Міністерством юстиції України узагальнено та проаналізовано проблемні питання, які найчастіше виникають під час організації надання безоплатної вторинної правової допомоги місцевими центрами з надання безоплатної вторинної правової допомоги.
Як пояснили “ЗіБ” у Мін’юсті, Міністерство підготувало роз’яснення щодо застосування деяких положень законодавства в частині організації надання правової допомоги у форматі «запитання – відповідь».
1. Чи має право місцевий центр організовувати надання правової допомоги особам, зазначеним у статті 14 Закону України «Про безоплатну правову допомогу» (далі – Закон), які є потерпілими, свідками, цивільними позивачами, відповідачами у кримінальному процесі, чи надання такої правової допомоги належить до повноважень регіонального центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги?
Чи має право місцевий центр видавати адвокатам доручення про надання безоплатної вторинної
правової допомоги зазначеним особам?
Яким буде механізм оплати послуг і відшкодування витрат адвокатів у разі прийняття місцевим центром рішення про надання правової допомоги зазначеним особам?
У разі якщо до місцевого центру звертається особа, яка належить до однієї з категорій, передбачених пунктами 1, 2, 8 – 12 частини першої статті 14 Закону, та одночасно є потерпілою або свідком у кримінальному провадженні, місцевий центр після здійснення перевірки належності особи до однієї з вищезазначених категорій та прийняття рішення про надання безоплатної вторинної правової допомоги видає адвокату доручення за формою, встановленою додатком 9 до Методичних рекомендацій, затверджених наказом Координаційного центру з надання правової допомоги від 26 червня 2015 року № 160 (далі – Методичні рекомендації).
Оплата послуг адвоката у таких випадках здійснюватиметься відповідно до пункту 2 Порядку оплати послуг та відшкодування витрат адвокатів, які надають безоплатну вторинну правову допомогу, затвердженогопостановою Кабінету Міністрів України від 17 вересня 2014 року № 465.
У разі якщо особа, захист якої за призначенням у кримінальному провадженні здійснюється призначеним
регіональним центром адвокатом, потребує представництва інтересів як свідок або потерпілий в іншому кримінальному провадженні, таке представництво забезпечується цим же адвокатом на підставі вже виданого доручення про залучення захисника за призначенням.
Оплата послуг адвоката за представництво у цьому випадку здійснюватиметься відповідно до пункту 2 Порядку оплати послуг та відшкодування витрат адвокатів, які надають безоплатну вторинну правову допомогу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 вересня 2014 року № 465.
Оплата послуг адвоката за здійснення захисту за призначенням в основному кримінальному провадженні здійснюватиметься відповідно до пункту 15 Методики обчислення розміру винагороди адвокатів, які надають безоплатну вторинну правову допомогу, затвердженоїпостановою Кабінету Міністрів України від 17 вересня 2014 року № 465.
2. Які документи необхідно подати особам, визначеним у пункті 2 частини першої статті 14 Закону (діти-сироти, діти, позбавлені батьківського піклування, безпритульні діти, діти, які можуть стати або стали жертвами насильства в сім’ї), для підтвердження їх належності до зазначеної
категорії?
Порядок подання звернень про надання безоплатної вторинної правової допомоги визначено статтею 18 Закону, згідно з якою разом із зверненням про надання безоплатної вторинної правової допомоги особа або законний представник особи повинні подати документи, що підтверджують належність особи або осіб, стосовно яких звертається законний представник, до однієї з вразливих категорій осіб, передбачених частиною першою статті 14 Закону.
Відповідно до Закону звернення про надання одного з видів правових послуг, передбачених частиною другою статті 13 Закону, що стосуються дітей, подаються їх законними представниками за місцем фактичного проживання дитини або її законних представників незалежно від реєстрації місця проживання чи місця перебування особи (дитини).
Враховуючи викладене, з питань захисту прав дітей-сиріт, дітей, позбавлених батьківського піклування, безпритульних дітей, дітей, які можуть стати або стали жертвами насильства в сім’ї, відповідно доЗаконуможуть звернутися лише їх законні представники за місцем фактичного проживання дитини, права якої порушені.
Примірний перелік підтвердних документів таких
суб’єктів права на безоплатну вторинну правову допомогу визначено підпунктом 3 пункту 5 Методичних рекомендацій.
Звертаємо увагу, що перелік документів, передбаченийМетодичними рекомендаціями, не є вичерпним, особа, яка бажає отримати безоплатну вторинну правову допомогу, має право подати будь-який інший документ, який підтверджує її належність до суб’єкта права на безоплатну вторинну правову допомогу. У разі якщо дитина звертається до центру особисто, кожний такий випадок розглядається директором місцевого центру індивідуально.
3.Чи відносяться до категорії осіб, які мають особливі заслуги та особливі трудові заслуги перед Батьківщиною, такі категорії осіб, як матері-героїні, багатодітні матері, ветерани праці та діти війни? Які документи таким особам необхідно подати?
Особи, які мають особливі заслуги та/або особливі трудові заслуги перед Батьківщиною, для отримання безоплатної вторинної правової допомоги подають до місцевого центру паспорт або інший документ, що посвідчує особу, реєстраційний номер облікової картки платника податків та будь-який документ, що підтверджує заслуги особи, яка звертається за безоплатною вторинною правовою допомогою, перед
Батьківщиною.
Так, відповідно до статті 8 Закону України «Про основні засади соціального захисту ветеранів праці та інших громадян похилого віку в Україні» особами, які мають особливі трудові заслуги перед Батьківщиною, вважаються Герої Соціалістичної Праці, Герої України та повні кавалери ордена Трудової Слави.
Особами, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною, відповідно до статті 11 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» вважаються особи, нагороджені орденом Героїв Небесної Сотні, Герої Радянського Союзу, повні кавалери ордена Слави, особи, нагороджені чотирма і більше медалями "За відвагу", а також Герої Соціалістичної Праці, удостоєні цього звання за працю в період Великої Вітчизняної війни 1941-1945 років.
Перелік осіб, які мають особливі заслуги та особливі трудові заслуги перед Батьківщиною, передбачений вищезазначеними законами, не можна вважати вичерпним.
Так, Законом України «Про пенсії за особливі заслуги перед Україною» встановлено перелік громадян України, які мають право на пенсії за особливі заслуги перед Україною, серед яких, зокрема, є особи, відзначені почесним званням України «Мати-героїня», та матері,
які народили п’ятеро і більше дітей та виховали їх до шестирічного віку, інші. Такі особи також мають право на безоплатну вторинну правову допомогу за умови подання документів, що підтверджують їх статус.
Ветерани праці та діти війни, на жаль, не є суб’єктами права на безоплатну вторинну правову допомогу.
4. Якою має бути форма доручення і чим вона затверджена?
Якщо за результатами перевірки належності особи до однієї з вразливих категорій осіб, визначених Законом, встановлено, що особа відповідає критеріям, визначеним пунктом 5 Методичних рекомендацій, та належить до суб’єктів права на безоплатну вторинну правову допомогу, визначених пунктами 1, 2, 8 – 12 Закону, працівником відділу попередньої роботи з клієнтами місцевого центру готується проект наказу про надання безоплатної вторинної правової допомоги за формою, встановленою у додатку 6 до Методичних рекомендацій.
Працівник відділу організації надання безоплатної вторинної правової допомоги та роботи з адвокатами місцевого центру забезпечує призначення адвоката, який надаватиме безоплатну вторинну правову допомогу, шляхом видання доручення, форма якого наведена у додатку 9 до Методичних рекомендацій.
Звертаємо увагу, що доручення для надання безоплатної вторинної правової допомоги, форма якого наведена у додатку 9 до Методичних рекомендацій, на сьогодні видається лише місцевими центрами адвокатам для надання безоплатної вторинної правової допомоги суб’єктам права на безоплатну вторинну правову допомогу, визначеним у пунктах 1, 2, 8 – 12 частини першої статті 14 Закону.
5. Якими документами підтверджується факт надання адвокатом правових послуг, передбачених частиною другою статті 13 Закону, зокрема, у разі здійснення адвокатом представництва інтересів осіб, що мають право на безоплатну вторинну правову допомогу, в судах?
Відповідно до пункту 6 Порядку оплати послуг та відшкодування витрат адвокатів, які надають безоплатну вторинну правову допомогу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 вересня 2014 року № 465, виплата адвокатам винагороди за надану ними правову допомогу і відшкодування витрат, пов’язаних з наданням такої допомоги, здійснюються на підставі доручення та акта надання безоплатної вторинної правової допомоги з відповідними додатками, складеного за формою, затвердженою Мін’юстом.
Адвокат подає складений ним акт до відповідного місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги у строки, визначені у контракті (договорі) (протягом 45 календарних днів після завершення стадії провадження (коли оплата здійснюється за стадіями провадження (процесу) або виконання доручення).
Форма акта та відповідні додатки до нього (розрахунки розміру винагороди адвоката за надання безоплатної вторинної правової допомоги) затверджені наказом Міністерства юстиції України від 16 жовтня 2014 року № 1702/5 «Про затвердження форми акта надання безоплатної вторинної правової допомоги та додатків до нього», зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 16 жовтня 2014 року за № 1281/26058.
Зокрема, додатком 1 до акта надання безоплатної вторинної правової допомоги, затвердженого зазначеним наказом Мін’юсту, є форма розрахунку розміру винагороди адвоката за надання безоплатної вторинної правової допомоги, передбаченої пунктами 2, 3 частини другої статті 13 Закону (крім випадків надання такої допомоги особам, визначеним пунктами 3, 4 частини першої статті 14 Закону), та відшкодування витрат, пов’язаних з її наданням, де, у тому числі, адвокат зазначає перелік складених документів процесуального характеру, судових засідань, у яких він
брав участь, тощо.
Факт надання адвокатом безоплатної вторинної правової допомоги підтверджується копіями відповідних підготовлених та поданих адвокатом процесуальних документів, витягу з журналу судових засідань або відповідною довідкою щодо проведених судових засідань суду у справі, судових рішень або витягів з них, іншими документами. Копії поданих підтвердних документів завіряються адвокатом.
6. Яка довідка про доходи необхідна для здійснення розрахунку середньомісячного сукупного доходу сім’ї особи, яка звертається за безоплатною вторинною правовою допомогою? Чи приймається місцевими центрами відповідна довідка про доходи, видана органами державної фіскальної служби?
Методичними рекомендаціями передбачено, що у разі відсутності у особи, яка звернулася до місцевого центру за безоплатною вторинною правовою допомогою, довідки про отримання (неотримання) соціальної допомоги як малозабезпеченої особи, такою особою подається, зокрема, довідка про доходи кожного члена сім’ї за останні 6 місяців, що видається, як правило, роботодавцем за основним місцем роботи.
Якщо така особа подає довідку про доходи, отриману від органів державної фіскальної служби за останній
квартал, уповноважена службова особа місцевого центру для здійснення обчислення середньомісячного сукупного доходу сім’ї особи, яка звернулася за наданням безоплатної вторинної правової допомоги, використовує формули, визначені Методичними рекомендаціями. При цьому середньомісячний сукупний дохід сім’ї особи, яка звернулася про надання безоплатної вторинної правової допомоги, розраховується шляхом ділення суми сукупного доходу сім’ї, вказаного у відповідних підтвердних документах, на 3 місяці.
7. Законом передбачається:
разом із зверненням про надання безоплатної вторинної правової допомоги особа або законний представник особи повинні подати документи, що підтверджують належність особи або осіб, стосовно яких звертається законний представник, до однієї з вразливих категорій осіб, передбачених частиною першою статті 14 Закону (частина четверта статті 18 Закону);
у разі звернення особи про надання одного з видів безоплатної вторинної правової допомоги місцевий центр зобов’язаний протягом десяти днів з дня надходження звернення прийняти рішення щодо надання безоплатної вторинної правової допомоги (частина перша статті 19 Закону).
При цьому у талоні про прийняття звернення про надання безоплатної вторинної правової допомоги передбачається, що протягом десяти днів з дня отримання місцевим центром всіх необхідних документів, що підтверджують право на отримання правової допомоги, зазначеним центром буде прийнято рішення про надання або відмову у наданні правової допомоги.
У зв’язку з цим виникають такі питання:
Якою датою повинно оформлюватися звернення клієнта про надання правової допомоги?
Коли починається відлік десятиденного строку?
Чи оформлюється звернення, якщо клієнт не є суб’єктом права на безоплатну вторинну правову допомогу?
Чи видається наказ про надання або відмову у наданні безоплатної вторинної правової допомоги на кожне звернення клієнта?
Після прийняття та сканування працівником місцевого центру звернення і документів особи, яка бажає отримати безоплатну вторинну правову допомогу, такій особі видається талон про прийняття звернення про надання безоплатної вторинної правової допомоги, у якому, зокрема, зазначаються перелік отриманих
документів, а також (у разі подання неповного комплекту документів) перелік документів, які необхідно подати додатково. Підписаний такою особою талон сканується, після чого повертається клієнту.
Під час видавання талона про надання безоплатної вторинної правової допомоги особі роз’яснюється, що рішення про надання/відмову в наданні безоплатної вторинної правової допомоги приймається місцевим центром протягом 10 днів з дня отримання звернення про надання безоплатної вторинної правової допомоги та всіх необхідних підтвердних документів. Форми талона та наказів про надання/відмову в наданні безоплатної вторинної правової допомоги наведені у додатках 5 – 7 до Методичних рекомендацій.
Рекомендується повідомляти клієнта про прийняте рішення вже після призначення адвоката та видання йому доручення для надання безоплатної вторинної правової допомоги.
Враховуючи викладене, звертаємо увагу на таке:
відлік десятиденного строку, під час якого місцевим центром приймається рішення про надання/відмову в наданні безоплатної вторинної правової допомоги, починається після отримання працівником місцевого центру звернення про надання безоплатної вторинної правової допомоги та всіх необхідних підтвердних
документів, примірний перелік яких визначено уМетодичних рекомендаціях для кожної з категорій осіб;
звернення про надання безоплатної вторинної правової допомоги подається особою разом із документами, що підтверджують належність особи до однієї з вразливих категорій осіб, передбачених Законом, про що працівником центру вносяться відомості до блоку II РКК (проставляється дата, присвоюється номер). У разі необхідності працівник місцевого центру допомагає особі, яка звернулася за безоплатною вторинною правовою допомогою, у складенні звернення;
належність особи до однієї з вразливих категорій осіб, визначених пунктами 1, 2, 8 – 12 частини першої статті 14 Закону, перевіряється місцевим центром після прийняття звернення про надання безоплатної вторинної правової допомоги та всіх необхідних документів, що підтверджують належність особи до однієї з вразливих категорій осіб;
якщо клієнт подав до місцевого центру неповний пакет документів, отримав талон про прийняття звернення про надання безоплатної вторинної правової допомоги, де зазначається перелік документів, які необхідно подати додатково, і більше до місцевого центру не повернувся, – це не є підставою для прийняття рішення
про відмову в наданні безоплатної вторинної правової допомоги, оскільки перевірка належності особи до суб’єктів права на безоплатну вторинну правову допомогу, власне, не проводилась. Крім того, вичерпний перелік підстав для відмови в наданні безоплатної вторинної правової допомоги наведено в статті 20 Закону. У такому разі реєстраційна картка клієнта зберігається місцевим центром.
8. Чи є підставою для прийняття рішення про відмову в наданні безоплатної вторинної правової допомоги (оформлення відповідного наказу місцевого центру) усна розмова з клієнтом, під час якої з’ясовується, що така особа не є суб’єктом права на безоплатну вторинну правову допомогу?
Рішення про відмову в наданні безоплатної вторинної правової допомоги приймається місцевим центром лише за результатами перевірки документів, що підтверджують належність осіб до однієї з вразливих категорій осіб, визначених пунктами 1, 2, 8 – 12 частини першої статті 14 Закону. У разі якщо встановлено, що особа, яка звернулася за безоплатною вторинною правовою допомогою, не відповідає критеріям, визначеним пунктом 5Методичних рекомендацій, тобто не є суб’єктом права на безоплатну вторинну правову допомогу, працівник відділу попередньої роботи з клієнтами готує проект наказу місцевого центру про
відмову в наданні безоплатної вторинної правової допомоги, де зазначаються підстави відмови та роз’яснюється порядок оскарження рішення про відмову в наданні безоплатної вторинної правової допомоги.
Крім того, вичерпний перелік підстав для відмови в наданні безоплатної вторинної правової допомоги наведено в статті 20 Закону.
Прийняття рішення про відмову в наданні безоплатної вторинної правової допомоги та видання відповідного наказу місцевого центру за результатами усної розмови з клієнтом не допускаються.
У разі якщо з’ясовується, що особа не належить до однієї з вразливих категорій осіб, визначених пунктами 1, 2, 8 – 12 частини першої статті 14 Закону, до подання звернення, і особа згодна з відповідним роз’ясненням працівника місцевого центру, – у пункті 3 блоку II РКК зазначається: «надано роз’яснення, консультацію працівником центру» або (у разі потреби) така особа може бути спрямована до установи з надання безоплатної первинної правової допомоги.
9. Як визначати належність особи до сім’ї, якщо, наприклад, особи зареєстровані за місцем проживання разом, але не перебувають у родинному зв’язку або не проживають разом, або фактично
проживають разом, але не зареєстровані за місцем проживання разом?
Як розраховується середньомісячний сукупний дохід сім’ї особи, яка звернулася за безоплатної вторинної правової допомогою, якщо в довідці про склад сім’ї зазначені особи, які до неї не належать?
Відповідно до Закону право на безоплатну вторинну правову допомогу мають, зокрема, особи, які перебувають під юрисдикцією України, якщо середньомісячний сукупний дохід їхньої сім’ї нижчий суми прожиткового мінімуму, розрахованого та затвердженого відповідно до Закону України «Про прожитковий мінімум» для осіб, які належать до основних соціальних і демографічних груп населення.
Основною вимогою Закону є розрахунок середньомісячного сукупного доходу сім’ї особи, яка звертається за безоплатною вторинною правовою допомогою, а тому без довідки про склад сім’ї здійснити зазначений розрахунок, на жаль, неможливо.
Отже, з метою дотримання вимог Закону в частині розрахунку середньомісячного сукупного доходу сім’ї особи, яка звертається за безоплатною вторинною правовою допомогою, така особа подає довідку про склад сім’ї та довідку про доходи кожного члена сім’ї, інші документи, передбачені в підпункті 1 пункту 5
Методичних рекомендацій.
Відповідно до статті 3 Сімейного кодексу України сім’ю складають особи, які спільно проживають, пов’язані спільним побутом, мають взаємні права та обов’язки. Подружжя вважається сім’єю і тоді, коли дружина та чоловік у зв’язку з навчанням, роботою, лікуванням, необхідністю догляду за батьками, дітьми та з інших поважних причин не проживають спільно. Дитина належить до сім’ї своїх батьків і тоді, коли спільно з ними не проживає. Крім того, права члена сім’ї має одинока особа. Сім’я створюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства.
У разі якщо довідка про склад сім’ї, де, як правило, зазначаються лише зареєстровані у житловому приміщенні/будинку особи, не відповідає фактичним обставинам справи, особою, яка звертається за безоплатною вторинної правовою допомогою може бути поданий, наприклад, акт про обстеження матеріально-побутових умов сім’ї, форма якого затверджена наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 28 квітня 2004 року № 95. У зазначеному акті, зокрема, зазначаються відомості про сім’ю, кількість членів сім’ї, що мешкають разом.
Також доводимо до відома, що з метою врегулювання зазначеного питання Міністерством юстиції України готуються відповідні зміни до Закону.
10. Чи має право на правову допомогу інвалід, який отримує пенсію та одночасно працює? Чи потрібно вимагати від інваліда, що звертається за правовою допомогою, довідку, яка підтверджує, що він отримує саме пенсію по інвалідності, а не якусь іншу?
Відповідно до Закону інваліди, які отримують пенсію або допомогу, що призначається замість пенсії, у розмірі менше двох прожиткових мінімумів для непрацездатних осіб, мають право на всі види правових послуг, передбачених частиною другою статті 13 Закону.
У разі звернення до місцевого центру інвалідів, які отримують пенсію або допомогу, що призначається замість пенсії, у розмірі менше двох прожиткових мінімумів для непрацездатних осіб (відповідно до статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2015 рік» у 2015 році прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність: з 1 січня 2015 року – 949 гривень, з 1 грудня – 1074 гривні), працівником відділу попередньої роботи з клієнтами місцевого центру перевіряються документи, передбачені підпунктом 2 пункту 5 Методичних рекомендацій. У разі якщо розмір
пенсії або соціальної допомоги, що призначається замість пенсії, є меншим двох прожиткових мінімумів для непрацездатних осіб, такі особи мають право на всі види правових послуг, передбачених Законом, при цьому Закон не передбачає отримання інвалідом саме пенсії по інвалідності.
Отримання такою особою будь-якого іншого доходу не може бути підставою для відмови в наданні безоплатної вторинної правової допомоги.
11. Відповідно до пункту 9 частини першої статті 14 Закону ветерани війни та особи, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», особи, які мають особливі заслуги та особливі трудові заслуги перед Батьківщиною, особи, які належать до числа жертв нацистських переслідувань, мають право на всі види правових послуг, що передбачені частиною другою статті 13 Закону, стосовно питань, пов’язаних з їх соціальним захистом.
Що це за питання соціального захисту? Де вони передбачені?
Законами України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», «Про основні засади соціального захисту ветеранів праці та інших громадян
похилого віку в Україні» та «Про жертви нацистських переслідувань» встановлені пільги для осіб, на яких поширюється дія зазначених законів та гарантії їх соціального захисту, зокрема, медичне обстеження і диспансеризація із залученням необхідних спеціалістів, першочергове забезпечення жилою площею осіб, які потребують поліпшення житлових умов, та першочергове відведення земельних ділянок для індивідуального житлового будівництва, садівництва і городництва, першочерговий ремонт жилих будинків і квартир цих осіб та забезпечення їх паливом, безплатний проїзд один раз на два роки (туди і назад) залізничним, водним, повітряним або міжміським автомобільним транспортом незалежно від наявності залізничного сполучення або проїзд один раз на рік (туди і назад) вказаними видами транспорту з 50-процентною знижкою. Учасникам бойових дій на території інших держав надається право на позаконкурсний вступ до вищих навчальних закладів та переважне право на вступ до професійно-технічних навчальних закладів і на курси для одержання відповідних професій, безоплатне одержання ліків за рецептами лікарів, інші пільги.
Правова допомога такій категорії осіб надається у разі порушення права на пільги та гарантії соціального захисту, передбачені зазначеними законами.
Джерело: http://zib.com.ua/
_03_03.png)
