Ухвала про визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню, є перешкодою в реалізації громадянином його гарантованого конвенцією права на суд. До такого висновку дійшов ВСУ в постанові від 24 червня 2015 року №6-608цс15, текст якої друкує "Закон і Бізнес".
Верховний Суд України
Іменем України
Постанова
24 червня 2015 року №6-608цс15
Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України у складі:
головуючого — РОМАНЮКА Я.М.,
суддів: ГРИГОР’ЄВОЇ Л.І., ОХРІМЧУК Л.І., ЯРЕМИ А.Г., ГУМЕНЮКА В.І., СЕНІНА Ю.Л., ЛЯЩЕНКО Н.П., СІМОНЕНКО В.М.,
розглянувши в судовому засіданні справу за заявою австрійського підприємства у формі товариства з обмеженою відповідальністю «Рабмер-Україна» про
визнання дубліката виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, за заявою Особи 9 про перегляд ухвали Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ від 4.03.2015,
ВСТАНОВИЛА:
У листопаді 2014 року австрійське підприємство ТОВ «Рабмер-Україна» звернулося до суду із заявою про визнання виконавчого документу таким, що не підлягає виконанню. Свої вимоги заявник мотивував тим, що у зв’язку із фактичним закінченням виконавчого провадження 7.03.2014, відкритого на підставі оригіналу виконавчого листа від 23.09.2009, неможливістю розпочати завершене виконавче провадження знову дублікат виконавчого листа не підлягає пред’явленню до виконання як такий.
Ухвалою Самбірського міськрайонного суду Львівської області від 25.11.2014 в задоволенні заяви австрійського підприємства ТОВ «Рабмер-Україна» про визнання дублікату виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, відмовлено.
Ухвалою Апеляційного суду Львівської області від 16.02.2015 ухвалу суду першої інстанції скасовано та постановлено нову ухвалу, якою заяву австрійського підприємства ТОВ «Рабмер-Україна» про визнання дублікату виконавчого листа таким, що не підлягає
виконанню, задоволено. Визнано таким, що не підлягає виконанню, дублікат виконавчого листа №2-885/2009 від 17.03.2014, виданого Самбірським міськрайонним судом у справі за позовом Особи 9 до австрійського підприємства ТОВ «Рабмер-Україна» про стягнення боргу на виконання рішення Самбірського міськрайонного суду від 9.07.2009.
Ухвалою ВСС від 4.03.2015 касаційну скаргу Особи 9повернуто.
У заяві про перегляд рішення суду касаційної інстанціїОсоба 9 просить скасувати ухвалу ВСС від 4.03.2015 та направити справу на новий розгляд до суду касаційної інстанції, посилаючись на неоднакове застосування касаційним судом ст.324, п.281 ч.1 ст.293, чч.2, 4 ст.369 Цивільного процесуального кодексу при оскарженні судового рішення, яке перешкоджає подальшому провадженню у справі.
Заслухавши доповідь судді ВС, дослідивши матеріали справи та перевіривши наведені у заяві доводи, Судова палата у цивільних справах ВС дійшла висновку, що заява підлягає задоволенню.
Відповідно до змісту ст. 3604 ЦПК Верховний Суд скасовує судове рішення і передає справу на новий розгляд до відповідного суду першої, апеляційної чи касаційної інстанцій, яка переглядається з підстави
неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм процесуального права, при оскарженні судового рішення, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, якщо установить, що воно є незаконним.
Відмовляючи у задоволенні заяви австрійського підприємства ТОВ «Рабмер-Україна» про визнання виконавчого документу таким, що не підлягає виконанню, суд першої інстанції виходив із того, що правові підстави, якими боржник обгрунтовує свої вимоги, є безпідставними, оскільки не передбачені ст.369 ЦПК.
Скасовуючи ухвалу суду першої інстанції, апеляційний суд вказав, що, відмовляючи у задоволенні заяви боржника по виконавчому провадженню про визнання виконавчого документа, яким є дублікат виконавчого листа, виданий стягувачу Особі 9 17.04.2014, суд першої інстанції не врахував чинність постанови державного виконавця від 7.03.2014 про закінчення виконавчого провадження.
Ухвалою ВСС від 4.03.2015 суд касаційної інстанції, повертаючи касаційну скаргу Особі 9, керувався тим, що скарга подана на ухвалу, яка не підлягає касаційному оскарженню відповідно до п.2 ч.1 ст.324 ЦПК, оскільки не перешкоджає подальшому провадженню у справі.
Проте у наданих для порівняння ухвалах ВСС від 22.09.2010, 7.12.2011, 7.11.2012, 30.10.2013, 31.07.2014, 10.12.2014, 17.12.2014, 24.12.2014, 20.04.2015, суд касаційної інстанції приймав до розгляду заяви про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню.
Отже, наявне неоднакове застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм процесуального права, а саме — стст.324, 293 ЦПК.
Усуваючи розбіжності у застосуванні касаційним судом зазначених вище норм процесуального права, Судова палата у цивільних справах ВС виходить із такого.
Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини право на виконання рішення, яке виніс суд, є невід’ємною частиною «права на суд», а ефективний захист сторони у справі, а отже, і відновлення справедливості, передбачає зобов’язання адміністративних органів виконувати рішення (наприклад, п.41 рішення у справі «Горнсбі проти Греції» від 19.03.97).
Згідно зі ст.1 закону «Про виконавче провадження» виконавче провадження є завершальною стадією судового провадження.
З огляду на зазначене ухвала суду про визнання виконавчого документа таким, що не підлягає
виконанню, є перепоною у завершенні судового провадження і в реалізації громадянином його гарантованого конвенцією «права на суд».
Ураховуючи вищезазначене, суд касаційної інстанції безпідставно повернув касаційну скаргу Особі 9, подану на ухвалу Апеляційного суду Львівської області від 16.02.2015, якою скасовано ухвалу суду першої інстанції та постановлено нову про задоволення заяви австрійського підприємства ТОВ «Рабмер-Україна» про визнання дублікату виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, оскільки така ухвала унеможливлює виконання судового рішення про задоволення вимог кредитора, а тому перешкоджає подальшому розгляду та провадженню у справі.
Таким чином, ухвалою ВСС від 4.03.2015 суд касаційної інстанції порушив норми процесуального права, а саме стст.324, 293 ЦПК, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, тому відповідно до ст.3604 ЦПК зазначену ухвалу слід скасувати і передати справу до касаційного суду для вирішення питання про прийняття касаційної скарги.
Керуючись п.2 ст.355, п.1 ч.1 ст.3603, чч.1, 2 ст.3604ЦПК, Судова палата у цивільних справах ВС
ПОСТАНОВИЛА:
Заяву Особи 9 задовольнити.
Ухвалу ВСС від 4.03.2015 скасувати і направити справу до касаційного суду для вирішення питання про прийняття касаційної скарги.
Постанова ВС є остаточною і може бути оскаржена тільки на підставі, встановленій п.3 ч.1 ст.355 ЦПК.
Джерело: http://zib.com.ua/
_03_03.png)
