Верховний Суд України на засіданні Судової палати у цивільних справах 2 грудня 2015 розглянув справу № 6-1707цс15 за позовом «Райффайзен банк Аваль» до боржника та поручителя про стягнення кредитної заборгованості.
При розгляді справи була висловлена правова позиція щодо позовної давності в кредитних спорах.
Пред'явлення вимоги про повне дострокове погашення заборгованості за кредитом є зміною терміну виконання зобов'язання і обумовлює перебіг позовної давності.
Пред'явивши вимогу про повне дострокове погашення заборгованості за кредитом, сплати відсотків за користування кредитом та пені, кредитор відповідно до частини другої статті 1 050 Цивільного кодексу змінив термін виконання основного зобов'язання, а тому перебіг позовної давності за вимогами банку про повернення кредиту і платежів по ньому почалося з наступного дня, зазначеного кредитором у вимозі про дострокове повернення кредиту як кінцевий термін виконання його умов.
У зв'язку з невиконанням вимоги від 26 серпня 2009 року банк звернувся в листопаді 2009 року до суду з відповідними вимогами до боржника та поручителя, проте ухвалою суду позов залишено без розгляду за заявою позивача. Повторно банк звернувся до суду в лютому 2014 року, проте з урахуванням того, що залишення позову без розгляду не зупиняє перебігу позовної давності, а погашення боргу за кредитним договором відбулося в рамках конкурсного за рахунок продажу ліквідатором майна боржника, що чи не свідчить про визнання боргу відповідачем і не перериває перебігу позовної давності, суд першої інстанції правильно застосував норми статей 264, 267 ЦК та обгрунтовано відмовив банку в задоволенні позову.
Джерело: http://jurliga.ligazakon.ua/
_03_03.png)
