В листопаді минулого року було внесено зміни до Кримінального кодексу стосовно застосування інституту спеціальної конфіскації. Не пройшло і кілька місяців як парламент знову вносить зміни в ці статті КК.
Відповідний Закон (президентський законопроект №4054) про внесення змін до Кримінального та Кримінального процесуального кодексів України стосовно удосконалення процедури арешту майна та інституту спеціальної конфіскації 18 лютого 2016 року було прийнято в цілому. Цей Закон є частиною "безвізового" пакету та спрямований на виконання рекомендацій шостої доповіді Європейської Комісії про стан виконання Україною Плану дій щодо лібералізації ЄС візового режиму для України.
Слід відзначити, що Закон було прийнято з низкою правок, тож ознайомитись з фіналізованою редакцією тексту документу можна буде вже після його публікації.
Редакція документу до другого читання передбачає, що спеціальна конфіскація - це примусове безоплатне вилучення за рішенням суду у власність держави грошей, цінностей, у тому числі коштів, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, іншого майна особи, щодо якої призначено покарання у виді позбавлення волі не менше чотирьох років за вчинення злочину, передбаченого статтями 146–150-1, 152–156, 190–192, 198, 201, 209–212-1, 222, 233, 255–260, 301–320, 354, 361–365-2, 368–369-3 КК, або злочину, вчиненого злочинною організацією, посадовими особами органів
державної влади та місцевого самоврядування (з використанням службовою особою влади чи службового становища) з отриманням економічної вигоди, третіх осіб, у випадках, визначених КК.
Попередня редакція проекту передбачала, що спецконфіскація застосовується у випадках, визначених КК, за умови вчинення умисного злочину або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого Особливою частиною КК, за які передбачено основне покарання у виді позбавлення волі або штрафу понад три тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а так само передбаченого:
ч.1 статті 150 (експлуатація дітей);
статтею 154 (примушування до вступу в статевий зв'язок);
ч.2 і 3 статті 159-1 (порушення порядку фінансування політичної партії, агітації);
ч.1 статті 190 (шахрайство);
статтею 192 (заподіяння майнової шкоди шляхом обману або зловживання довірою);
ч.1 статей 204, 209-1, 210 (незаконне виготовлення і збут підакцизних товарів, порушення вимог законодавства про протидію легалізації доходів, нецільове використання бюджетних коштів);
ч.1 і 2 статей 212, 212-1 (ухилення від сплати податків);
ч.1 статей 222, 229, 239-1, 239-2 (шахрайство з фінансовими ресурсами, незаконне використання знака для товарів і послуг, незаконне заволодіння землями);
ч.2 статті 244 (порушення законодавства про континентальний шельф);
ч.1 статей 248, 249 (незаконне полювання);
ч.1 і 2 статті 300 (ввезення або розповсюдження творів, що пропагують культ насильства, нетерпимість, дискримінацію);
ч.1 статей 301, 302, 310, 311, 313, 318, 319, 362 (виготовлення і розповсюдження порнографічних предметів, створення місць розпусти, посів або вирощування снотворного маку чи конопель, незаконне виробництво прекурсорів, несанкціоновані дії з інформацією, яка обробляється в комп'ютерах);
статтею 363 (порушення правил експлуатації комп'ютерів, комп'ютерних мереж);
ч.1 статей 363-1, 364-1, 365-2 КК (перешкоджання роботі комп'ютерів, зловживання владою, зловживання повноваженнями особи, яка надає публічні послуги).
Діюча ж редакція ст.96-1 КК передбачає застосування спецконфіскації лише за вчинення злочину, передбаченого статтями 146–150-1, 152–156, 190–192, 198, 201, 209–212-1, 222, 233, 255–260, 301–320, 354, 361–365-2, 368–369-3 Кримінального кодексу.
Підготовлена до другого читання редакція документу також передбачала зміни до КПК, зокрема, пропонувалось доповнити кодекс нормами щодо третьої особи, щодо майна якої вирішується питання про арешт. Така третя особа повідомляється про прийняті процесуальні рішення в кримінальному провадженні, що стосуються арешту майна, та отримує їх копії.
Арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому КПК порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність достатніх належних доказів вважати, що воно є доказом злочину, до нього може бути
застосована спеціальна конфіскація, конфіскація у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому КПК порядку.
Арешт майна допускається з метою забезпечення:
1) збереження речових доказів;
2) спеціальної конфіскації;
3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи;
4) цивільного позову у кримінальному провадженні.
5) стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
Джерело: Закон і Бізнес
_03_03.png)
