А.Потьомкін,
Керівник секретаріату державного секретаря Мін’юсту.
Новий закон «Про державну службу» набрав чинності 1 травня, і з цього моменту розпочалося створення професійної держслужби виключно на конкурсній основі. Водночас роз’яснень потребують деякі питання щодо посилення гарантій доступу до служби та вимог, котрі висуватимуться до майбутніх чиновників.
Рівні можливості
Відповідно до чч.1, 2 ст.43 Конституції «кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується». Держава створює умови для гарантування громадянам права на працю, рівних можливостей у виборі професії та роду трудової діяльності.
Державна служба є одним з видів трудової діяльності. У зв’язку із чим ч.2 ст.38 Конституції визначає, що «громадяни користуються рівним правом доступу до державної служби».
Згідно з абз.2 пп.4.1 п.4 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду від 7.07.2004 №14-рп/2004 за своєю природою право на працю є невідчужуваним і по суті означає забезпечення рівних можливостей кожному для його реалізації.
Виходячи з такої позиції, можна стверджувати, що право доступу до держслужби не означає гарантування державою відповідного працевлаштування кожній особі, а є гарантією забезпечення саме рівних можливостей для реалізації цього права. Тобто право рівного доступу до державної служби є юридичною можливістю і не тягне за собою його негайної і беззастережної реалізації.
Рівність можливостей доступу до держслужби забезпечується передбаченим законом порядком вступу громадян на державну службу виключно за результатами конкурсу, що гарантує добір саме тих осіб, які найкраще здатні професійно виконувати відповідні посадові обов’язки.
Критерії відбору
Із ч.2 ст.38 та п.12 ч.1 ст.92 Конституції, за якими виключно законами визначаються основи держслужби, випливає, що державна служба єдина за своїми основами.
Згідно із приписами ст.21 закону, який нещодавно набрав чинності, вступ на державну службу здійснюється шляхом призначення громадянина на відповідну посаду за результатами конкурсу. Прийняття громадян на посади державної служби без проведення конкурсу забороняється, крім випадків, установлених законом.
За ч.2 ст.22 акта, конкурс проводиться з урахуванням рівня професійної компетентності, особистих якостей і досягнень кандидатів на зайняття вакантної посади.
Встановлені критерії оцінювання є виправданими, обгрунтованими та справедливими й покликані сприяти досягненню головної мети закону — забезпеченню функціонування публічної, професійної, політично неупередженої, ефективної, орієнтованої на громадян державної служби.
Вимога щодо компетенції
Оцінка рівня професійної компетентності дозволяє визначити аспекти поведінки людини, пов’язані з виконанням певної роботи, дати характеристику особистості, яка здатна досягти високих результатів на держслужбі.
Зокрема, підлягає встановленню рівень професійних знань, умінь і навичок, а також здатність їх використовувати в конкретній ситуації. Крім того, слід оцінити сукупність особистісних можливостей і життєвого досвіду кандидата на відповідну посаду, вміння шукати, сприймати й аналізувати важливу інформацію, бачити проблеми і знаходити шляхи їх подолання, діяти в ситуаціях стресу та невизначеності.
Перевірці підлягає також соціальна та психологічна зрілість людини, а саме — рівень її психічного розвитку, психологічної готовності до роботи на державній службі. У цьому контексті важливого значення набуває з’ясування світоглядної спрямованості кандидата та його ціннісного ставлення до майбутньої діяльності на державній службі.
Важливим є й дослідження здатності особи приймати відповідальні рішення під час виконання службових обов’язків.
Особисті якості
Важливу роль у доборі громадян, котрі бажають вступити на державну службу, відіграє оцінка їх особистих якостей, які безпосередньо впливатимуть на виконання службових обов’язків.
Кандидат повинен бути ідейним, принциповим, мати високий рівень правової культури та правосвідомості, глибоко розуміти свої обов’язки перед державою і суспільством, бути готовим підпорядковувати свою діяльність забезпеченню прав і свобод людини та гідних умов її життя. Також мають значення комунікативні навички, духовна та інтелектуальна розвиненість, здатність до вирішення типових і нестандартних завдань, самонавчання. Ці та багато інших важливих рис і якостей особистості мають бути оцінені, оскільки в разі вступу громадянина на державну службу він наділяється певними владними повноваженнями, які обов’язково мають використовуватися виключно на благо.
При цьому кожна з особистих якостей кандидата має розглядатися окремо й оцінюватися через призму завдань, які стоятимуть перед особою, та показників належного виконання нею майбутніх обов’язків.
До того ж слід пам’ятати, що сьогодні на держслужбі потрібні передусім патріотично налаштовані українці, які прагнуть певної посади не для задоволення власних амбіцій чи підвищення свого соціального статусу, а для того, щоб відновити довіру до державної влади та зміцнити її авторитет у суспільстві. Нові службовці мають брати участь у розробленні конкретної і зрозумілої програми дій держорганів, яка забезпечуватиме подальший діалог між Україною та Європейським Союзом, рух нашої країни до консолідації демократії та зміцнення верховенства права.
Нині процес створення в нашій країні оновленої державної служби виключно на конкурсній основі тільки розпочався, і важко дати вичерпну відповідь на всі питання, що виникатимуть під час застосування закону. Проте тільки шляхом дії, але ніколи шляхом споглядання ми знайдемо відповіді на будь-які питання, що виникатимуть у ході перетворень.
Джерело: Закон і Бізнес
_03_03.png)
