Жоден випадок прояву неповаги не повинен залишатися без належного реагування органів судової влади. Про це йдеться у рішенні РСУ від 04.11.2016 №74
Рада суддів України
Рішення
4 листопада 2016 року м.Київ №74
Щодо необхідності реагування суддів судів України на прояви неповаги до них у судовому процесі
Конституція України в ст.129 прямо передбачає, що за неповагу до суду й судді винні особи притягаються до юридичної відповідальності. Зазначена норма в повному обсязі кореспондується з вимогами ст.50 закону «Про судоустрій і статус суддів», відповідно до якої прояв неповаги до суду чи судді з боку осіб, які є учасниками процесу або присутні в судовому засіданні, тягне за собою відповідальність, установлену законом.
Заслухавши та обговоривши інформацію члена Ради суддів Т.Суярко щодо необхідності реагування суддів на прояви неповаги до них у судовому процесі, відповідно до ст.129 Конституції, ст.133 закону «Про судоустрій і статус суддів», положення про РСУ, Рада суддів
ВИРІШИЛА:
1. Звернути увагу суддів на необхідність реагування на прояви неповаги до суду з метою забезпечення незалежності суду.
2. Схвалити рекомендації щодо притягнення до відповідальності за неповагу до суду, що
додаються.
3. Направити ці рекомендації для використання у всі суди України.
Голова В.СІМОНЕНКО
РЕКОМЕНДАЦІЇ
щодо притягнення до відповідальності за неповагу до суду
1. Повага до суду є чинником належного функціонування правової держави. Закон вимагає від учасників процесу або присутніх у судовому засіданні осіб поваги до суду як одного із інститутів державної влади.
За останні роки в Україні все більше набуває поширення публічна демонстрація такої форми правового нігілізму, як прояв неповаги до суддів та суду зокрема. Поширеність такого негативного явища зумовлює неможливість виконання судовою владою своїх функцій у повному обсязі. Адже в результаті вчинення діянь, що посягають на авторитет судової влади, фактично нівелюється принцип всебічного, повного та об’єктивного розгляду справи будь-якої категорії.
У загальному підсумку поширення прояву неповаги до суду, уникнення винними особами юридичної відповідальності за вчинення такого правопорушення, відсутність забезпечення приміщень судів належною охороною тощо призводять до невиконання українською державою своїх зобов’язань щодо забезпечення права на справедливий суд, передбаченого ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Конституція у ст.129 прямо встановлює, що за неповагу до суду й судді винні особи притягаються до юридичної відповідальності.
Зазначена конституційна норма у повному обсязі кореспондується із вимогами ст.50 закону «Про судоустрій і статус суддів», відповідно до якої прояв неповаги до суду чи судді з боку осіб, які є учасниками процесу або присутні в судовому засіданні, тягне за собою відповідальність, установлену законом.
Як вбачається із наведених законодавчих норм, підтримання незалежності й поваги до суду є прямим обов’язком суду, а не його правом. Ігнорування суддями своїх прямих обов’язків у будь-який спосіб є неприпустимим, а тому жоден випадок прояву неповаги до суду не повинен залишатись без належного реагування з боку органів судової влади.
2. Безпосередньо адміністративна відповідальність за прояв неповаги до суду передбачена ст.1853 Кодексу про адміністративні правопорушення.
Диспозиція ст.1853 КпАП до об’єктивної сторони вказаного правопорушення відносить такі діяння:
злісне ухилення від явки в суд свідка, потерпілого, позивача, відповідача, експерта, перекладача;
непідкорення зазначених осіб та інших громадян розпорядженню головуючого;
порушення порядку під час судового засідання;
вчинення будь-ким дій, які свідчать про явну неповагу до суду або встановлених у суді правил;
невиконання поручителем зобов’язань, покладених судом під час провадження у справах за адміністративними позовами з приводу затримання та видворення іноземців та осіб без громадянства.
Отже, у випадку вчинення будь-яких із перелічених дій суд зобов’язаний ініціювати
провадження у справі про адміністративне правопорушення. За загальним правилом, таке провадження буде мати такі стадії:
1) відкриття справи про адміністративне правопорушення;
2) розгляд справи про адміністративне правопорушення;
3) виконання постанови у справі про адміністративне правопорушення.
Разом з тим аналіз законодавчо закріплених КпАП відмінностей у способах виконання владних повноважень місцевими загальними судами та місцевими адміністративними, господарськими, апеляційними, вищими та Верховним судами обумовлює наявність таких особливостей провадження в цій категорії справ:
1) Постанови районних, районних у місті, міських чи міськрайонних судів за наслідком розгляду справи за ст.1853 КпАП підлягають оскарженню у загальному порядку. В той час як постанови господарського, адміністративного, апеляційного, вищого або Верховного судів за наслідком розгляду справи за ст.1853 КпАП не підлягають оскарженню.
2) При розгляді справи за ст.1853 КпАП у районних, районних у місті, міських чи міськрайонних судах передбачено обов’язкове складання протоколу у справі про адміністративне правопорушення (ст.255 КпАП). Натомість при розгляді справи іншими судами — місцевими господарськими та адміністративними, апеляційними, вищими спеціалізованими та ВС — складання такого протоколу необов’язкове.
Одночасно із вказаними відмінностями слід назвати такі нормативні положення, які будуть загальними у застосуванні для усіх судів:
1) Норми КПК, ЦПК, КАС та ГПК містять аналогічні за своїм змістом положення, відповідно до яких питання про притягнення особи до відповідальності за прояв неповаги до суду вирішується судом негайно після вчинення порушення, для чого в судовому засіданні оголошується перерва.
2) Строк розгляду справи за вчинення дій, що виразились у злісному ухиленні від явки в суд свідка, потерпілого, позивача, відповідача або в непідкоренні зазначених осіб та інших громадян розпорядженню головуючого чи в порушенні порядку під час судового засідання, а так само за вчинення будь-ким дій, які свідчать про явну неповагу до суду або встановлених у суді правил, — доба (ч.2 ст.277 КпАП). В той час як за вчинення дій у вигляді злісного ухилення експерта, перекладача від явки в суд та невиконання поручителем зобов’язань, покладених судом під час провадження у справах за адміністративними позовами з приводу затримання та видворення іноземців та осіб без громадянства передбачений загальний (п’ятнадцятиденний) строк притягнення до адміністративної відповідальності (ч.1 ст.277 КпАП).
3) Відсутня необхідність проведення підготовки справи до розгляду справи про адміністративне правопорушення у порядку, передбаченому ст.278 КпАП, адже з оголошенням перерви у судовому розгляді суд фактично констатує вчинення особою дій, ознаки яких підпадають під дію ст.1853 КпАП.
4) Фіксація розгляду справи відбувається лише у випадку, якщо така справа розглядається колегіально (ст.281 КпАП).
3. З урахуванням означених особливостей можливо окреслити наступні етапи на вказаних стадіях розгляду районними, районними у
містах, міськими чи міськрайонними судами за наслідком розгляду справи за ст.1853 КпАП.
1) Порушення справи про адміністративне правопорушення
а) Оголошення перерви у розгляді справи (цивільної, господарської, кримінальної, адміністративної чи у справі про адміністративне правопорушення). З моменту оголошення такої перерви в судовому розгляді дії суду переходять в площину адміністративного процесу, у зв’язку із чим суд повинен керуватися виключно нормативними положеннями КпАП;
б) Фіксація правопорушення за допомогою протоколу у справі про адміністративне правопорушення та присвоєння такому провадженню окремого номера. Оскільки постанова судді місцевого загального суду підлягає апеляційному оскарженню в загальному порядку, то для розгляду апеляційним судом такі матеріали спочатку повинні надсилатись судом першої інстанції окремо з присвоєнням відповідного вихідного номера. З огляду на таке вбачається недоцільним долучати постанову про судді місцевого загального суду про притягнення до відповідальності за ст.1853 КпАП до матеріалів справи (провадження), в якій було допущено прояв неповаги до суду, і обліковувати її за тим самим єдиним унікальним номером. У такому випадку рекомендовано присвоювати справі про адміністративне правопорушення власний єдиний унікальний номер та номер провадження (справи) за індексом «3» (справа про адміністративне правопорушення), а до матеріалів справи (провадження) долучати копію постанови.
2) Розгляд справи про адміністративне правопорушення
а) Розгляду справи розпочинається з того, що
головуючий на засіданні оголошує: складу суду, яка справа підлягає розгляду, хто притягається до адміністративної відповідальності, роз’яснює особам, які беруть участь у розгляді справи, їх права і обов’язки. Права та обов’язки інших осіб, які беруть участь у провадженні в справі про адміністративне правопорушення (потерпілий, законні представники та представники, захисник, свідок, експерт, перекладач), передбачені стст.268—274 КпАП. Однак реалізація вищевказаних прав повинна здійснюватись виключно таким чином, щоб це не перешкоджало розгляду справи у встановлений ст.277 КпАП строк.
б) Після роз’яснення прав та обов’язків, суд переходить до заслуховування осіб, які беруть участь у розгляді даної справи, дослідження доказів, вирішення клопотань.
в) Відповідно до ст.284 КпАП, розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить одну з таких постанов:
1) про накладення адміністративного стягнення;
2) про застосування заходів впливу, передбачених ст.241 цього кодексу;
3) про закриття справи.
Вимоги до змісту постанови у справі про адміністративне правопорушення закріплені у ч.2 ст.283 КпАП.
З урахуванням означених особливостей можливо окреслити наступні відмінності у розгляді господарськими, адміністративними, апеляційними, вищими спеціалізованими або Верховним Судом справ про адміністративне правопорушення такої категорії. Зокрема, такі відмінності полягають в тому, що:
фіксація правопорушення за допомогою
протоколу у справі про адміністративне правопорушення не здійснюється;
постанова суду за результатом розгляду справ вказаної категорії суддями господарського, адміністративного, апеляційного, вищого або Верховного Суду за наслідком розгляду справи за ст.1853 КпАП є остаточною та оскарженню не підлягає;
такій справі не присвоюється власний єдиний унікальний номер та номер провадження (справи) за індексом «3»;
постанова у справі про адміністративне правопорушення долучається до матеріалів справи (провадження), в якій було допущено прояв неповаги до суду, і обліковується її за тим самим єдиним унікальним номером.
3) Виконання постанови у справі про адміністративне правопорушення
Постанова про накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу підлягає примусовому виконанню лише після спливу строку, встановленого ч.1 ст.307 КпАП (в нашому випадку не пізніш як через 15 днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу), компетентним органом державної виконавчої служби. Варто пам’ятати, що зміни до закону «Про виконавче провадження», які набрали чинності з 5.10.2016, передбачають, що дата народження фізичної особи — боржника стала обов’язковим реквізитом виконавчого документа, в той час як ідентифікаційний номер боржника фізичної особи став необов’язковим його реквізитом. Дані нормативні положення закону «Про виконавче провадження» слід враховувати під час складання мотивувальної частини постанови про накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу.
Джерело: Закон і Бізнес
_03_03.png)
