
7 жовтня 2014 року м.Київ №3-133гс14
Судова палата у господарських справах Верховного Суду України у складі:
головуючого — Барбари В.П.,
суддів: Балюка М.І., Берднік І.С., Гуля В.С.,
Жайворонок Т.Є., Ємця А.А., Колесника П.І., Потильчака О.І., Шицького І.Б.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Унікредит лізинг» про перегляд Верховним Судом постанови Вищого господарського суду від 14.07.2014 у справі №910/763/13 за позовом ТОВ «Газ-інвест» до ТОВ «Унікредит лізинг» про визнання недійсним договору фінансового лізингу та стягнення суми,
ВСТАНОВИЛА:
У січні 2013 р. ТОВ «Газ-інвест» звернулося до Господарського суду м.Києва із позовом до ТОВ «Унікредит лізинг», в якому з урахуванням зміни позовних вимог просило визнати недійсним договір фінансового лізингу від 25.06.2010 №1810L10/00, укладений між ТОВ «Газ-інвест» і ТОВ «Унікредит лізинг», та стягнути з ТОВ «Унікредит лізинг» на користь ТОВ «Газ-інвест» 1928933,48 грн.
Позовні вимоги мотивовано невідповідністю змісту договору фінансового лізингу вимогам чинного законодавства.
Рішенням Господарського суду м.Києва від 21.10.2013
позовні вимоги задоволено у повному обсязі. Визнано недійсним договір фінансового лізингу, укладений між ТОВ «Газ-інвест» і ТОВ «Унікредит лізинг». Стягнуто з ТОВ «Унікредит лізинг» на користь ТОВ «Газ-інвест» кошти в сумі 1928933,48 грн., а також судовий збір у сумі 39725,67 грн.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від 20.05.2014 рішення Господарського суду м.Києва від 21.10.2013 змінено, позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з ТОВ «Унікредит лізинг» на користь ТОВ «Газ-інвест» кошти в сумі 1564570,65 грн., а також судовий збір у розмірі 32438,41 грн. В іншій частині рішення Господарського суду м.Києва від 21.10.2013 залишено без змін. Стягнуто з ТОВ «Газ-інвест» на користь ТОВ «Унікредит лізинг» судовий збір за розгляд апеляційної скарги в сумі 3643,63 грн.
Вищий господарський суд постановою від 14.07.2014 залишив без змін постанову КАГС від 20.05.2014.
Суд касаційної інстанції погодився з висновком суду апеляційної інстанції про наявність підстав для задоволення позову в частині визнання недійсним договору фінансового лізингу, укладеного між
позивачем і відповідачем, та стягнення коштів, виходячи з того, що порядок визначення лізингових платежів, умови спірного договору фінансового лізингу безпідставно передбачають можливість збільшення розміру відшкодування частини вартості предмета лізингу залежно від зміни курсу гривні до долара США/євро.
У заяві про перегляд постанови ВГС від 14.07.2014 з підстав, передбачених п.1 ст.11116 Господарського процесуального кодексу, ТОВ «Унікредит лізинг», посилаючись на неоднакове застосування судом касаційної інстанції положень ст.16 закону «Про фінансовий лізинг», ст.632 Цивільного кодексу при вирішенні аналогічних справ, просить скасувати цю постанову та направити справу на новий розгляд до Вищого господарського суду.
На обгрунтування неоднаковості застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права ТОВ «Унікредит лізинг» долучило до поданої заяви копії постанов ВГС від 1.04.2013 у справі
№5011-11/11776-2012, від 4.12.2012 у справі №5021/663/12, від 25.01.2012 у справі №7/196, від 4.04.2012 у справі №30/289, від 9.11.2011 у справі
№37/110пд, від 26.11.2009 у справі №32/115-09 та від 3.11.2011 у справі №37/109пд.
У цих постановах ВГС у подібних правовідносинах, застосовуючи одні й ті самі норми матеріального права (ст.16 закону «Про фінансовий лізинг»), дійшов протилежних правових висновків про те, що чинним законодавством не заборонено вираження в договорі грошових зобов’язань в іноземній валюті та здійснення перерахунку грошового зобов’язання у випадку зміни Національним банком курсу національної валюти України стосовно іноземної валюти, а тому відсутні підстави для визнання недійсними договорів і пунктів договорів фінансового лізингу, якими передбачено, що сума лізингових платежів визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу.
Ухвалою від 2.09.2014 ВГС допустив до провадження господарську справу №910/763/13 для перегляду Верховним Судом постанови ВГС від 14.07.2014.
У справі, що розглядається, судами встановлено, що 25.06.2010 між ТОВ «Газ-інвест» і ТОВ «Унікредит лізинг» було укладено договір фінансового лізингу.
Відповідно до п.1.1 цього договору відповідач взяв на
себе зобов’язання придбати предмет лізингу у власність від продавця (відповідно до встановлених позивачем специфікацій та умов, передбачених у договорі фінансового лізингу, зокрема в додатку №1 до договору фінансового лізингу) та передати предмет лізингу в користування позивачеві на строк та на умовах, визначених цим договором.
Відповідно до специфікації, наведеної в додатку №1 до договору фінансового лізингу, предметом лізингу є роторний комбайн MF9795 FORTIA.
Згідно зі спеціальними умовами договору фінансового лізингу ціна предмета лізингу еквівалентна $340000, у тому числі податок на додану вартість, яка розрахована в гривнях за офіційним курсом обміну валют Національного банку на день укладення цього договору, що на день укладення цього договору становить 2689196,00 грн.
На виконання договору фінансового лізингу між ТОВ «АМАКО Україна» (продавець), відповідачем і позивачем було укладено договір купівлі-продажу від 25.06.2010 №1810L10/00-LD/PC, за умовами якого продавець зобов’язався продати, а відповідач — купити для подальшої передачі позивачеві роторний
комбайн МF9795 FORTIA.
16.07.2010 між позивачем і відповідачем було укладено додаткову угоду №1 до договору фінансового лізингу, за умовами якої сторони дійшли згоди змінити ціну предмета лізингу та встановити її у розмірі, еквівалентному $34032258 (2691100,00 грн. станом на 10.07.2012).
16.07.2010 відповідачем було прийнято у власність предмет лізингу та передано його у фінансовий лізинг позивачеві, про що складено акт приймання-передачі від 16.07.2010 б/н.
Відповідно до п.7.1 договору фінансового лізингу складові лізингових платежів, їх суми та дати платежів визначені в графіку лізингових платежів у додатку №2, який є невід’ємною частиною цього договору.
Згідно з пп.7.2.1 п.7.2 договору фінансового лізингу перший лізинговий платіж сплачується за курсом першого лізингового платежу та складається із комісійної винагороди відповідача за організаційні заходи, пов’язані з підготовкою та укладенням договору фінансового лізингу, та авансу ціни предмета лізингу.
Підпунктом 7.2.2 п.7.2 договору фінансового лізингу встановлено, що періодичні лізингові платежі сплачуються за курсом платежу (курсом продажу валюти — безготівковим курсом продажу долара США/євро, який діє на банківський день, що передує даті платежу, визначеній у додатку №2) і складаються з: відшкодування, яке є гривневим еквівалентом суми, визначеної в графіку лізингових платежів, помноженої на курс, що становить 7,905 грн. за $1; комісії відповідача, яка розраховується як різниця суми лізингового платежу та відшкодування, і не може бути меншою за 1 грн.
Як убачається з графіка лізингових платежів, наведеного у додатку №2 до договору фінансового лізингу (в редакції додаткової угоди від 10.07.2012 №3), позивач зобов’язався виплатити 30.06.2010 відповідачеві авансовий платіж у сумі, еквівалентній $85000, та комісію за організацію в розмірі $3825, а надалі щомісячно з 25.07.2010 до 25.07.2013 сплачувати лізинговий платіж у розмірі, передбаченому відповідним графіком.
На виконання умов договору фінансового лізингу ТОВ «Газ-інвест» частково сплатило ТОВ «Унікредит лізинг» ціну предмета лізингу в розмірі 1564570,65
грн., комісійну винагороду в розмірі 302823,10 грн., неустойку в сумі 30384,85 грн., інші комісії в сумі 1928933,48 грн.
На вимогу відповідача 26.10.2012 позивачем було повернуто відповідачеві предмет лізингу — роторний комбайн МF9795 FORTIA, про що сторонами було складено та підписано акт приймання-передачі від 26.10.2012 б/н.
Предметом перегляду є постанова ВГС від 14.07.2014 у справі №910/763/13 у частині його висновків про те, що порядок визначення лізингових платежів у гривневому еквіваленті до курсу долара США не є правомірним.
Усуваючи розбіжності в застосуванні судом касаційної інстанції норм матеріального права, Судова палата у господарських справах ВС уважає, що заява підлягає задоволенню з наведених нижче підстав.
Відповідно до ч.1 ст.193 Господарського кодексу до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.
Статтею 533 ЦК передбачено, що грошове зобов’язання має бути виконане в гривнях. Якщо в зобов’язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті в гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.
Ця норма кореспондується з приписами ст.524 ЦК, згідно з якою зобов’язання має бути виражене в грошовій одиниці України — гривні. Сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов’язання в іноземній валюті.
Таким чином, положення чинного законодавства хоч і передбачають обов’язковість застосування валюти України при здійсненні розрахунків, але не містять заборони визначення грошового еквіваленту зобов’язань в іноземній валюті.
Отже, коригування лізингових платежів, в основі якого лежить зміна курсової різниці (зміна курсу гривні стосовно долара), прямо не заборонена та не суперечить чинному законодавству.
Умови договору фінансового лізингу відповідають
загальним засадам цивільного законодавства щодо свободи договору (ст.627 ЦК) та положенням щодо вільного встановлення у договорі ціни як його умови (ст.632 ЦК).
Усупереч наведеному в справі, що розглядається, ВГС дійшов висновку про недійсність правочину (договору фінансового лізингу) як такого, що неправомірно передбачає визначення лізингових платежів у гривневому еквіваленті до курсу долара США.
Такий висновок ВГС грунтується на неправильному застосуванні норм матеріального права та суперечить висновкам цього ж суду в інших за змістом рішеннях у подібних правовідносинах, зокрема у справах №№5011-11/11776-2012, 5021/663/12, 7/196, 30/289, 37/110пд, 32/115-09 та 37/109пд.
З огляду на викладене заява ТОВ «Унікредит лізинг» підлягає задоволенню, а постанова ВГС від 14.07.2014 — скасуванню з передачею справи на новий касаційний розгляд.
Керуючись стст.11116, 11123, 11124, 11125 ГПК, Судова палата у господарських справах ВС
ПОСТАНОВИЛА:
Заяву ТОВ «Унікредит лізинг» задовольнити.
Постанову ВГС від 14.07.2014 у справі №910/763/13 скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду касаційної інстанції.
Постанова є остаточною й може бути оскаржена тільки на підставі, встановленій п.2 ст.11116 ГПК.
джерело: http://zib.com.ua/
_03_03.png)
