На цьому наголосив Голова Верховного Суду України Ярослав Романюк під час секції «Запровадження судового прецеденту в Україні: реалії та перспективи» ІV Міжнародного судово-правового форуму «Судова реформа: стан на напрями розвитку». Реалії та перспективи запровадження інституту судового прецеденту в Україні стали предметом дискусії на засіданні секції. Зокрема, учасники розглянули правову природу судового прецеденту, його форми, ознайомились із практикою використання судового прецеденту у інших державах світу та обговорили можливості впровадження його в Україні.
Модератором секції виступила голова Донецького апеляційного адміністративного суду Раїса Ханова, яка повідомила, що, з огляду на важливість теми, журнал «Право України» розпочав дискусію стосовно запровадження судового прецеденту, у рамках якої проводить опитування учасників форуму.
Розглядаючи розвиток різних систем норм права в історичному аспекті, професор, академік Національної академії правових наук України Наталія Кузнєцовазазначила, що на сучасному етапі континентальна романо-германська і англо-американська прецедентна системи динамічно розвиваються у зустрічному напрямі: з одного боку романо-германська континентальна система відчуває істотний, постійно зростаючий вплив судової практики, в той же час американська прецедентна система значно розширює сферу дії статутно прописаного права.
У своєму виступі Наталія Кузнєцова також констатувала, що на сьогодні Верховний Суд України має унікальне повноваження. Через визначення позиції у конкретній справі надавати пояснення через тлумачення тим нормам права, які спричиняють судову помилку, оскільки умовою розгляду справи у Верховному Суді України є необхідність застосування різними судами однієї і тієї ж норми права по-різному. На думку Наталії Кузнєцової, проблематика запровадження судового прецеденту є дискусійною, тож необхідно наголосити, що Україна потребує сучасних, ґрунтовних і системних досліджень у сфері розвитку актів судової правотворчості.
Актуальним питанням запровадження судового прецеденту в Україні присвятив свою доповідь професор, академік Національної академії правових наук України, головний редактор журналу «Право України» Олександр Святоцький. За його словами, в Україні функціонують кілька різновидів прецедентів: висновки Верховного Суду України, так звані «квазіпрецеденти», рішення Європейського суду з прав людини, що є класичним різновидом прецеденту, а також рішення Конституційного суду України, що є прецедентами тлумачення.
Про запровадження судового прецеденту на прикладі застосування прецедентів у сфері права інтелектуальної власності у США та практику суду в Україні у цій сфері говорила професор кафедри цивільного права КНУ ім. Т. Шевченка Олена Кохановська. Спори у цій категорії, традиційно складні, оскільки при розгляді подібних справ, суддя вирішує не тільки суто правовий спір, але і оцінює технічні питання. На сучасному етапі в США дуже активно формується прецедентна практика у сфері права інтелектуальної власності. Олена Кохановськарозглянула різні концепції та підходи до розуміння природи авторських прав в Україна та США. На переконання Олени Кохановської, Україна ще не готова до запровадження судового прецеденту.
Йонас Прап’єстіс, доктор права, профессор, голова кримінальної палати Верховного Суду Литовської Республіки, суддя Конституційного Суду Литовської Республіки у відставці розповів про практику Верховного Суду Литовської Республіки. Верховний Суд Литовської Республіки є єдиною касаційною інстанцією. Рішення ВСЛ є обов’язковими для застосування всіма судами у подібних справах. Отже, основною функцією Верховного Суду Литовської Республіки є формування єдиної судової практики. При цьому, рішення Верховного Суду Литовської Республіки у конкретних справах можуть розглядатися у різному складі – від колегії з трьох суддів до пленарного засідання двох палат – залежно від складності і наслідків розгляду справи. Так, якщо при розгляді справи йдеться про зміну або тлумачення норми права, то подібна справа розглядається або на пленарному засіданні відповідної палати, або колегією суддів з семи суддів відповідно.
Питання розмежування юрисдикцій у судовій системі України розглянув суддя Верховного Суду України Олександр Прокопенко.
– Незважаючи на постійну зміну законодавства щодо компетенції судів окремих юрисдикцій, знайти оптимальну модель її розмежування не вдається, – зазначив суддя Верховного Суду України. Особливі проблеми в розмежуванні юрисдикцій виникають у разі, якщо при визначенні критеріїв такого розмежування закон виходить із різнопланових ознак, не узгоджених між собою, внаслідок яких один і той самий спір формально може бути розглянутий судами різних юрисдикцій.
На переконання Олександра Прокопенка, юрисдикція завжди має виключний характер і повинна бути чітко визначена. Суди різних спеціалізацій не можуть мати компетенції, що перетинаються, оскільки це призводить до нестабільності та суперечливості у судовій практиці. Разом з тим, нестабільність та суперечливість судової практики повинна усуватися Верховним Судом України як найвищим органом у системі судів загальної юрисдикції.
Джерело: Верховний Суд України
_03_03.png)
