Ні спеціальний закон, ні норми ГК не містять будь-яких заборон на визнання банкрутом юридичних осіб у формі установ та організацій. До такого висновку дійшов ВСУ в постанові від 18 лютого 2015 року №3-4г15, текст якої друкує "Закон і Бізнес".
18 лютого 2015 року м.Київ №3-4г15
Судова палата у господарських справах Верховного Суду у складі:
головуючого — Барбари В.П.,
суддів: Берднік І.С., Жайворонок Т.Є., Гуля В.С., Колесника П.І., Ємця А.А., Потильчака О.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву Міністерства надзвичайних ситуацій про перегляд постанови Вищого господарського суду від 3.09.2014
№44/621-б, за заявою боржника Державної спеціалізованої (воєнізованої) аварійно-рятувальної служби Міністерства з питань надзвичайних ситуацій про банкрутство,
ВСТАНОВИЛА:
У вересні 2009 року голова ліквідаційної комісії ДСВАРС МНС звернувся до суду із заявою про порушення справи про банкрутство ДСВАРС МНС, посилаючись на наявність в останньої кредиторської заборгованості у сумі 1866255 грн. та неспроможність її погасити.
Ухвалою Господарського суду м.Києва від 11.09.2009 порушено провадження у справі.
Постановою Господарського суду м.Києва від 8.12.2009 ДСВАРС МНС визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру, призначено ліквідатора.
Ухвалою Господарського суду м.Києва від 12.02.2014 заяву управління Пенсійного фонду в Голосіївському районі м.Києва з кредиторськими вимогами до боржника на суму 439261,09 грн. залишено без розгляду, відмовлено в задоволенні скарги УПФ на дії ліквідатора банкрута.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від 22.04.2014 ухвалу Господарського суду
м.Києва від 12.02.2014 залишено без змін.
Постановою ВГС від 3.09.2014 ухвалу Господарського суду м.Києва від 12.02.2014 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 22.04.2014 скасовано; провадження у справі про банкрутство ДСВАРС МНС припинено.
Ухвалою ВГС від 25.12.2014 зазначену справу допущено до провадження Верховного Суду для перегляду постанови ВГС від 3.09.2014.
У заяві про перегляд з підстави, передбаченої п.1 ч.1 ст.11116 Господарського процесуального кодексу, МНС просить скасувати постанову ВГС від 3.09.2014, залишивши без змін ухвалу Господарського суду м.Києва від 12.02.2014 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 22.04.2014, посилаючись на неоднакове застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права щодо визначення суб’єкта банкрутства, до якого застосовуються положення закону «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».
На обгрунтування заяви МНС надано копії постанови ВГС від 23.06.2010 №04-05/42-1-8б, 19.05.2010 №01-16/19418-18-5, 31.01.2012 №5023/4654/11, в яких, на думку заявника, суд касаційної інстанції за аналогічних
предмета і підстав позову, встановлених судом фактичних обставин і однакового матеріально-правового регулювання спірних правовідносин дійшов протилежних правових висновків про застосування стст.1, 51 закону «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, Судова палата у господарських справах ВС уважає, що заява підлягає частковому задоволенню.
У справі, що переглядається, судами встановлено, що ДСВАРС МНС утворено наказом МНС від 3.12.2003 №469 на підставі указу Президента від 21.11.2003 №1328 на базі інших служб, що належали до сфери правління МНС і були ліквідовані, а їх майно передано міністерством до ДСВАРС МНС.
ДСВАРС МНС є спеціальною багатопрофільною організацією, яка виконує аварійно-рятувальні заходи та інші невідкладні роботи в разі виникнення надзвичайних ситуацій та здійснює в установленому порядку на договірній основі обслуговування підприємств, установ та організацій незалежно від форми власності. ДСВАРС МНС набуває статусу юридичної особи з моменту її державної реєстрації, є державною організацією, діяльність якої не є підприємницькою і не ставить за мету отримання
прибутку (пп.1—3, 6, 7 статуту ДСВАРС МНС).
Майно ДСВАРС МСН є державною власністю і закріплюється за нею на праві господарського відання з правом володіння, користування і розпорядження ним, виходячи з інтересів ДСВАРС МНС (пп.27, 28 статуту).
Ліквідація та реорганізація ДСВАРС МНС здійснюється в установленому порядку за рішенням МНС або суду (п.42 статуту).
Згідно з довідкою з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій від 8.02.2006 №2380/06 ДСВАРС МНС зареєстрована як юридична особа — державна організація (установа, заклад) з державною формою власності.
Наказом МНС від 16.07.2008 №527 припинено діяльність ДСВАРС МНС шляхом ліквідації, створено ліквідаційну комісію та призначено її голову.
Скасовуючи судові рішення попередніх інстанцій та припиняючи провадження у справі, суд касаційної інстанції виходив з того, що місцевий господарський суд безпідставно порушив провадження у справі, а також необгрунтовано продовжив процедуру банкрутства боржника, оскільки ДСВАРС МНС як державна організація, діяльність якої не є підприємницькою та не має на меті отримання прибутку, не є суб’єктом банкрутства, і до неї не можуть бути застосовані
положення закону «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».
Разом з тим у справах №№04-05/42-1-8б, 01-16/19418-18-5 за заявами фізичних осіб про порушення справ про банкрутство кредитних спілок суд касаційної інстанції дійшов висновку, що до кредитних спілок, які є неприбутковими організаціями та не є суб’єктами підприємницької діяльності, застосовуються загальні норми закону «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» щодо підстав порушення і здійснення провадження у справі про банкрутство за заявою кредиторів з урахуванням особливостей, визначених спеціальним законом про кредитні спілки. Зокрема, відповідно до ч.6 ст.9 закону «Про кредитні спілки», якщо вартість майна кредитної спілки є недостатньою для задоволення вимог кредиторів, вона ліквідується в порядку, передбаченому законом про банкрутство; припинення діяльності кредитної спілки в процесі відновлення її платоспроможності або банкрутства визначається законом.
У справі №5023/4654/11 за заявою боржника — Виробничо-комерційного підприємства «Логос» Харківського відділення Всеукраїнської громадської організації інвалідів «Союз організації інвалідів
України» товариства інвалідів суд касаційної інстанції погодився з висновками апеляційного суду про те, що провадження у справах про банкрутство суб’єкта господарювання, який звернувся до суду в ході ліквідаційної процедури про власне банкрутство, регулюється з урахуванням особливостей, передбачених ст.51 закону «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», а загальні норми законодавства про банкрутство застосовуються у випадках відсутності спеціального регулювання згідно із зазначеною статтею.
Викладене свідчить про неоднакове застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, внаслідок чого ухвалено різні за змістом судові рішення в подібних правовідносинах.
Усуваючи розбіжності в застосуванні судом касаційної інстанції норм матеріального права у межах доводів заяви про перегляд, Судова палата у господарських справах ВС виходить із такого.
Частиною 1 ст.5 закону «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (у редакції, чинній на час порушення справи про банкрутство) встановлено, що провадження у справах про банкрутство регулюється цим законом, ГПК, іншими законодавчими актами.
Згідно з ст.1 цього закону банкрутство — це визнана господарським судом неспроможність боржника відновити свою платоспроможність та задовольнити визнані судом вимоги кредиторів не інакше як через застосування ліквідаційної процедури. Боржником є суб’єкт підприємницької діяльності, неспроможний виконати свої грошові зобов’язання перед кредиторами, у тому числі зобов’язання щодо сплати страхових внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування та інші види загальнообов’язкового державного соціального страхування, податків і зборів (обов’язкових платежів), протягом 3 місяців після настання встановленого строку їх сплати. Суб’єктом банкрутства є боржник, неспроможність якого виконати свої грошові зобов’язання встановлена господарським судом. Суб’єктами банкрутства не можуть бути відокремлені структурні підрозділи юридичної особи (філії, представництва, відділення тощо).
Частиною 1 ст.51 цього закону визначено особливості застосування процедури банкрутства до боржника, що ліквідується власником. Зокрема встановлено: якщо вартості майна боржника — юридичної особи, щодо якого прийнято рішення про ліквідацію, недостатньо для задоволення вимог кредиторів, така юридична особа ліквідується в порядку, передбаченому цим законом. У разі виявлення зазначених обставин
ліквідатор (ліквідаційна комісія) зобов’язані звернутися до господарського суду із заявою про порушення справи про банкрутство такої юридичної особи. У разі виявлення зазначених обставин після прийняття рішення про ліквідацію до створення ліквідаційної комісії (призначення ліквідатора) заява про порушення справи про банкрутство подається власником майна боржника (уповноваженою ним особою).
Відповідно до ст.ст.83, 86, 104 Цивільного кодексу (у редакції, чинній на час порушення справи про банкрутство) юридичні особи можуть створюватися у формі товариств, установ та в інших формах, установлених законом. Установою є організація, створена однією або кількома особами (засновниками), які не беруть участі в управлінні нею, шляхом об’єднання (виділення) їхнього майна для досягнення мети, визначеної засновниками, за рахунок цього майна. Положення цієї глави застосовуються до всіх товариств та установ, якщо інші правила для окремих видів товариств або установ не встановлені законом. Непідприємницькі товариства (споживчі кооперативи, об’єднання громадян тощо) та установи можуть поряд зі своєю основною діяльністю здійснювати підприємницьку діяльність, якщо інше не встановлено законом і якщо ця діяльність відповідає меті, для якої вони були створені, та сприяє її досягненню.
За положеннями статуту та згідно з довідкою про реєстрацію, ДСВАРС МНС за організаційно-правовою формою господарювання кваліфікується як державна організація (установа, заклад), яка, серед іншого, здійснює на договірній основі обслуговування підприємств, установ та організацій незалежно від форми власності, має право укладати відповідні договори, набувати майнові та немайнові права. Фінансове забезпечення ДСВАРС МНС здійснюється, серед іншого, за рахунок коштів, одержаних за обслуговування потенційно небезпечних об’єктів, від надання додаткових платних послуг, пожертвувань.
Юридична особа припиняється в результаті передання всього свого майна, прав та обов’язків іншим юридичним особам (правонаступникам) або в результаті ліквідації. Порядок припинення юридичної особи в процесі відновлення її платоспроможності або банкрутства встановлено положеннями закону «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» та гл.23 Господарського кодексу.
Положення зазначеного закону та норми ГК не містять будь-яких заборон на визнання банкрутом юридичних осіб у формі установ та організацій.
Аналогічну правову позицію викладено у постанові ВС від 16.10.2007 №3-3145к07.
Крім того, п.18 Порядку державної реєстрації аварійно-рятувальних служб, затвердженого постановою КМ від 7.03.2001 №213 (з наступними змінами та доповненнями) встановлено, що реєстрація аварійно-рятувальної служби скасовується органом державної реєстрації за заявою (рішенням) засновника або уповноваженого ним органу, а також на підставі рішення суду у разі визнання служби банкрутом згідно із законодавством.
З огляду на викладене суд касаційної інстанції у справі, яка переглядається, неправильно застосував норми матеріального права та дійшов помилкового висновку, що ДСВАРС МНС не може бути суб’єктом банкрутства.
Ураховуючи викладене, заява МНС підлягає частковому задоволенню, а постанова ВГС від 3.09.2014 — скасуванню.
Оскільки відповідно до ст. ст.11124, 11125 ГПК повноваження ВС обмежено виключно висновками про правильне застосування норми матеріального права щодо спірних правовідносин та обгрунтуванням помилковості висновків суду касаційної інстанції з цього питання, у разі повного або часткового скасування постанови суду касаційної інстанції справа підлягає направленню на новий касаційний розгляд.
Керуючись стст.11123, 11124, 11125 ГПК, Судова палата
у господарських справах ВС
ПОСТАНОВИЛА:
Заяву Міністерства надзвичайних ситуацій задовольнити частково.
Постанову ВГС від 3.09.2014 скасувати, справу направити на новий касаційний розгляд.
Постанова є остаточною й може бути оскаржена тільки на підставі, встановленій п.2 ч.1 ст.11116 ГПК.
Джерело:http://zib.com.ua/
_03_03.png)
