Надмірна тривалість судового розгляду, за відсутності положень, які ставлять під сумнів результат оскарженого провадження на національному рівні, не є підставою для скасування рішень попередніх інстанцій. Такого висновку дійшов Верховний Суд України у постанові від 23.10.2017.
Керуючи автомобілем, водій здійснив наїзд на пішохода. Пішохід помер на місці. Суд першої інстанції засудив водія до позбавлення волі строком на 3 роки зі звільненням від відбування основного покарання та зобов’язав відшкодувати потерпілим матеріальну та моральну шкоду. Апеляційний суд залишив вирок без змін. З цією позицією погодився Вищій спеціалізований суд з розгляду цивільних і кримінальних справ. Розгляд справи у трьох інстанціях тривав 10 років 7 місяців та 21 день.
У зв’язку із тривалістю розгляду, а також із переконаністю у своїй невинуватості, водій поскаржився до Європейського суду з прав людини. У рішенні «Шило та інші проти України» від 22.06.2017, ЄСПЛ встановив порушення пар.1 ст. 6 та ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Із рішенням ЄСПЛ, водій звернувся до ВСУ з вимогою скасувати рішення судів попередніх інстанцій.
У постанові 5-269кс(15)17 ВСУ зауважив, що рішення ЄСПЛ не містить вказівок на суперечності між рішеннями національних судів в його справі і Конвенцією. Також не вказано, що в основі визнаного порушення лежать суттєві
процедурні помилки чи положення, які ставлять під серйозний сумнів результат оскарженого провадження на національному рівні. Не визнано і те, що ці порушення були спричинені рішеннями, ухваленими в межах кримінального провадження, які й надалі зумовлюють шкідливі наслідки і не можуть бути усунуті іншим способом, аніж під час повторного розгляду справи.
У задоволенні заяви відмовлено
_03_03.png)
