На переконання омбудсмена, суд не може подовжувати час перебування обвинуваченого за ґратами «автоматично»
Омбудсмен та судді майже одночасно звернули увагу на позицію Страсбурга щодо питання «автоматичного» подовження строку тримання під вартою. Доки шукатимуть шляхи «остаточного і безповоротного» вирішення цього питання, суди матимуть змогу вдосконалити застосування законодавства та унеможливити негативні наслідки для громадян.
Всупереч Конституції
Уповноважений Верховної Ради з прав людини звернувся до Конституційного Суду щодо відповідності Основному Закону ч.3 ст.315 Кримінального процесуального кодексу. Ця норма передбачає, що під час підготовчого судового засідання суд за клопотанням учасників провадження має право обрати, змінити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого. «За відсутності зазначених клопотань сторін кримінального провадження застосування заходів забезпечення кримінального провадження, обраних під час досудового розслідування, вважається продовженим», — ідеться в кодексі.
Омбудсмен звертає увагу, що згідно з ст.29 Конституції «ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше, як за вмотивованим рішенням суду». А у випадках, коли тримання за ґратами подовжується «автоматично», ні про яке мотивування не йдеться.
Як сказано в поданні уповноваженого, законодавець має забезпечити таке правове регулювання, яке дасть можливість реалізувати конституційні вимоги, допоможе створити механізм, за якого суди при вирішенні питання щодо необхідності тримання особи під вартою постановлятимуть обґрунтовані рішення. «Тобто рішення, які не тільки містили б посилання на законодавчі підстави або обмежувалися твердженням про відсутність підстав для зміни запобіжного заходу, а й мали б аналіз усіх аргументів «за» та «проти» тримання під вартою в контексті конкретних обставин», — наголосив омбудсмен.
Європейська підтримка
Обґрунтовується подання до КС передусім практикою Європейського суду з прав людини у справах про застосування заходів щодо обмеження волі та ст.5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, в якій ідеться про право на свободу та особисту недоторканність. Зокрема, у Страсбурзі наголошували: щоб позбавлення волі не вважалося свавільним, недостатньо лише дотримуватися закону. Тому такий захід має застосовуватися за конкретних обставин.
«Під переконливим демонструванням дійсної необхідності подовження тримання особи під вартою Європейський суд розуміє обов’язок держави в кожному випадку доводити існування «відповідних і достатніх» підстав для подальшого тримання її під вартою. У разі відсутності таких підстав особа має бути звільнена», — нагадав омбудсмен.
В цьому питанні вже сформована практика щодо нашої держави. Так, у рішеннях у справі «Хайредінов проти України» національні суди виправдовували тримання заявника під вартою головним чином тяжкістю висунутих йому обвинувачень. Відмовляючи в задоволенні його клопотань про звільнення та подовжуючи строк тримання під вартою без посилання на будь-які конкретні факти, вони вважали, що цієї підстави достатньо, аби стверджувати, що особа може ухилятися від слідства і суду або іншим чином перешкоджати розслідуванню. За таких обставин ЄСПЛ постановив, що був факт порушення п.3 ст.5 конвенції.
А судді що?
Навряд чи можна очікувати, що КС ухвалить рішення за цим поданням у найближчі місяці. Разом з тим напередодні було опубліковано інформаційний лист Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ щодо порушення вітчизняними судами ст.5 конвенції (повний текст листа читайте в наступному числі). Цей лист був підготовлений у зв’язку з ухваленням ЄСПЛ рішення у справі «Чанєв проти України».
Серед іншого в поясненнях вказується і на проблему застосування ч.3 ст.315 КПК. У листі наголошується, що відповідно до практики ЄСПЛ однозначно визнається неправильним «автоматичне» подовження тримання під вартою. «Тому за відсутності відповідних клопотань сторін суд під час підготовчого засідання уповноважений поставити перед сторонами провадження питання щодо запобіжного заходу (для якого КПК передбачає обмежений строк дії), оскільки суд на цій стадії процесу відповідає за дотримання розумних строків розгляду», — йдеться у поясненнях ВСС.
Таким чином, якщо обвинувачений з якихось причин не знав про можливість унесення клопотання, йому про це нагадають. Отже, буде розв’язана проблема «автоматичного» подовження строків. Разом з тим це, звісно, не означатиме, що рішення про застосування запобіжного заходу будуть належним чином обґрунтовані. Це залежатиме виключно від конкретного судді.
Джерело: Закон і Бізнес
_03_03.png)
