Відсутність відповідного фінансового забезпечення може вважатися поважною причиною невиконання судового рішення. До такого висновку дійшов ВСУ у постанові від 19 травня 2015 року №667/4594/14-а, текст якої друкує "Закон і Бізнес".
Верховний Суд України
Іменем України
Постанова
19 травня 2015 року м.Київ №667/4594/14-а
Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах
Верховного Суду у складі:
головуючого — Кривенка В.В.,
суддів: Волкова О.Ф., Гриціва М.І., Коротких О.А., Кривенди О.В.,
Маринченка В.Л., Панталієнка П.В., Прокопенка О.Б., Самсіна І.Л.,
Терлецького О.О.,
розглянувши в порядку письмового провадження справу за позовом управління Пенсійного фонду в м.Херсоні до відділу державної виконавчої служби Комсомольського районного управління юстиції у м.Херсоні про визнання дій протиправними, скасування постанови про накладення штрафу,
ВСТАНОВИЛА:
У червні 2014 року управління ПФУ звернулося до суду з позовом, в якому просило визнати протиправними дії та скасувати постанову державного виконавця відділу ДВС від 21.05.2014 ВП №42360380 про накладення штрафу в сумі 680 грн.
Як установили суди, державний виконавець відділу ДВС відкрив виконавче провадження на підставі виконавчого листа №2114/2-а-7987/11, виданого Комсомольським районним судом м.Херсона 18.02.2014, яким зобов’язало управління ПФУ здійснити нарахування та виплату щомісячної грошової надбавки до пенсії Особі 11 у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком відповідно до ст.6 закону «Про соціальний захист дітей війни» від 18.11.2004 №2195-IV за період з 19.06 до 22.07.2011 з урахуванням вже проведених витрат і дав строк для добровільного виконання рішення суду.
Управління ПФУ листом від 3.04.2014 №9122/06 повідомило відповідача, що на виконання вимог постанови про відкриття виконавчого провадження за виконавчим листом №2114/2-а-7987/11 перерахувало Особі 11
надбавку до пенсії, проте виплата не проведена у зв’язку з відсутністю коштів.
21.05.2014 державний виконавець відділу ДВС виніс постанову про накладення на управління ПФУ штрафу в сумі 680 грн. за невиконання без поважних причин у встановлений державним виконавцем строк рішення суду в частині виплати Особі 11 надбавки, передбаченої законом №2195-IV.
Комсомольський районний суд м.Херсона постановою від 9.07.2014 задовольнив позов частково: визнав протиправним і скасував постанову державного виконавця відділу ДВС про накладення штрафу на управління ПФУ.
Одеський апеляційний адміністративний суд постановою від 16.09.2014 рішення суду першої інстанції скасував та ухвалив нове — про відмову в задоволенні позову. Своє рішення суд обгрунтував тим, що посилання позивача на відсутність бюджетного фінансування на виплату пенсій як на причину невиконання покладених на нього зобов’язань
неприйнятні, оскільки реалізація особою права, що пов’язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актах національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань.
Вищий адміністративний суд ухвалою від 5.02.2015 постанову суду апеляційної інстанції залишив без змін.
Не погоджуючись із ухвалою суду касаційної інстанції, управління ПФУ звернулося із заявою про її перегляд ВС з підстави неоднакового застосування ВАС ч.2 ст.75 закону «Про виконавче провадження» від 21.04.99 №606-XIV у подібних правовідносинах.
На обгрунтування заяви додало копію ухвали ВАС від 10.12.2014 (справа №К/800/54274/14), в якій визначено, що невиконання судового рішення в частині виплати грошових коштів за відсутності фінансового забезпечення та фактичної наявності таких коштів у боржника не може вважатися невиконанням судового рішення без поважних причин, оскільки боржник не мав фінансової можливості протягом установленого державним виконавцем 7-денного строку виконати судове рішення.
Зіставлення правових висновків, наведених у судовому рішенні, про перегляд якого подано заяву, і в судовому
рішенні, наданому для порівняння, дає підстави стверджувати, що суд касаційної інстанції неоднаково застосував норми матеріального права, які регулюють підстави притягнення до відповідальності боржника в разі невиконання ним рішення суду.
Згідно із чч.1 і 2 ст.75 закону №606-XIV після відкриття виконавчого провадження за виконавчим документом, що зобов’язує боржника вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, державний виконавець перевіряє виконання рішення не пізніше ніж на наступний день після закінчення строку, встановленого ч.2 ст.25 цього закону для самостійного виконання рішення. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, його виконання перевіряється не пізніше наступного робочого дня після відкриття виконавчого провадження. У разі невиконання зазначених вимог без поважних причин державний виконавець накладає на боржника штраф відповідно до ст.89 цього закону й не пізніше 5 робочих днів з дня його накладення повторно перевіряє стан виконання рішення.
Згідно із ч.1 ст.89 закону №606-XIV у разі невиконання без поважних причин у встановлений державним виконавцем строк рішення, що зобов’язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі державний виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника — фізичну особу — від
10 до 20 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян; на посадових осіб — від 20 до 40 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян; на боржника — юридичну особу — від 40 до 60 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і встановлює новий строк виконання.
Суд першої інстанції встановив, що управління ПФУ на виконання постанови державного виконавця управління ДВС надіслало повідомлення, в якому зазначило, що Особі 11 перераховано надбавку до пенсії згідно з ст.6 закону №2195-IV за період з 1.07 до 22.07.2011 в сумі 127 грн. 32 коп. При цьому повідомило, що видатки, необхідні для виконання судових рішень про перерахунок та виплату пенсій за цим законом, не передбачені бюджетною програмою, інших наявних коштів, які б могли бути спрямовані відповідачем на виконання рішень суду, в управлінні ПФУ немає.
Згідно з пп.1 п.1 Положення про управління ПФУ в районах, містах, районах у містах, а також у містах та районах, затвердженого постановою правління ПФУ від 30.04.2002 №8-2 (зареєстрованого в Мін’юсті 21.05.2002 за №442/6730, чинного на час виникнення спірних відносин), управління ПФУ у районах, містах, районах у містах, а також у містах та районах є органами ПФУ, підпорядкованими, відповідно, головним управлінням ПФУ в Автономній Республіці Крим,
областях, мм.Києві та Севастополі, що разом з цими управліннями утворюють систему територіальних органів ПФУ.
Відповідно до пп.4 п.2.1 та пп.2 п.2.2 положення основним завданням управління, крім іншого, є забезпечення своєчасного і в повному обсязі фінансування та виплати пенсій, допомоги на поховання та інших виплат, які згідно із законодавством здійснюються за рахунок коштів ПФУ та інших джерел, визначених законодавством. Управління відповідно до покладених на нього завдань планує доходи та видатки коштів ПФУ в районі (місті), у межах своєї компетенції забезпечує виконання бюджету ПФУ.
На підставі аналізу зазначених норм права колегія суддів Судової палати в адміністративних справах ВС дійшла висновку про те, що невиконання судового рішення управлінням ПФУ в частині виплати грошових коштів за відсутності відповідного фінансового забезпечення та фактичної відсутності коштів не може вважатися невиконанням судового рішення без поважних причин. Накладення штрафу в такому випадку жодним чином не захищає право особи на отримання бюджетних коштів.
З огляду на викладене, керуючись пп.2 п.2 «Прикінцевих та перехідних положень» закону «Про
забезпечення права на справедливий суд» від 12.02.2015 №192-VIII, стст.241—243 КАС, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах ВС
ПОСТАНОВИЛА:
Заяву управління Пенсійного фонду України в м.Херсоні задовольнити частково.
Ухвалу ВАС від 5.02.2015 скасувати, справу направити на новий розгляд до суду касаційної інстанції.
Постанова є остаточною й оскарженню не підлягає, крім випадку, встановленого п.3 ч.1 ст.237 КАС.
Джерело:http://zib.com.ua/
_03_03.png)
