Серед країн ЄС практично немає таких, де в поліції відсутні підрозділи щодо захисту свідків. Експерти пропонують Україні «не пасти задніх» в цьому питанні, оскільки захист колишніх злочинців-інформаторів може допомогти державі зекономити кошти.
Як повідомляють у прес-службі Консультативної місії Європейського Союзу, про це розповів очільник служби захисту свідків Австрії та керівник операційного департаменту КМЄС Удо Моллер під час семінару для українських правоохоронців.
Він зауважив, що захист свідків – це досить радикальний захід, який застосовують в кримінальних розслідуваннях, часто — як крайній засіб. Слово «свідок» може дещо вводити в оману, бо у більшості випадків свідок — це колишній злочинець, що який є носієм інформації, яка може стати вирішальною для розкриття злочину.
Водночас є й інші, менш критичні способи захисту осіб, що пропонують поліції інформацію, зокрема цілодобова особиста охорона (коли охоронець супроводжує та охороняє свідка), відеоспостереження або судові заборони.
Експерт запевнив, що створення окремої структури для захисту свідків, не потребує великих витрат із без того проблемного держбюджету України, а в довгостроковій перспективі може і зекономити кошти. Для прикладу він навів досвід, який досліджувався в Швеції.
«Проведене в Швеції дослідження показало, що в середньому діяльність одного серйозного злочинця протягом 15 років завдає державі збитків в розмірі 2,5 млн. євро. Що набагато більше, ніж могла б коштувати програма захисту свідків, завдяки якій би вдалось запобігти злочину», — розповів У. Моллер.
Він також розвінчав деякі міфи про захист свідків, які з'явилися з детективних серіалів та кіно. Зокрема експерт розповів, що випадки отримання інформаторами нових імен, документів та переміщення в інше місто або країну — є скоріш винятками, ніж правилом.
«Зміна імені – це колосальна робота. Мова йде не просто про те, щоб вигадати нове ім’я та зробити нові документи, а про створення нової історії та досьє, щоб все спрацювало. Захист свідків простіше сприймати, як допоміжний інструмент, а підрозділи з захисту свідків, як правило, надають підтримку з пошуком житла, роботи, курсів перекваліфікації тощо. Крім того, такі програми не обов’язково пожиттєві, оскільки навіть ті, хто були змушені змінити ім’я, можуть знову стати «собою», якщо загроза їхньому життю зникає», — розповів очільник служби захисту свідків Австрії.
Під час семінару зазначалося, що у різних країнах по-різному підходять до захисту свідків, залежно від культурних та політичних чинників. В Європі, до прикладу, найбільш усталені моделі захисту свідків у Великобританії, Німеччині та Італії. Але типової та ідеальної системи, яка б підходила усім, не існує.
В КМЄС вважають, що в Україні підрозділ захисту свідків має бути за належністю та повноваженнями схожим на Національне антикорупційне бюро. «Ми б хотіли, щоб в Україні було створено схожу за незалежністю до НАБУ службу із захисту свідків. Ця незалежність допомогла б уникнути конкуренції серед правоохоронних відомств та не допустити брак довіри до неї. Уже зараз ми створили спеціалізовану міжвідомчу робочу групу, усі учасники якої погоджуються, що Україні потрібне відомство із захисту свідків», — резюмував експерт.
Джерело: ЗіБ
_03_03.png)
