За знання своїх прав та обов’язків громадяни змушені... віддавати свої гроші приватним компаніям: нормативних актів немає у відкритому доступі.
Ізраїль забороняє публікувати власні закони.
Незнання законів, як відомо, не звільняє від відповідальності, але Ізраїль закрив доступ до законів для пересічних громадян. Навіть елементарну юридичну інформацію, включаючи повні тексти чинних законів і судові вердикти, держава віддала в монопольний відкуп приватним компаніям. Хочеш знати свої права й обов’язки — плати, іншого шляху немає.
За показником комп’ютеризації судової системи Ізраїль випереджає навіть Європу, витрачаючи на технічне оснащення судів 6,3% їхнього бюджету (удвічі більше європейського показника). Проте рядовий ізраїльтянин не може знайти в Google судовий вердикт, розміщений на сайті управління судів: за рішенням Міністерства юстиції, ця інформація зроблена недоступною для пошукових систем і знайти рішення судів можна тільки в приватних — і, зрозуміло, платних — базах юридичної інформації. Текстами судових вердиктів торгують не тільки великі бази даних, а й інтернет-сайти новин. За прочитання одного рішення суду (відкритого та гласного!) беруть десятки шекелів (10 шекелів = $3).
Тексти законів, прийняті Кнесетом, і поправки до них публікуються на сайті законодавчого органу, але робиться це так, щоб максимально ускладнити доступ до інформації для пересічного громадянина, — закон окремо, поправки окремо. Оновлені версії законів з урахуванням поправок законодавці не публікують, цим займаються тільки приватні компанії — вони й продають «товар» споживачам.
Громадська організація «Семінар із суспільствознавства» вирішила, що ізраїльтяни мають право знати закони власної країни. Спільно з товариством «Вікімедіа» добровольці почали публікувати відкриту для всіх книгу законів Держави Ізраїль.
«Щоб підтримувати владу закону, громадянинові необхідно знати закон, адже виконувати закон, не знаючи його, неможливо, — пояснюють ініціатори проекту, — Базовою умовою знання закону є його публікація. Проте в Ізраїлі обов’язок публікації законів виконується дуже частково, суто формально».
Проте в ході реалізації проекту з’ясувалося, що «приватизація» законодавчої інформації в Ізраїлі — не просто упущення держави, а її цілеспрямована політика. Як повідомляє TheMarker, управління прибуткового податку пригрозило позовом активістові «Семінару із суспільствознавства» Цві Двіру за те, що той опублікував у відкритому доступі нову версію цінного документа — підзаконного акта про прибутковий податок, в якому докладно роз’яснюються всі деталі практичного застосування закону про прибутковий податок.
Ц.Двір не вкрав цей «секретний» документ, він отримав усі його елементи від управління прибуткового податку абсолютно законно, на підставі закону про свободу інформації. Активіст виконав титанічну роботу: вніс до початкового тексту підзаконного акта часів британського мандата незліченні поправки, прийняті за роки існування Ізраїлю, і подарував результати своєї праці співгромадянам. А ось цього, виявляється, робити було не можна, оскільки держава продає авторські права на власні закони приватним адвокатам, і повний текст державного правового акта... захищений копірайтом!
Лідер МЕРЕЦ (сіоністської лівої соціал-демократичної політичної партії Ізраїлю) Захава Гальйон, котра розповіла про цю дику історію на своїй сторінці у Фейсбуку, відзначає, що згідно §6 ізраїльського закону про авторське право тексти актів і рішень будь-яких гілок влади не можуть бути об’єктом копірайту, тож заява чиновника управління прибуткового податку явно незаконна. На її думку, відсутність прозорості в цьому питанні — руйнівне явище: влада, відмовляючись від відкритого доступу до всіх законів, попалася на свій же гачок. Адже вона не знає, що сама вчинила незаконно, вважаючи, що повний текст державного правового акта захищений копірайтом.
Також на своїй сторінці в соцмережі З.Гальйон звертає увагу на те, що влада видає закони, які повинні бути доступними для всіх громадян, але ці нормативно-правові акти «приватизовують» юридичні компанії. З.Гальйон зазначає: органи державної влади співпрацюють із цими фірмами й загрожують подати в суд на тих, хто насмілюється опублікувати текст якого-небудь закону для загального користування.
З.Гальйон пише, що отримати повну версію чинного закону зі всіма поправками в нинішньому Кнесеті — непосильна праця навіть для депутата з армією помічників. І цей бюрократичний хаос — не просто результат недбалості й поганої роботи. На цьому хаосі наживається дуже багато хто.
Джерело: http://zib.com.ua/ua/news/
_03_03.png)
