Шановні відвідувачі веб-сайту Скадовського районного суду Херсонської області! Пропонуємо ознайомитися з оглядом правових новин минулого тижня. Кожна новина містить посилання на джерело інформації.
Уряд постановою від 22 серпня 2018 року № 619 вніс низку важливих змін до порядку виїзду з дитиною за кордон без згоди другого з батьків.
З 28 серпня один із батьків (довірена особа з посвідченою нотаріусом згодою) зможе самовільно вивезти дитину до 16 років на місяць при пред'явленні рішення суду або органу опіки або їх копій, посвідчених нотаріально чи органом, який їх видав, у якому визначено (підтверджено) місце проживання дитини з одним із батьків, що виїжджає (уповноважує). Нотаріально посвідчена згода другого з батьків не потрібна.
Без згоди другого з батьків більше ніж на місяць можна буде вивезти дитину з інвалідністю і дитину, яка хворіє на тяжкі захворювання. При цьому необхідно пред'явити такі документи або їх копії, посвідчені нотаріально або органом, що їх видав:
довідку, видану органом ДВС, приватним виконавцем, про наявність заборгованості із сплати аліментів (якщо сукупний розмір заборгованості перевищує суму відповідних платежів за три місяці);
документ, виданий лікарсько-консультативною комісією лікувально-профілактичного закладу, в порядку і за формою, встановленими МОЗ (якщо сума заборгованості по аліментах становить понад три, але не більше чотирьох місяців).
Також вивезти дитину за кордон без нотаріально посвідченої згоди другого з батьків можна буде і маючи на руках довідку про заборгованість зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за чотири місяці, видану органом ДВС, приватним виконавцем.
При тимчасовому виїзді з України громадян на строк до одного місяця при пред'явленні рішення суду або органу опіки та піклування той з батьків, який має намір виїхати з дитиною або уповноважив на це нотаріально посвідченою згодою інших осіб, перевіряється прикордонниками в частині відсутності відомостей щодо нього у переліку відомостей про боржників за рішеннями про встановлення побачення з дитиною та усунення перешкод у такому Єдиного реєстру боржників.
Якщо такі відомості в Єдиному реєстрі боржників є, прикордонник відмовляє в перетинанні державного кордону з дитиною. При цьому прикордонник виносить обґрунтоване письмове рішення із зазначенням причин відмови, один примірник якого видається тому, кому відмовлено в перетинанні кордону.
Відсутність можливості перевірити в Єдиному реєстрі боржників наявність таких відомостей не може бути підставою для відмови в перетинанні кордону.
Постанова набирає чинності 28 серпня 2018 року одночасно із Законом щодо посилення захисту права дитини на належне утримання.
28 серпня набув чинності Закон № 2475 - VIII щодо створення економічних передумов для посилення захисту права дитини на належне утримання.
Закон посилює відповідальність за несплату аліментів протягом 6 місяців (трьох - якщо дитина хвора): боржника притягнуть до виконання суспільно корисних робот на строк від 120 до 240 годин. За повторне порушення доведеться відпрацювати від 240 до 360 годин. Тих, хто ухиляється, можуть заарештувати на 10 діб, а злісних - позбавити волі на 2 роки.
Батьки, що не бажають забезпечувати неповнолітніх дітей, отримають попередження або заплатять штраф у розмірі від 50 до 100 НМДГ (від 850 до 1700 грн.), а за ті ж дії, вчинені повторно протягом року, - від 100 до 300 НМДГ (від 1700 до 5100 грн.).
Крім того, боржники з аліментів не зможуть зняти з обліку чи перереєструвати авто.
Рекомендований розмір аліментів на одну дитину дорівнює прожитковому мінімуму для відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності доходу платника аліментів. При цьому суд не обмежується розміром доходу, якщо витрати батька перевищують цей заробіток і він не підтвердив джерело походження засобів.
Цільове використання аліментів будуть контролювати: органи опіки і опікування уповноважені проводити регулярні і позапланові інспекції. Крім того, батьки, що забороняють спілкуватися з батьком/матір'ю, які проживають окремо, заплатять штраф в розмірі від 100 до 150 НМДГ (від 150 до 300 НМДГ за повторне за рік порушення). Повторним порушникам можуть заборонити залишати країну і обмежити в праві управління транспортним засобом - до виконання рішення в повному об'ємі. До побачення з дитиною держвиконавець може залучити органи опіки. Штраф заплатять і батьки, що вивезли дитину з України без дозволу більше ніж на місяць: від 100 до 200 НМДГ.
Нагадаємо, з серпня дитину можна вивезти на місяць за кордон без дозволу того з батьків, що проживає окремо (просто повідомивши про країну перебування і терміни). Для цього слід зібрати пакет документів. Самовільно вивезти дитину до 16 років на місяць можна, пред'явивши рішення суду або органу опіки, в якому визначено місце проживання дитини з тим з батьків, хто виїжджає. Процедура підтвердження місця проживання для виїзду за кордон встановлена Кабміном. Той з батьків, з ким проживає дитина, подає в службу у справах дітей за місцем проживання дитини наступні документи: заява, копії паспортів, довідку об реєстрації місця проживання, копію свідоцтва про народження дитини, копію рішення суду про розірвання шлюбу (за наявності), підтвердження відправлення рекомендованого листа другому з батьків.
Протягом 6 місяців Нацбанк перевірить відкриті до 28 серпня рахунки у банках на ім'я фізичних осіб, внесених в Єдиний реєстр боржників. Про виявлені рахунки боржників будуть повідомлені державна виконавча служба або приватні виконавці.
Також передбачено, що виконавчий збір нараховується з суми заборгованості з аліментів, а в автоматизовану систему виконавчого провадження внесуть нову категорію стягнення.
Кабмін упорядкував діяльність дитячих закладів оздоровлення та відпочинку, зокрема вжив заходів, спрямованих на забезпечення збереження життя та здоров'я дітей.
Відповідну постанову № 656 «Про внесення змін до Типового положення про дитячий заклад оздоровлення та відпочинку» Уряд прийняв на своєму засіданні 22 серпня 2018 року. Її норми спрямовано на забезпечення основних засад функціонування дитячих закладів такого типу.
Внесені зміни стосуються зокрема: вимог до суб'єкта господарювання, що здійснює управління дитячим закладом оздоровлення та відпочинку, щодо надання достовірної інформації, яка вноситься до Державного реєстру майнових об'єктів; підбору, спеціальної курсової підготовки та атестації педагогічних та медичних працівників для дитячих закладів оздоровлення та відпочинку.
Установлено також, що дитячі заклади незалежно від форми власності, що діють як юрособи або не мають статусу юрособи і перебувають у складі підприємств, установ та організацій як їх філіали чи структурні підрозділи, обов'язково включаються до складу мережі дитячих закладів.
Засновник (власник) дитячого закладу державної чи комунальної форми власності під час перебування дітей у відповідному закладі не має права без погодження з Мінсоцполітики ліквідувати його, зменшувати територію, кількість ліжко-місць, а також передавати в оренду приміщення (будівлі) для провадження діяльності, не пов'язаної з оздоровленням та відпочинком дітей.
Майно дитячого закладу не може бути об'єктом звернення стягнення за борговими зобов'язаннями та не може передаватися у заставу.
Віднині у Типовому положенні чітко визначено вимоги до кандидатів на посаду директора закладу такого типу. Зокрема, ним може бути особа, яка має вищу освіту (профілі: охорона здоров'я, освіта, спорт, культура) і стаж роботи з дітьми не менше ніж п'ять років. Установлено, що керівник дитячого закладу оздоровлення та відпочинку несе персональну відповідальність за збереження життя та здоров'я дітей і якість надання оздоровчих послуг.
Велика Палата Верховного Суду відступила від правової позиції ВСУ, згідно з якою страховик, який виплатив страхове відшкодування, має право самостійно вибирати спосіб захисту свого порушеного права, зокрема, має право вимоги до винної особи про стягнення засобів у розмірі виплаченого відшкодування (постанова у справі № 6-2587цс15).
ВС дійшов висновку, що страховик, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, реалізує право вимоги шляхом звернення з позовом до страховика, у якого завдавач шкоди застрахував свою цивільно-правову відповідальність.
Так, в постанові від 4 липня 2018 року у справі № 755/18006/15-ц, з повним текстом якої можна ознайомитися в Verdictum, містяться наступні висновки про правильне застосування норм права.
Стаття 1191 ЦК України та стаття 38 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", з одного боку, і стаття 993 ЦК України та стаття 27 Закону України "Про страхування", з іншого боку, регулюють різні за змістом правовідносини.
У випадках, коли деліктні відносини поєднуються з відносинами обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, боржником у деліктному зобов'язанні в межах суми страхового відшкодування виступає страховик завдавача шкоди. Цей страховик, хоч і не завдав шкоди, але є зобов'язаним суб'єктом перед потерпілим, якому він виплачує страхове відшкодування замість завдавача шкоди у передбаченому Законом України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" порядку. Після такої виплати деліктне зобов'язання припиняється його належним виконанням страховиком завдавача шкоди замість останнього. За умов, передбачених у статті 38 вказаного Закону, цей страховик набуває право зворотної вимоги (регрес) до завдавача шкоди на суму виплаченого потерпілому страхового відшкодування.
Згідно зі статтями 993 ЦК України та 27 Закону України "Про страхування" до страховика потерпілого переходить право вимоги до завдавача шкоди у деліктному зобов'язанні у межах виплаченого потерпілому страхового відшкодування. Після такої виплати деліктне зобов'язання не припиняється. У ньому відбувається заміна кредитора: до страховика потерпілого переходить право вимоги, що належало цьому потерпілому у деліктному зобов'язанні, у межах виплаченого йому страхового відшкодування. Такий перехід права вимоги є суброгацією.
Відповідно до статті 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
Відтак, відшкодування шкоди особою, відповідальність якої застрахована за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, що згідно з цим договором або Законом України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" у страховика не виник обов'язок з виплати страхового відшкодування (зокрема, у випадках, передбачених у статті 37), чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування.
Покладання обов'язку з відшкодування шкоди у межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності.
Уклавши договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, страховик на випадок виникнення деліктного зобов'язання бере на себе у межах суми страхового відшкодування виконання обов'язку страхувальника, який завдав шкоди. А тому страховик, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, згідно зі статтями 3 і 5 вказаного Закону реалізує право вимоги, передбачене статтями 993 ЦК України та 27 Закону України "Про страхування", шляхом звернення з позовом до страховика, в якого завдавач шкоди застрахував свою цивільно-правову відповідальність.
_03_03.png)
