Іпотека
1. Важка економічна ситуація в країні призвела до плачевних наслідків, вчасно не прорахованим валютними позичальниками. Різкий стрибок курсу долара поставив під питання їх право власності на закладені квартири. Поки в життя було втілене одне рішення їх проблеми, яке скоріше є просто відстрочкою, - в 2014 році був прийнятий Закон «Про мораторій на звернення стягнення на майно громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті». Зараз він діє, і Верховний Суд України роз'яснивши,як його слід застосовувати, дотримується сформульованої правової позиції. Згідно правовому висновку ВСУ суди не вправі відмовляти в позовах про звернення стягнення на предмет іпотеки (відповідний критеріям, встановленим Законом), але рішення не виконується в період дії Закону. Оскільки Законом не припиняється дія будь-яких нормативних актів у сфері регулювання кредитних правовідносин, зокрема тих, які визначають правові підстави для звернення в судовому порядку стягнення на відповідні предмети забезпечення, його дія на час вирішення спору саме по собі не може бути підставою для відмови в захисті порушеного права. Тобто мораторій є відстрочкою виконання зобов'язання, а не підставою для звільнення особи від його виконання. Відзначимо, що при цьому існує особлива думка - Суддя ВСУ Юрій Сенін вважає, що в задоволенні позовів банків слід відмовляти (але не з мотивів безпідставності позовних вимог, а у зв'язку з набранням чинності Законом про мораторій). Така відмова має лише тимчасове правове значення, і позичальник може звернутися з позовом після закінчення дії мораторію.
2. ВСУ не завжди стабільний у своїх позиціях, в 2015 році особливий резонанс викликала його двояке трактування ст. 23 Закону «Про іпотеку» в одних і тих же обставин справи, що стосується одного харківського будинку. Весь 2015 вища судова інстанція вирішувала долю мешканців, що придбали квартири в закладеному будинку в період дії судового рішення про недійсність іпотеки, яке згодом було скасовано. У кінці 2014 року ЗСУ прийшов до висновку, що не можна відібрати предмет іпотеки, якщо він проданий в період дії рішення про недійсність іпотеки. Через деякий час ця правова позиція була змінена, і ВСУ продовжує наполягати на протилежній:у разі скасування незаконного судового рішення про визнання іпотеки недійсною, на підставі якого з Державного реєстру іпотек виключена запис про обтяження, дія іпотеки підлягає відновленню з моменту вчинення первинного запису в реєстрі, яка виключена на підставі незаконного рішення суду, оскільки відпало підставу виключення цього запису. Це означає, що іпотека є дійсною з моменту внесення про неї первинного запису до Державного реєстру іпотек. Юристи вкрай негативно оцінюють подібну практику ВСУ, вказуючи, що таке мінливість ставить під удар право власності в Україні.
Право власності
3. Відкрив власність для ударів ВСУ ще з одного боку. В Україні квартири в новобудовах продаються за договорами купівлі-продажу майнових прав, а простіше кажучи - під обіцянку їх побудувати і віддати (гроші, як водиться, вперед). Один такий спір (справа № 6-1858цс15) - про визнання права власності на новостворене майно - шляхом прийняття судового рішення розглянув ВСУ. Роз'яснено, що, хоча позивач і виконав свої грошові зобов'язання за договорами купівлі-продажу майнових прав, повністю сплативши вартість квартири , встановлену договором, тобто вчинив дії, спрямовані на виникнення юридичних фактів, необхідних і достатніх для отримання права вимоги переходу права власності на об'єкт будівництва, право власності на спірну квартиру у нього не виникло. ВСУ роз'яснив, що порядок оформлення права власності на об'єкт інвестування після прийняття такого об'єкта в експлуатацію врегульоване чинним на момент укладення договору купівлі-продажу (у 2012 році викладено в новій редакції договір 2010 року) законами «Про фінансово-кредитні механізми і управління майном при будівництві житла та операціях з нерухомістю» і « Про інвестиційну діяльність ». За змістом норми договорів купівлі-продажу майнових прав позивач отримав лише право на придбання права власності, а не саме право власності на нерухоме майно. Відзначимо, що рік тому при розгляді справи № 6-129цс14 ВСУ висловив протилежну позицію: захист майнових прав на новостворене майно, прийняте в експлуатацію і оформлене (зареєстрованої) на іншу особу, у разі невизнання цією особою прав позивача на спірне майно здійснюється в порядку, визначеному законодавством, а якщо такий спеціальний порядок не визначено, то захист майнового права здійснюється на загальних підставах цивільного законодавства, зокрема на підставі ст. 392 ГК. При цьому рішення суду про захист порушеного права і визнання за позивачем права на спірне майно є підставою для реєстрації такого права.
4. Ще один аспект права власності, що отримав нове трактування, - спільна сумісна власність подружжя на майно, нажите в шлюбі. Так, при розгляді справи № 6-2333цс15 ВСУ роз'яснив,що приналежність майна до спільної сумісної власності подружжя визначається не тільки фактом придбання його під час шлюбу, але й спільною участю подружжя засобами чи працею в придбанні майна. Застосовуючи статтю 60 СК і визнаючи право спільної сумісної власності подружжя на майно, суд повинен встановити не тільки факт придбання майна під час шлюбу, але й той факт, що джерелом його отримання були спільні спільні кошти або спільна робота подружжя. Суд назвав критерії, що дозволяють надати майну статус спільної сумісної власності: 1) час придбання такого майна; 2) кошти, за які таке майно було придбано (джерело придбання); 3) мета придбання майна, яка дозволяє надати йому правовий статус сумісної власності подружжя. Стаття 60 СК вважається застосованою правильно, якщо придбання майна відповідає цим критеріям. Відзначимо, що неоднозначність практики ВССУ давно свідчить про небезумовний застосування презумпції права спільної сумісної власності.
Кредитно-фінансові відносини
5. Ажіотаж викликала правова позиція ВСУ, вже викладена в 2014 і 2013 роках, згідно з якою розписка повинна містити зобов'язання повернути борг. Суд роз'яснив, що розписка як документ, що підтверджує боргове зобов'язання, повинна містити умови отримання позичальником в борг грошей із зобов'язанням їх повернення та дату отримання коштів. Така позиція суду випливає з своєрідних обставин справи: розписка була видана в січні 2008 року; з неї випливає, що в липні 2007 року відповідач отримав 1500 тис. доларів США для викупу земельної ділянки, при цьому вона не містить зобов'язання повернення отриманих грошей. ВСУ дійшов висновку, що суди не встановили справжньою правової природи укладеного між сторонами договору та дійшли помилкового висновку про укладення договору позики.
6. Вкладники проблемних банків знайшли спосіб, як отримати вкладені гроші назад, - шляхом продажу депозитів позичальникам цього ж банку. У свою чергу, боржники скористалися можливістю припинити свої кредитні зобов'язання на підставі збігу боржника і кредитора в одній особі. На бік споживачів фінансових послуг встав ВССУ при розгляді справи № 6-17645св14. Законним визнано припинення кредитних зобов'язань та договору іпотеки на підставі збігу боржника і кредитора в одній особі. ВССУ погодився з висновком нижчих судів, що у правовідносинах, що виникли між позивачкою (позичальницею, що уклала договір про відступлення права вимоги до банку) та банком, відбулося збіг боржника і кредитора в особі позивача, що у відповідності зі ст. 606 ГК є підставою для припинення кредитних зобов'язань останньої та припинення договору іпотеки. Однак ВСУ скасував це рішення, оскільки вважав, що не відбулося збіги і поєднання боржника і кредитора в одній особі в розумінні ст. 606 ГК. Юристи вважають, що таке рішення не впливає на практику заліку зустрічних вимог, оскільки зводиться до наступного: 1) договірні відносини сторін не можуть призвести до припинення зобов'язань на підставі ст. 606 ГК, і застосування даної статті не залежить від їх волі; 2) ст. 606 ЦК застосовується у разі об'єднання боржника і стягувача виходячи з положень закону із застосуванням принципу «залишиться тільки один»; 3) за наявності вимог боржника до банку його зобов'язання за кредитним договором можуть бути припинені у зв'язку з одностороннім заліком однорідних вимог (ст. Ст. 601, 602 ЦК).
7. На бік позичальників ВСУ встав і в питанні допустимого строку пред'явлення до них позову про повернення кредитних коштів. Так, при розгляді справ № 6-240цс14, № 6-16цс15, № 6-1926цс15, № 6-698цс15, суд дотримується правової позиції, згідно з якою позовна давність, зазначена в непідписаних умовах надання кредиту, не застосовується. Тобто, якщо умови споживчого кредиту фізичним особам не були підписані позичальником, вони не є частиною укладеного договору, тому застосовується термін позовної давності, встановлений законом.
Тарифи
8. Різкий стрибок тарифів на житлово-комунальні послуги змушує замислитися, ніж тариф обумовлений і які його складові. Тарифи на газ, тепло і електрику затверджуються централізовано - уповноваженим на це спеціальним органом. Раніше це була Національна комісія, що здійснює держрегулювання у сфері енергетики. Але Президент своїм Указом (що викликає сумнів у своїй законності) об'єднав цю комісію з Нацкомісією, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг, назвавши орган НКРЕКУ. Цей орган і підвищив тарифи на електроенергію для населення. У Окружний адмінсуд міста Києва почали подавати позови до НКРЕКУ 8 вересня постанову НКРЕКУ про підвищення тарифів було визнано незаконним і недійсним з моменту прийняття. Встановлено, що НКРЕКУ не мала повноважень на встановлення тарифів. Апеляційний суд призупинив провадження у справі, оскільки вирішив, що необхідно звернутися до Конституційного Суду щодо конституційності законів «Про природні монополії», «Про електроенергетику», «Про державне регулювання у сфері комунальних послуг» та указів щодо НКРЕКУ. Відзначимо, що неконституційність створення і ліквідації Президентом національних комісій регулювання природних монополій вже була встановлена щодо Закону «Про природні монополії» від 20 квітня 2000 року № 1682-III. Згідно зі статистикою Окружного адмінсуду міста Києва з 1 січня по 23 грудня 2015 в суд надійшло 135 позовів до НКРЕКУ, переважна більшість яких стосуються суперечок з приводу реалізації державної політики у сфері житлово-комунального господарства, теплопостачання та питного водопостачання. Суд виніс 77 рішень у таких справах з НКРЕКУ в ролі відповідача. З них - 22 постанови (9 постанов, якими задоволено вимоги позивачів) і 55 визначень. Станом на 23 грудня 2015 у провадженні суду перебуває 58 справ за позовами до НКРЕКУ.
9. На тих же підставах (НКРЕКУ не є правонаступником НКРЕ, а значить не уповноважена змінювати тарифи) Окружний адмінсуд Києва скасував тарифи на газ для населення (справа № 826/9907/15). Крім того, встановлено, що постанова № 583 про встановлення роздрібних цін на газ була підписана не уповноваженою на це особою - виконуючим обов'язки голови. Зараз справу розглядає апеляційний суд, процес був припинений до 27 січня для повторного виклику позивачів.
10. Ще одна справа, що стосується норми споживання газу без лічильника, розглядається в касаційній інстанції. Окружний адмінсуд Києва визнав незаконним і недійсним постанова Кабміну від 29 квітня 2015 № 237 про зменшення вдвічі норми споживання газу для всіх категорій. Позов був поданий до Кабміну незадоволеними споживачами, які вважають таке зменшення дискримінаційним. Апеляційний суд відхилив скаргу Кабміну, залишивши постанову в силі. Відзначимо, ВАСУ, приймаючи касаційну скаргу Кабміну до розгляду, задовольнив його клопотання про призупинення виконання оскаржених судових рішень.
Джерело: http://jurliga.ligazakon.ua/
_03_03.png)
