Верховний Суд України на засіданні Судової палати у цивільних справах 7 жовтня 2015 розглянув справу № 6-263цс15 за позовом «ПриватБанку» до поручителя про стягнення заборгованості за кредитним договором.
При розгляді Суд сформулював таку правову позицію. За змістом частини четвертої статті 559 ЦК поручительство припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У випадку, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя.
Умови договору поруки про його дії до повного виконання зобов'язань за кредитним договором не свідчать про те, що цим договором встановлено термін припинення поруки в розумінні статті 251 ЦК, тому в такому випадку підлягають застосуванню норми частини четвертої статті 559 цього Кодексу про те, що порука припиняється , якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя.
Аналіз частини четвертої статті 559 ЦК дає підстави для висновку, що термін дії поручительства (кожній із зазначених у цій нормі) не є терміном захисту порушеного права (терміном позовної давності), а є строком існування суб'єктивного права кредитора та суб'єктивної обов'язки поручителя, після закінчення якого вони припиняються.
Якщо договір поруки припинився (у тому числі і на підставі непред'явлення кредитором відповідної вимоги до поручителя протягом шести місяців з дня настання строку виконання основного зобов'язання), то інститут позовної давності застосований бути не може, тому що всі права та обов'язки сторін за цим договором слід вважати припиненими.
Ця правова позиція була висловлена в постанові по справі № 6-78цс12.
Джерело: Юрліга
_03_03.png)
