Подання позову про стягнення всіх сум, належних до сплати працівникові, що мають бути виплачені у день його звільнення, не обмежується будь-яким строком. Про це йдеться у постанові Верховного Суду України від 6.12.2017.
До ВСУ звернулось підприємство, яке оскаржувало вердикти попередніх інстанцій стосовно виплат працівнику вихідної допомоги, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, компенсації втрати частини доходу та відшкодування моральної шкоди.
На підприємстві працівник обіймав посаду підземного гірничого майстра, підземного слюсаря. Звільнений він був у зв’язку із виходом на пенсію. Через тривалий час після звільнення колишній працівник дізнався, що підприємство мало виплатити йому вихідну допомогу, чого під час звільнення зроблено не було. Стягнути ці гроші разом працівник спробував через суд.
Суди першої, апеляційної та касаційної інстанцій позицію працівника підтримали. У підсумку було присуджено стягнути з підприємства вказану суму.
Не погоджуючись із зазначеним та вказуючи на те, що з моменту звільнення до подання позову пройшло чимало часу, підприємство звернулось до ВСУ.
Відмовляючи у задоволенні заяви підприємства, у постанові № 6-331цс17 ВСУ зазначив таке. В разі порушення роботодавцем законодавства про оплату праці, працівник має право без обмежень будь-яким строком звернутись до суду з позовом про стягнення заробітної плати, яка йому
належить, тобто усіх виплат, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством, незалежно від того, чи здійснив роботодавець нарахування таких виплат.
_03_03.png)
