Верховний Суд України на засіданні Судової палати у цивільних справах 16 березня 2016 розглянув справу № 6-290цс16 за позовом про визнання права на майнові права на об'єкт інвестування - квартиру, відповідно до умов договору купівлі-продажу майнових прав; визнання недійсними договорів іпотеки, укладених між забудовником і банком, в частині передачі в іпотеку майнових прав на зазначену квартиру; зняття заборони відчуження на цю квартиру і виключення з Державного реєстру іпотек запису про обтяження майнових прав на неї іпотекою.
При розгляді була сформована наступна правова позиція.
Майнові права на об'єкт незавершеного будівництва визначено предметом іпотеки Законом «Про запобігання впливу світової фінансової кризи на розвиток будівельної галузі та житлового будівництва» , яким були внесені зміни в Закон «Про іпотеку» .
У переглядається справі спірні договори іпотеки майнових прав на незавершені будівництвом квартири були укладені 1, 2 і 16 липня 2008 року, тобто з порушенням вимог Закону «Про іпотеку» (в редакції, що діяла на момент укладення цих договорів), в зв'язку з чим відповідний пункт цих договорів підлягає визнанню недійсним.
За правилами статті 392 ЦК позов про визнання права власності може бути пред'явлений, по-перше, якщо особа є власником майна, але його право оспорюється або не визнається іншою особою; по-друге, якщо особа втратила документ, що засвідчує його право власності.
У переглядається справі за змістом договору купівлі-продажу майнових прав позивач отримав лише право на придбання права власності, а не саме право власності на нерухоме майно. Отже, підстав для визнання за ним права на майнові права на об'єкт інвестування на підставі статей 331, 392 ЦК немає.
Джерело: ЮрЛіга
_03_03.png)
