З чого починати запровадження інституту масового позову в Україні? Відповіді на ці та інші питання спробував дати Верховний Суд України, який підсумував та опублікував експертні пропозиції стосовно запровадження масового позову.
Відповідні висновки було зроблено за результатами круглого столу «Масовий позов: перспективи в Україні через призму зарубіжного досвіду», який відбувся у ВСУ 11 червня 2015 року, пояснили "ЗіБ" у Суді.
Врегулювання на законодавчому рівні інституту масового позову в Україні повинно відбуватись з урахуванням наступних пропозицій:
дослідити шведський, нідерландський, литовський, польський досвід упровадження інституту масового позову, а саме можливість адаптування та впровадження до національної правової системи трьох моделей масових позовів залежно від суб’єкта, який звертається з позовом (приватний, публічний та організаційний);
розглянути питання запровадження означеного
інституту в цивільному, господарському та адміністративному судочинстві з огляду на специфіку правовідносин у спорах, які вирішуються;
дослідити питання найбільш ефективної моделі впровадження інституту масового позову в українське законодавство (передбачити окремою главою в процесуальних кодексах або окремим спеціальним законом);
використовувати метод «opt in» при вирішенні питання про згоду потенційних учасників групи на участь у масовому провадженні у цивільному та господарському процесах та метод «opt out» в адміністративному процесі. Механізми погодження або відмови (участі/неучасті, opt-in/opt-out): масовий, груповий позов може автоматично включати всіх осіб, які підпадають під наданий позивачем опис групи, якщо тільки хтось у групі не відмовиться від позову (принцип неучасті, opt-out). Принцип погодження (участі, opt-in) означає, що члени групи мають бути сповіщені про позов і отримати можливість у встановлений термін приєднатися до нього;
чітко визначити юрисдикцію та процесуальну компетенцію судів, які матимуть повноваження розглядати справи за масовими позовами;
з’ясувати доцільність запровадження інстанційної
підсудності масових позовів, зокрема, можливість передбачення розгляду справи апеляційними судами як судами першої інстанції;
визначитись стосовно процесуального механізму звернення масового позову, зокрема, запропоновано передбачити подання такого позову через єдиного позивача – представника групи, якого наділити всіма процесуальними правами позивача. Також доцільним є наділення правом на звернення із масовим позовом особи, яка діє в чужих інтересах: громадські об’єднання, органи державної влади, органи прокуратури та Уповноваженого Верховної Ради з прав людини;
чітко окреслити умови, яким повинен відповідати позов, для того щоб він розглядався судом як масовий, визначити кількість потенційних учасників групи для кваліфікації позову як масового;
наділити суд за наявності обґрунтованих підстав правом розподілу групи на підгрупи;
задля уникнення спорів між членами групи зобов’язати їх укласти угоду про розподіл витрат перед подачею позову до суду. У такому договорі передбачити розподіл витрат як у разі задоволення, так і в разі відмови в задоволенні позову;
передбачити можливість затвердження мирової угоди в
процесі розгляду масового позову;
визначитися з можливістю перекваліфікації справи за індивідуальним позовом у масовий позов за ініціативою суду та/або сторін у справі;
необхідно передбачити право особи, яка не була членом групи у провадженні за масовим позовом, але рішення у справі стосується її прав, звертатися до суду в індивідуальному, але процесуально спрощеному, порядку, доводячи лише те, що рішення стосується її прав (принцип opt-out);
передбачити можливість оскарження рішення як кожним із членів групи, так і особами, які не є членами групи, проте рішення стосується їх прав.
Ознаки масових позовів уже присутні в практиці судів, однак неодноразово під час розгляду таких справ суддям доводилося стикатися з труднощами у зв’язку з відсутністю належного законодавчого врегулювання специфіки вирішення подібних спорів саме як масових. Незважаючи на типовість спорів та однотипність фактичних обставин справи, суддя повинен здійснити всю сукупність процесуальних дій відповідно до вимог законодавства в рамках кожного окремого провадження. Замість однієї, суддя має розглянути тисячі типових справ, під час розгляду яких йому потрібно вивчати та досліджувати аналогічні фактичні
обставини справи, докази, заслуховувати сторони, а отже, здійснити всі передбачені законодавством процесуальні дії щодо кожного окремого позивача. У разі запровадження інституту масового позову такі дії вчинятимуться лише в одному груповому провадженні.
Джерело:http://zib.com.ua/
_03_03.png)
