На веб-сайті Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини 18травня 2016 року опубліковано звернення про необхідності дотримання засобами масової інформації балансу між правом на повагу до особистого життя та правом на свободу вираження поглядів наступного змісту:
«17 травня 2016 року, набуло широкого суспільного резонансу опублікування персональних даних (фотографій паспорта громадянина України та акредитаційної картки) журналіста програми «Схеми: корупція в деталях», який здійснював фото- та відеозйомку народного депутата.
Слід зазначити, що відомості, які містяться на вказаних фотографіях (а саме – прізвище, ім’я, по батькові, дата і місце народження, серія та номер паспорту, ким та коли виданий, місце проживання, фотографія, номер посвідчення), відповідно до Закону України «Про інформацію», Закону України «Про захист персональних даних» є персональними даними.
Правові відносини, пов’язані із захистом і обробкою персональних даних, регулюються Законом України «Про захист персональних даних», який спрямований на захист основоположних прав і свобод людини і громадянина, зокрема права на невтручання в особисте життя, у зв’язку з обробкою персональних даних. Згідно зі статтею 6 вказаного Закону склад та зміст персональних даних мають бути відповідними, адекватними та ненадмірними стосовно визначеної мети їх обробки.
Частиною другою статті 21 Закону України «Про інформацію» передбачено, що конфіденційною є інформація про фізичну особу, а також інформація, доступ до якої обмежено фізичною або юридичною особою, крім суб’єктів владних повноважень. Конфіденційна інформація може поширюватися за бажанням (згодою) відповідної особи у визначеному нею порядку відповідно до передбачених нею умов, а також в інших випадках, визначених законом.
Відповідно до частини другої статті 25 Закону України «Про захист персональних даних» обробка персональних даних без застосування положень Закону здійснюється винятково для журналістських та творчих цілей, за умови забезпечення балансу між правом на повагу до особистого життя та правом на свободу вираження поглядів. Відповідно до статті 29 Закону України «Про інформацію» інформація з обмеженим доступом (до якої відносяться і персональні дані) може бути поширена, якщо вона є суспільно необхідною, тобто є предметом суспільного інтересу, і право громадськості знати цю інформацію переважає потенційну шкоду від її поширення.
Водночас у вказаному випадку опублікування фотографій документів особи є явно надмірним і непропорційним втручанням у сферу приватного життя особи відповідно до мети, яку переслідувала згадана публікація в інтернет-виданні. Так, демонстрація посвідчення особи, яке підтверджує статус журналіста, може бути цілком виправданим, зважаючи на факти, викладені у публікації. У той же час опублікування паспорту з відкритими (не знеособленими) персональними даними журналіста є явно надмірним і непропорційним втручанням у сферу приватного життя. Право громадськості знати цю інформацію не переважає потенційну шкоду від її поширення. Більше того, оприлюднення інформації про місце проживання особи є не лише прямим втручанням у приватне життя особи, а й може створювати загрозу її життю та життю тих близьких осіб, які можуть з нею разом проживати за вказаною в паспорті адресою.
Саме тому вважаю необхідним сьогодні привернути увагу представників «четвертої влади» до актуальності проблеми забезпечення балансу між правом на інформацію та захистом приватності особи під час виконання ними свої професійних обов’язків.
У цьому зв’язку також слід взяти до уваги позицію Європейського суду з прав людини стосовно використання журналістами вже оприлюдненої інформації. Зокрема, у рішенні ЄСПЛ «Олексій Овчинніков проти Росії» Суд наголосив, що за певних обставин обмеження на наступне поширення інформації, яка вже стала надбанням громадськості, може бути обґрунтовано, наприклад необхідністю запобігання подальшому мусуванню подробиць приватного життя людини, які не належать до соціально значущих тем політичних або громадських дискусій. Суд також нагадує про те, що у випадках публікацій, що розкривають подробиці приватного життя приватної особи з єдиною метою – задоволення цікавості певної частини читацької аудиторії, право цієї особи на дієвий захист його або її приватного життя більш вагоме, ніж право журналіста на свободу вираження поглядів.
Враховуючи викладене, закликаю професійну спільноту дотримуватися у своїй діяльності принципів демократичного суспільства щодо забезпечення балансу між правом на повагу до особистого життя та правом на свободу вираження поглядів. Тільки такий підхід сприятиме зміцненню міжнародного іміджу України як демократичної та правової держави, пріоритетом якої є дотримання прав людини».
_03_03.png)
