Верховний Суд України
Суд повинен поновити строк апеляційного оскарження, якщо повний текст рішення спрямований занадто пізно
Розглянувши справу № 6-1250цс16 за позовом банку до боржника і поручителя про стягнення заборгованості за кредитним договором, Суд дійшов висновку , що в разі, якщо недотримання строків апеляційного оскарження було обумовлено діями (бездіяльністю) суду першої інстанції, зокрема, особі не спрямовано протягом строку на апеляційне оскарження копії повного тексту рішення суду першої інстанції, то ця обставина може бути підставою для поновлення строку на апеляційне оскарження - за заявою особи, яка оспорює судове рішення.
Обов'язковою умовою для відповідальності працівника за перевитрату пального є наявність провини
Розглянувши справу № 6-1267цс16 за позовом підприємства до колишнього працівника про відшкодування шкоди, заподіяної перевитратою пального, Суд роз'яснив , що при вирішенні подібних суперечок необхідно встановити наявність або відсутність провини і умисного заподіяння працівником майнової шкоди підприємству, що є обов'язковою складовою відповідальності працівників автомобільного транспорту за перевитрату палива.
Якщо в договорі позики не встановлені відсотки, що сплачуються по завершенню терміну повернення, застосовується облікова ставка НБУ
При розгляді справи № 6-1412цс16 Суд дійшов висновку, що у разі не встановлення договором розміру процентів після закінчення визначеного в договорі терміну їх повернення, слід зробити висновок про визначення розміру відсотків на рівні облікової ставки Національного банку. Крім того, підлягають застосуванню положення статті 625 ЦК у поєднанні зі статтею 1048 ЦК у разі прострочення виконання боржником грошового зобов'язання.
Не можна об'єднувати в одне провадження вимоги, які підлягають розгляду за правилами різних видів судочинства
Розглянувши справу № 6-1593цс16 за позовом юрособи до юрособи та фізособи про стягнення заборгованості, Суд нагадав, що оскільки не допускається об'єднання в одне провадження вимог, які підлягають розгляду за правилами різних видів судочинства, якщо інше не встановлено законом, необхідно відкрити провадження у справі в частини вимог, що ставляться до цивільної юрисдикції та відмовити у відкритті провадження у справі про вимоги, розгляд яких проводиться за правилами іншого виду судочинства. Вирішуючи позов, суди зазначених вимог закону не врахували, безпідставно прийняли до провадження спір, що виник між юридичними особами і підлягає розгляду в порядку господарського судочинства, розглянули його разом з вимогами, які вирішуються в порядку цивільного судочинства.
Факт придбання майна у шлюбі не доводить, що воно спільне
Розглянув справу № 6-801цс16 про поділ спільного майна подружжя, Суд підтвердив правову позицію, згідно з якою статус спільної сумісної власності визначається за двома критеріями: 1) час придбання майна; 2) кошти, за які таке майно було придбано (джерело придбання). Норма статті 60 СК вважається застосованою правильно, якщо придбання майна відповідає цим факторам. У разі придбання майна хоча і в період шлюбу, але на особисті кошти одного з подружжя, це майно не може вважатися об'єктом спільної сумісної власності подружжя, а є особистою приватною власністю того з подружжя, на особисті кошти якого воно придбане. Тому сам по собі факт придбання спірного майна в період шлюбу не є безумовною підставою для віднесення такого майна до об'єктів права спільної сумісної власності подружжя.
Вищий адміністративний суд України
Податок на «розкішні» авто є місцевим і не може стягуватися в 2015 році
В кінці серпня було винесено кілька рішень, що стосуються скасування податкових повідомлень-рішень про сплату транспортного податку в 2015 році. Зокрема, Суд дійшов висновку , що в 2015 році не може стягуватися податок, який був встановлений 28 грудня 2014 року, так як він вводиться в дію з початку бюджетного періоду, наступного за плановим (тобто з 1 січня 2016 року).Нові податки практично не можуть бути визнані обов'язковими до сплати по крайней мере в 2015 році, адже місцеві ради не приймали і не могли прийняти і офіційно оприлюднити до 15 липня 2014 року рішення про встановлення таких податків і зборів. Тобто, транспортний податок належить до місцевих, а значить, Верховна Рада не може безпосередньо своїм рішенням ввести такі податки як місцеві на відповідних територіях. Таким чином, місцеві ради згідно НК повинні обов'язково встановити (відповідним рішенням місцевої ради) транспортний податок і вирішити питання (на свій розсуд), вводити податок (і в яких розмірах) на майно, відмінне від земельної ділянки. Таке рішення має бути оприлюднене до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосування встановлених місцевих податків і зборів або змін (плановий період). В іншому разі норми відповідних рішень застосовуються не раніше початку бюджетного періоду, наступного за плановим.
Також ВАСУ послався на принцип стабільності, закріплений у пп. 4.1.9 п. 4.1 ст. 4 НК, згідно з яким зміни до будь-яких елементів податків та зборів не можуть вноситися пізніш як за 6 місяців до початку нового бюджетного періоду, в якому будуть діяти нові правила та ставки. Податки і збори, їх ставки, а також податкові пільги не можуть змінюватися протягом бюджетного року. Виходячи з вищевикладеного колегія суддів прийшла до висновку, що застосування контролюючим органом положень статті 267 НК для цілей оподаткування транспортним податком не може мати місце в 2015 році. Таким чином, рішення ВАСУ стосується транспортного податку, нарахованого в повідомленнях від 2015 року з Законом від 28 грудня 2014 року . Вже 24 грудня 2014 року норма про транспортний податок (стаття 267 НК) була змінена .
Джерело: ЮрЛіга
_03_03.png)
