Шановні відвідувачі веб-сайту Скадовського районного суду Херсонської області!
Пропонуємо ознайомитися з оглядом правових новин минулого тижня.
Кожна новина містить посилання на джерело інформації.
1. Щотижневий огляд рішень, ухвалених Верховним Судом (за період з 21 по 25 вересня 2020 року).
23 вересня 2020 року Касаційний цивільний суд у складі Верховного Суду розглянув справу про виключення відомостей про померлу особу як батька з актового запису про народження дитини.
Позивач зазначив, що його син не проживав з дружиною з 2015 року. Жінка створила нову сім’ю, в якій у неї з іншим чоловіком 2017 року народилася дитина. Однак батьком цієї дитини записано сина позивача. Ще до народження дитини син позивача помер, тож позивач просив виключити його сина з актового запису про народження дитини як її батька.
КЦС ВС залишив рішення попередніх судів про відмову в задоволенні позову без змін та роз’яснив застосування норм ст. 137 СК України «Оспорювання батьківства після смерті особи, яка записана батьком дитини».
(Постанова КЦС ВС від 23 вересня 2020 року у справі № 202/4051/18)
24 вересня Касаційний господарський суд у складі ВС розглянув справу за позовом АТ «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» до ПрАТ «Миколаївська теплоелектроцентраль» про стягнення заборгованості за договором постачання природного газу в загальній сумі 29 721 149,10 грн у зв’язку з неналежним виконанням відповідачем умов зазначеного договору в частині оплати вартості отриманого товару.
Верховний Суд частково задовольнив касаційну скаргу АТ «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» та скасував судові акти попередніх інстанцій у частині відмови в стягненні 35 888,95 грн інфляційних втрат, ухваливши у скасованій частині нове рішення про задоволення позову.
(Постанова КГС ВС від 24 вересня 2020 року у справі № 915/2095/19)
24 вересня КГС ВС також розглянув справу, в якій Тернопільське державне науково-технічне підприємство «Промінь» (яке входить до Державного концерну «Укроборонпром») просило визнати недійсним розпорядження голови Тернопільської облдержадміністрації про припинення права цього підприємства на постійне користування земельною ділянкою державної власності.
КГС ВС погодився з рішеннями судів попередніх інстанцій, якими позов задоволено та скасовано незаконне розпорядження місцевого органу виконавчої влади щодо припинення права державного підприємства користуватися земельною ділянкою площею 5,75 га у м. Тернополі.
Внаслідок ухвалення зазначених судових рішень було відновлено право Тернопільського державного науково-технічного підприємства «Промінь» на користування спірною земельною ділянкою, яка належить до земель оборони.
Джерело: https://supreme.court.gov.ua/supreme/pres-centr/news/1000468/
2. Верховний Суд публікує черговий щомісячний огляд актуальної судової практики КЦС ВС за серпень 2020 року.
В огляді відображено найважливіші правові висновки, які матимуть значення для формування єдності судової практики. Серед цих висновків, згрупованих за різними категоріями справ, містяться, зокрема, такі:
- у спорах, що виникають із трудових правовідносин КЦС звернув увагу, що за порушення трудових прав працівника при одному звільненні неможливе одночасне застосування стягнення середнього заробітку як за статтею 117 КЗпП України, так і за статтею 235 КЗпП України;
- у спорах, що виникають із спадкових правовідносин сформульовано висновок про те, що у разі смерті платника аліментів, який мав заборгованість з їх сплати за життя, до складу спадщини його спадкоємців входить лише борг по їх заборгованості, а не зобов'язання з відшкодування пені, 3 % річних та інфляційних за прострочення;
- у спорах, що виникають з земельних правовідносин, наприклад, земельна ділянка, набута внаслідок безоплатної передачі її одному з подружжя із земель державної або комунальної власності, в тому числі приватизації, лише у період з 08 лютого 2011 року до 12 червня 2012 року включно, вважається спільною сумісною власністю подружжя. У інших випадках таке майно належить до особистої приватної власності чоловіка або
дружини, яка використала своє право на безоплатне отримання частини земельного фонду;
- у спорах щодо недоговірних правовідносин сформульовано висновок про те, що передача з власної волі транспортного засобу його власником особі, яка перебуває у стані алкогольного сп’яніння, не є обставиною, яка покладає на такого власника тягар відповідальності за шкоду, яка настала внаслідок керування транспортним засобом особою, яка перебуває у стані алкогольного
сп’яніння.
Джерело: https://supreme.court.gov.ua/supreme/pres-centr/news/998253/
3. Кредитні борги під час розлучення: хто має виплачувати?
Під час розлучення перед колишнім чоловіком і дружиною деколи може постати питання не лише про поділ майна, а й про борги. Саме кредитні зобов'язання, яких вони встигли набути, перебуваючи у шлюбі, часто стають каменем спотикання для обидвох.
За яких умов борги за кредитним договором одного з подружжя під час розлучення підлягають поділу між уже колишнім подружжям?
По-перше, кредитний договір повинен бути укладений під час шлюбу. Якщо кредитний договір укладений до шлюбу, тоді це кредитне зобов'язання залишається лише за тим із подружжя, хто його уклав, навіть якщо чоловік брав кредит на придбання помешкання, де згодом він проживав із дружиною.
Далі слід з'ясувати, чи укладено цей договір в інтересах сім'ї, а не у власних, не пов'язаних із сім'єю, інтересах одного з подружжя. Ключовим критерієм у даному випадку є інтереси сім'ї. Якщо, скажімо, чоловік, уклавши відповідний договір, отримує кредит на лікування дитини, тоді у дружини виникає зобов'язання щодо повернення цих коштів разом із чоловіком. Або ж дружина уклала договір іпотеки для купівлі помешкання, котре використовується як місце проживання подружжя, і це майно при розлученні підлягатиме розподілу. Частиною четвертою статті 65 Сімейного кодексу передбачено, що договір, укладений одним із подружжя в інтересах сім'ї, створює обов'язки для другого з подружжя, якщо майно, одержане за договором, використане в інтересах сім'ї. Однак якщо грошові кошти отримані чоловіком чи дружиною для власних потреб, тоді таке боргове зобов'язання розподілу не підлягає.
Яким чином можна себе захистити від проблем з розподілом боргів у майбутньому?
За спільною згодою подружжя може підписати шлюбний договір, у якому варто детально зазначити умови, що врегульовують майнові відносини між ними. Серед інших пунктів необхідно прописати порядок користування грошовими коштами та визначити, кому з подружжя і в якому розмірі може перейти борг за кредитом, іпотекою тощо. Окрім того, може бути також вказана деталізація виду кредитних зобов'язань. Скажімо, якщо договір кредиту був укладений з метою оплати послуг за навчання одного з подружжя, тоді зобов'язання щодо повернення грошових коштів лягає на того, хто навчався.
Джерело: https://jurliga.ligazakon.net/ua/news/198422_kreditn-borgi-pd-chas-rozluchennya-khto-ma-viplachuvati
4. Посилено відповідальність за крадіжку авто.
25 вересня, набув чинності Закон № 875-IX«Про внесення змін до статті 289 Кримінального кодексу України щодо протидії незаконному заволодінню транспортним засобом», який Верховна Рада ухвалила 3 вересня 2020 року. Зміни внесено до статті 289 КК.
Зокрема, Законом передбачено, що незаконне заволодіння транспортним засобом карається обмеженням волі на строк від трьох до п'яти років або позбавленням волі на той самий строк. Чинна редакція цієї статті передбачає ще таку альтернативу покарання, як шраф від 1 000 до 1 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Також встановлюється покарання у вигляді позбавлення волі на строк від п'яти до восьми років з конфіскацією майна або без такої за ті самі дії, вчинені з використанням електронних пристроїв для втручання в роботу технічних засобів охорони, або якщо предметом незаконного заволодіння є транспортний засіб, вартість якого становить від 100 до 250 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (від 105 100 до 262 750 грн).
Такі самі дії, вчинені організованою групою або поєднані з насильством, небезпечним для життя чи здоров'я потерпілого, або з погрозою застосування такого насильства, або якщо предметом незаконного заволодіння є транспортний засіб, вартість якого у 250 і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян, передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від восьми до 12 років з конфіскацією майна або без такої.
5. Як скасувати заповіт?
Відповідно до статті 1233 Цивільного кодексу заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті. Заповідачу надано право у будь-який час скасувати заповіт. До того ж ви маєте право у будь-який час скласти новий заповіт. При цьому заповіт, який було складено пізніше, скасовує попередній заповіт повністю або в тій частині, у якій він йому суперечить. Кожний новий заповіт скасовує попередній і не відновлює заповіту, який заповідач склав перед ним. Якщо новий заповіт, складений заповідачем, був визнаний недійсним, чинність попереднього заповіту не відновлюється, крім випадків, встановлених статтями 225 і 231 зазначеного Кодексу, а саме:
- заповіт було визнано недійсним внаслідок його вчинення особою, яка не усвідомлювала значення своїх дій та не могла керувати ними;
- заповіт було вчинено під впливом насильства (тобто за відсутності презумпції волі заповідача).
Дійсно, склавши заповіт, особа має право у будь-який час його змінити або ж взагалі скасувати шляхом подання відповідної заяви. Законодавство не зобов'язує особу звертатись за скасуванням заповіту саме до того нотаріуса, в якого відбулось його посвідчення - особа має право звернутися до будь-якого приватного нотаріуса або будь-якої державної нотаріальної контори. Порядок скасування чи зміни заповіту регламентується пунктом 6 глави 3 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Мін'юсту від 22.02.2012 № 296/5. Так, для скасування або зміни заповіту нотаріусу подається заява відповідного змісту. Справжність підпису на такій заяві має бути нотаріально засвідчена. Заява викладається в довільній формі з дотриманням загальних вимог до порядку її складання. Зокрема, текст заяви повинен бути викладений зрозуміло, чітко, грамотно, не мати підчисток, із дотриманням вимог чинного законодавства. На практиці у більшості випадків таку заяву складає нотаріус за допомогою загальноприйнятих технічних засобів і вона викладається на спеціальному бланку нотаріальних документів. Нотаріус, якому під час посвідчення заповіту стало відомо про наявність раніше складеного заповіту, повідомляє про вчинену нотаріальну дію державний нотаріальний архів, нотаріуса чи орган місцевого самоврядування, де зберігається примірник раніше посвідченого заповіту.
Джерело: https://jurliga.ligazakon.net/ua/news/198464_yak-skasuvati-zapovt-rozyasnennya-mnyustu
6. Опубліковано Закон стосовно зобов'язання виконавців проводити індексацію розміру аліментів.
В газеті "Голос України" опубліковано Закон № 831-IX "Про внесення змін до статті 71 Закону України "Про виконавче провадження" (щодо обов'язку виконавця проводити індексацію розміру аліментів, визначеного судом у твердій грошовій сумі)" (законопроект № 3112), який ВР прийняла 1 вересня.
Відповідно до опублікованого тексту Закону, індексація розміру аліментів, визначеного у твердій грошовій сумі, проводиться, якщо інше на передбачено у виконавчому документі чи у договорі між батьками про сплату аліментів на дитину, виконавцем у встановленому Кабінетом Міністрів України порядку.
Індексація аліментів проводиться щороку, починаючи з другого року після визначення розміру аліментів.
7. Як правильно оформити працівника: роз'яснення Держпраці.
Коли треба укладати трудовий договір?
Часто роботодавці укладають з працівниками цивільно-правові угоди, а не трудові. Проте тут не можна самим обирати варіанти. У відносинах працівник - роботодавець завжди укладається трудовий договір. Цивільно-правова угода про надання послуг укладається в разі співпраці з незалежним підрядником або особою, яка забезпечує себе роботою самостійно, тобто займається підприємництвом, бізнесом. Як правило, особа є працівником, якщо ви:
- призначаєте її на посаду з певними обов'язками, визначаєте режим роботи та робочий час;
- контролюєте, як, коли і де вона виконує роботу;
- сплачуєте фіксовану погодинну, щотижневу або місячну зарплату;
- платите за процес праці, а не за її результат;
- надаєте матеріали та обладнання для виконання роботи;
- надаєте вихідні дні та оплачувані відпустки тощо.
Чи відрізняються правила оформлення працівників для юридичних осіб, фізичних осіб чи приватних підприємців (ФОП)? Порядок оформлення трудових відносин з найманими працівниками є однаковим для всіх роботодавців. Він включає три основні кроки:
- укладення трудового договору;
- оформлення наказу про прийняття на роботу;
- повідомлення Державної податкової служби.
Які документи повинен надати працівник? Для укладання трудового договору працівник має надати:
- паспорт або інший документ, що посвідчує особу;
- індивідуальний податковий номер;
- трудову книжку (за наявності).
Якщо це необхідно для роботи, можна попросити надати документи про освіту, довідку про стан здоров'я тощо. Чи обов'язково укладати письмовий трудовий договір? Трудовий договір можна укласти в усній або письмовій формі. Письмова форма обов'язкова:
- коли на цьому наполягає працівник;
- при організованому наборі працівників;
- при роботі в районах з особливими природними умовами та високим ризиком для здоров'я (наприклад, радіоактивно забруднена територія);
- при укладенні контракту;
- при укладенні договору з неповнолітнім;
- якщо роботодавцем є приватний підприємець або фізична особа;
- для працівників релігійних організацій;
- для працівників, які проходять альтернативну службу;
- для працівників, які беруть участь у громадських роботах;
- для працівників фермерських господарств.
В інших випадках можна укласти усний договір. Для цього працівнику потрібно написати заяву про прийняття на роботу на ім'я керівника. Своєю чергою, керівник ставить на заяві своє рішення. За якою формою укладається трудовий договір? Якщо ви фізична особа або приватний підприємець, ви повинні використовувати затверджену форму. Якщо ви юридична особа, можете використовувати довільну форму договору, зазначивши:
- трудові обов'язки працівника;
- режим роботи і відпочинку;
- пільги, гарантії, компенсації;
- умови оплати праці та умови преміювання;
- доплати, надбавки та інше.
Трудовий договір може бути:
- безстроковим;
- на визначений строк;
- на час виконання певної роботи.
Після укладення трудового договору потрібно видати наказ або розпорядження про прийняття працівника на роботу. Дивіться типову форму наказу. Що робити після укладення договору? Вам необхідно повідомити Державну податкову службу про прийняття працівника на роботу. Пам'ятайте:
- повідомлення подається до початку роботи працівника за затвердженою формою;
- це робить власник бізнесу, уповноважена ним особа або фізична особа за місцем їхнього обліку як платників єдиного соціального внеску (ЄСВ);
- повідомлення можна подати у електронній або паперовій (якщо не більше п'яти працівників) формі;
- надану інформацію вносять до реєстру страхувальників та реєстру застрахованих осіб.
8. Нотаріальна таємниця: про що не розкаже нотаріус?
Відповідно до ч. 1 ст. 8 Закону «Про нотаріат» нотаріальна таємниця - це сукупність відомостей, отриманих під час вчинення нотаріальної дії або звернення до нотаріуса заінтересованої особи, в тому числі про особу, її майно, особисті майнові та немайнові права і обов'язки тощо. Проте обов'язок дотримання нотаріальної таємниці поширюється не тільки на самого нотаріуса, а й на осіб, яким про вчинені нотаріальні дії стало відомо у зв'язку з виконанням ними службових обов'язків, наприклад, на помічників нотаріуса чи консультантів. Також обов'язок не розголошувати відомості, що становлять нотаріальну таємницю, покладається нормами Закону «Про нотаріат» і на інших осіб:
- залучених для вчинення нотаріальних дій як свідків, які залучаються зацікавленою особою, наприклад, коли особа через свої фізичні вади не може самостійно пересуватись;
- яким стали відомі відомості, що становлять предмет нотаріальної таємниці, зокрема, на:
а) уповноважених посадових осіб відповідного органу місцевого самоврядування (у населених пунктах, де немає нотаріусів, вони вчиняють такі нотаріальні дії, як вжиття заходів щодо охорони спадкового майна; посвідчення заповітів (крім секретних), видача дублікатів посвідчених ними документів);
б) посадових осіб консульських установ та дипломатичних представництв (консульські установи вчиняють нотаріальні дії, визначені у статті 38 Закону про нотаріат);
в) головних лікарів, їхніх заступників з медичної частини, чергових лікарів лікарень, госпіталів, інших стаціонарних закладів охорони здоров'я (вони посвідчують заповіти осіб, які перебувають на лікуванні у закладах охорони здоров'я, та осіб, які проживають у будинках для осіб похилого віку та з інвалідністю);
г) капітанів морських, річкових суден, що ходять під прапором України (посвідчують заповіти осіб, які перебувають під час плавання на цих суднах);
д) начальників пошукових або інших експедицій (посвідчують заповіти осіб, які перебувають у цих експедиціях);
є) начальників місць позбавлення волі (посвідчують заповіти та довіреності осіб, які відбувають покарання у місцях позбавлення волі);
ж) начальників слідчих ізоляторів (посвідчують заповіти та довіреності осіб, взятих під варту);
з) начальників госпіталів, санаторіїв та інших військово-лікувальних закладів, їхніх заступників з медичної частини, старших або чергових лікарів (посвідчують довіреності військовослужбовців або інших осіб, які перебувають на лікуванні в цих закладах).
Як взагалі можна розголосити нотаріальну таємницю? Розголошення таємниці може бути у кількох формах:
- усна - під час розмови у присутності сторонніх осіб (у громадському транспорті та громадських місцях); в особистому спілкуванні з родичами, друзями та іншими особами; переданням відомостей, що становлять нотаріальну таємницю, через відкриті канали зв'язку тощо;
- письмово-друкована - викладення змісту відомостей, що становлять нотаріальну таємницю: у відкритих друкованих виданнях (газетах, журналах, книгах); у листах до рідних і близьких; передання, пересилання стороннім особам відомостей, даних про осіб, які звернулися за допомогою до нотаріуса, тощо;
- наочно-демонстративна - коли в результаті неправильного зберігання матеріалів справи вони стають надбанням сторонніх осіб.
Що не буде порушенням нотаріальної таємниці?
Нотаріус не несе відповідальності за подання інформації центральному органу виконавчої влади задля запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, протидії фінансуванню тероризму, фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення та в інших випадках. Довідки про вчинені нотаріальні дії та копії документів, що зберігаються у нотаріуса, видаються протягом десяти робочих днів на обґрунтовану письмову вимогу суду, прокуратури, органів, що здійснюють оперативно-пошукові роботи, нотаріусом виключно фізичним та юридичним особам, за дорученням яких або щодо яких вчинялися нотаріальні дії. У разі смерті особи чи визнання її померлою такі довідки видаються спадкоємцям померлого. У разі визнання особи безвісно відсутньою опікун, призначений для охорони майна безвісно відсутнього, має право отримувати довідки про вчинені нотаріальні дії, якщо це необхідно для збереження майна, над яким встановлена опіка. Витяг зі Спадкового реєстру про наявність складеного заповіту видається тільки заповідачу, а після смерті заповідача - будь-якій особі, яка пред'явила свідоцтво про смерть або інший документ, що підтверджує факт смерті заповідача (одного з заповідачів). Також нотаріус на письмовий запит органів доходів і зборів, державного виконавця, приватного виконавця надає інформацію про вступ фізичної особи у права спадкоємця з обов'язковим зазначенням повних даних про таку особу та даних про майно, отримане за правом успадкування. Проте нотаріус не має права давати свідчення як свідка щодо відомостей, які становлять нотаріальну таємницю, крім випадків, коли цього вимагають особи, за дорученням яких або щодо яких вчинялися нотаріальні дії.
Яка відповідальність чекає за розголошення нотаріальної таємниці?
Особи, винні у порушенні нотаріальної таємниці, несуть відповідальність у порядку, встановленому Законом (ст. 8 Закону «Про нотаріат»). У разі порушення нотаріусом вимог щодо збереження нотаріальної таємниці Міністерство юстиції має право анулювати свідоцтво про зайняття нотаріальною діяльністю (ст. 12 Закону «Про нотаріат»). Будь-яке втручання у діяльність нотаріуса задля перешкоджання виконанню ним своїх обов'язків або спонукання до вчинення ним неправомірних дій, зокрема, й вимагання від нього, його стажиста, інших працівників, які перебувають у трудових відносинах із нотаріусом, відомостей, що становлять нотаріальну таємницю, забороняється і тягне за собою відповідальність відповідно до законодавства.
Джерело: https://jurliga.ligazakon.net/ua/news/198512_notaralna-tamnitsya-pro-shcho-ne-rozkazhe-notarus
_03_03.png)
