Шановні відвідувачі веб-сайту Скадовського районного суду Херсонської області!
Пропонуємо ознайомитися з оглядом правових новин минулого тижня.
Кожна новина містить посилання на джерело інформації.
1. Щотижневий огляд рішень Верховного Суду (за період із 5 по 9 жовтня 2020 року)
6 жовтня 2020 року Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду розглянув справу за позовом Служби безпеки України до Національного антикорупційного бюро України про спростування недостовірної інформації такого змісту: «...одна із цих операцій стосувалася фіксації «кришування» грального бізнесу і до цього грального бізнесу також були причетні керівники, окремі керівники Служби безпеки України...».
Суди попередніх інстанцій частково задовольнили заявлені СБУ вимоги та зобов’язали НАБУ спростувати вказану недостовірну інформацію.
НАБУ подало касаційну скаргу, в якій, посилаючись на п. 1 ч. 2 ст. 287 ГПК України, вказало на те, що суд апеляційної інстанції під час ухвалення судового рішення не врахував висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного в постанові ВП ВС від 12 листопада 2019 року у справі № 904/4494/18.
Колегія суддів КГС ВС закрила провадження у справі з огляду на те, що доводи скаржника про неврахування апеляційним господарським судом відповідних висновків Верховного Суду не були підтверджені.
(Ухвала КГС ВС від 6 жовтня 2020 року у справі № 910/1346/19)
7 жовтня Велика Палата ВС розглянула справу, у якій позивач просив визнати протиправним спілкування Президента України на форумі інтернет-діячів iForum-2019 недержавною мовою та зобов’язати його утриматися від спілкування недержавною мовою на всій території України при здійсненні повноважень.
Велика Палата ВС закрила провадження у справі, оскільки заявлені позивачем вимоги не підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства. Разом із тим Суд зауважив, що під час виконання службових обов’язків Президент України зобов’язаний спілкуватися державною мовою. Водночас за дії, вчинені в межах політичної діяльності, а не під час виконання передбачених Конституцією повноважень, Президент несе політичну, а не юридичну відповідальність.
(Постанова ВП ВС від 7 жовтня 2020 року у справі № 9901/393/19)
Того ж дня Касаційний цивільний суд у складі ВС розглянув справу про визнання недійсним договору купівлі-продажу квартири. Позивач уважав договір фіктивним, оскільки відповідач продав квартиру синові своєї дружини від попереднього шлюбу після того, як суд зобов’язав його повернути борг.
Він указав, що цивільно-правовий договір (у тому числі й договір купівлі-продажу) не може використовуватися учасниками цивільних відносин для уникнення сплати боргу або виконання судового рішення про стягнення боргу.
КЦС ВС скасував рішення судів попередніх інстанцій про відмову в задоволенні позову та направив справу на новий апеляційний розгляд, вказавши, що договором, який вчиняється на шкоду кредиторам (фраудаторним договором), може бути як оплатний, так і безоплатний договір. Для визнання договору фраудаторним слід з’ясувати, зокрема, такі обставини: момент укладення договору; статус контрагента, з яким боржник вчиняє оспорюваний договір (наприклад, родич боржника, афілійована юридична особа); ціну (ринкова / неринкова), наявність / відсутність оплати.
(Постанова КЦС ВС від 7 жовтня 2020 року у справі № 755/17944/18)
Також 7 жовтня КГС ВС розглянув справу про припинення правовідносин шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог.
КГС ВС скасував постанову апеляційної інстанції та залишив у силі рішення першої інстанції про задоволення позову ТОВ «Ю.ЕФ. Кепітал Партнерс Україна» до ПАТ «Енергобанк» щодо визнання припиненими зобов’язань з огляду на таке.
Встановивши існування сукупності умов, за наявності яких можливо здійснити зарахування зустрічних однорідних вимог між сторонами, суд першої інстанції дійшов правильного висновку щодо задоволення позовних вимог на підставі п. 8 ч. 2 ст. 46 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» (у редакції, чинній з 12 серпня 2015 року). При цьому КГС ВС зазначив, що суд апеляційної інстанції помилково застосував ст. 36 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».
(Постанова КГС ВС від 7 жовтня 2020 року у справі № 910/11681/19)
8 жовтня КГС ВС розглянув справу за позовом Департаменту праці та соціального захисту населення Ужгородської міськради до Національного банку України про стягнення суми, що отримана Нацбанком із держбюджету як компенсація виплаченого середнього заробітку працівникам, призваним 2014 року на військову службу за призовом під час мобілізації на особливий період.
Господарський суд ухвалою закрив провадження у справі на підставі п. 1 ч. 1 ст. 231 ГПК України, оскільки спір у цій справі є публічно-правовим і належить до юрисдикції адміністративних судів. Постановою апеляційного господарського суду цю ухвалу скасовано, а справу передано на розгляд до господарського суду першої інстанції.
Колегія суддів КГС ВС погодилася з висновком суду апеляційної інстанції про відсутність підстав для закриття провадження у справі, оскільки в цій справі позивач не виконує щодо відповідача публічно-владних управлінських функцій, що виключає виникнення між сторонами публічно-правових відносин. Як правильно зазначив суд апеляційної інстанції, участь суб’єкта владних повноважень є обов’язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Проте сама собою участь у спорі суб’єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір із публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції.
(Постанова КГС ВС від 8 жовтня 2020 року у справі № 910/9176/19)
9 жовтня Касаційний адміністративний суд у складі ВС розглянув справу, у якій політична партія оскаржила постанову Центральної виборчої комісії про відмову в реєстрації кандидата у народні депутати, висунутого партією (позивачем), в одномандатному виборчому окрузі № 208 на проміжних виборах народного депутата України 25 жовтня 2020 року, через порушення порядку внесення грошової застави.
У спірних правовідносинах грошову заставу за кандидата в народні депутати було внесено шляхом перерахування банком за дорученням голови партії коштів, які він вніс готівкою в касу банку.
Відмовляючи в задоволенні апеляційної скарги, КАС ВС вказав, що обраний позивачем спосіб унесення застави не відповідає вимогам ч. 2 ст. 56 Закону України «Про вибори народних депутатів України» та п. 6 Роз’яснень щодо застосування деяких положень цього під час реєстрації кандидатів у народні депутати України на проміжних виборах народних депутатів України, затверджених постановою ЦВК від 16 січня 2020 року № 3.
У зв’язку із цим КАС ВС погодився з висновками суду першої інстанції про те, що квитанція банку не підтверджує внесення застави за особу саме політичною партією, що висунула її кандидатом у народні депутати України.
(Постанова КАС ВС від 9 жовтня 2020 року у справі № 855/63/20)
Джерело: https://supreme.court.gov.ua/supreme/pres-centr/news/1007269/
2.Недопустимо забезпечувати позов шляхом зупинення виконання судових рішень, що набрали законної сили – КЦС ВС
Місцевий суд частково задовольнив заяву про забезпечення позову до пред’явлення позову до суду, в якій заявник послався на те, що має намір звернутися до суду з позовом про звільнення від арешту належного йому автомобіля, який безпідставно та незаконно у нього вилучений і затриманий.
Апеляційний суд частково скасував ухвалу районного суду та відмовив у задоволенні заяви в частині:
- заборони до вирішення позову по суті приватному виконавцю, будь-яким іншим особам вчиняти з автомобілем, який зберігається на штрафмайданчику, будь-які дії;
- заборони керівнику батальйону поліції, а також працівникам підприємства, які охороняють транспортний засіб на майданчику, вчиняти будь-які дії щодо автомобіля, включаючи його видачу приватному виконавцю та директору юридичної особи.
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду, залишаючи без змін постанову апеляційного суду, навів таке обґрунтування.
Згідно із п. 5 ч. 1 та ч. 3 ст. 150 ЦПК України позов може бути забезпечено зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту. Заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
Обґрунтованою підставою для забезпечення позову має бути існування очевидної загрози порушення законних прав та інтересів позивача у справі в разі невжиття заходів забезпечення позову. Відповідно, звертаючись із заявою про забезпечення позову, особа має довести належність їй таких прав та що невжиття таких заходів призведе до утруднення чи неможливості виконання майбутнього рішення суду, при цьому існування загрози порушення прав позивача повинно мати очевидний та об’єктивний характер.
Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв’язку із застосуванням відповідних заходів.
Недопустимо забезпечувати позов шляхом зупинення виконання судових рішень, що набрали законної сили.
Постановами про арешт майна боржника та про його розшук приватним виконавцем при примусовому виконанні виконавчого напису нотаріуса накладено арешт на транспортний засіб заявника та оголошено його в розшук.
Інспектор поліції здійснив огляд та тимчасове затримання автомобіля заявника шляхом доставлення для зберігання на спеціальний майданчик. Огляд та тимчасове затримання ТЗ здійснено на підставі ст. 36 Закону України «Про виконавче провадження».
Колегія суддів погоджується з висновком апеляційного суду про те, що заборона приватному виконавцеві, керівникові батальйону поліції та працівникам підприємства, які здійснюють охорону вилученого ТЗ на спецмайданчику, вчиняти будь-які дії щодо спірного автомобіля призведе до зупинення виконання виконавчого напису нотаріуса, що є недопустимим.
Отже, обраний заявником спосіб забезпечення позову не відповідає його меті та завданням цивільного судочинства.
Джерело: https://supreme.court.gov.ua/supreme/pres-centr/news/1005036/
3. Невиконання рішення суду: які санкції передбачено
Якщо ви отримали рішення суду та не виконали його, або не сплатили штраф за порушення правил дорожнього руху чи не виконуєте рішення про стягнення періодичних платежів (аліментів) і маєте заборгованість понад три місяці, будьте готові, що тоді ви не зможете:
- відчужити чи придбати майно;
- виїхати з країни, користуватись своїм транспортним засобом;
- відкрити поточні рахунки в банках;
- полювати, користуватись вогнепальною мисливською, пневматичною або охолощеною зброєю.
Якщо у вас є заборгованість зі сплати аліментів понад 6 місяців, ви також не зможете зайняти посади державної служби або балотуватися в депутати різного рівня.
Чому?
Тому що ви автоматично потрапили до Єдиного реєстру боржників, у якому відображаються дані про будь-які майнові зобов'язання особи.
Як дізнатись, чи відкриті виконавчі провадження стосовно вас?
Перейти за посиланням, вказавши своє П. І. Б. або реєстраційний номер облікової картки платника податків.
У яких випадках відомості про боржника виключаються з Єдиного реєстру боржників?
Відомості про боржника виключаються:
- одночасно з винесенням постанови про закінчення виконавчого провадження;
- повернення виконавчого документа стягувачу;
- повернення виконавчого документа до суду;
- чи в день встановлення виконавцем факту відсутності заборгованості за виконавчими документами про стягнення періодичних платежів.
Для того, аби з вас було знято всі обмеження, необхідно погасити всі свої заборгованості.
Як отримати довідку про сплату/несплату аліментів?
Написати заяву (або подати на електронну адресу) до відділу ДВС за місцем проживання та почекати до трьох робочих днів.
Джерело: https://jurliga.ligazakon.net/ua/news/198699_nevikonannya-rshennya-sudu-yak-sankts-peredbacheno
4. Позбавлення батьківських прав: головні нюанси процедури
Торкнімося ключових моментів, пов'язаних із позбавленням батьківських прав, джерелом яких є багаторічна судова практика, включаючи справи Європейського суду з прав людини.
Пункт №15 Постанови Пленуму ВС передбачає, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов'язків, тобто воно можливе у виключних випадках і лише з підстав, передбачених ст. 164 СК України.
Національна судова практика вказує на певні обов'язкові елементи, які мають бути встановлені судом при розв'язанні відповідного питання.
Так, Постановою ВСУ від 26 грудня 2018 року було зазначено, що ухилення від виконання своїх обов'язків щодо виховання дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав виключно за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.
При цьому, ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори розглядаються судом, як кожен окремо, так і в сукупності.
У Постанові від 6 травня 2020 року ВС застосував таку ж правову позицію, також зазначивши наступне. Позбавлення батьківських прав є виключною мірою, яка тягне за собою серйозні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини.
Статтею 9 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року передбачено, що держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить найкращим інтересам дитини.
Зважаючи на те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, суд може у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити в задоволенні позову про позбавлення цих прав. Таким чином, позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини у діях батьків.
Слід зауважити, що факт заперечення особи проти позову про позбавлення батьківських прав, свідчить про його інтерес до дитини.
Крім цього, судова практика ВС, згадана вище, виходить із того, що висновок органу опіки та піклування, участь якого до речі є обов'язковою у такій категорії спорів, є лише одним із доказів у справі та може бути відхилений судом за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні таких доказів.
Починаючи з 2016 року, суди зобов'язані при задоволенні позову щодо позбавлення батьківських прав одночасно приймати рішення про стягнення аліментів на дитину. Стосовно аліментів необхідно зауважити, що при досягненні дитиною 18 років і за умови продовження нею навчання, у того із батьків, хто позбавлений батьківських прав, обов'язок утримувати повнолітнього сина або дочку залишається в силі.
Джерело: https://jurliga.ligazakon.net/ua/news/198765_pozbavlennya-batkvskikh-prav-golovn-nyuansi-protseduri\
5. Фото- і відеозйомка людей: коли дозвіл потрібен, а коли - ні?
Коли не можна проводити знімання людей для подальшого оприлюднення фото-, відеоматеріалу?
Знімання людей для подальшого оприлюднення фото-, відеоматеріалу регламентовано статтею 307 Цивільного кодексу України, але це право не є абсолютним і може бути обмежене. Так, фізична особа може бути знята на фото-, кіно-, теле- чи відеоплівку лише за її згодою (крім деяких виключень), оскільки процес відповідної зйомки може певним чином суттєво порушувати особисті немайнові права фізичної особи.
Коли дозволено?
Якщо зйомки проводяться відкрито на вулиці, на зборах, конференціях, мітингах та інших заходах публічного характеру, припускається, що особа надала згоду на знімання її на фото-, кіно-, теле- чи відеоплівку.
Знімання особи може проводитися представниками правоохоронних органів без її згоди в рамках розслідування кримінального правопорушення, як правило, під час негласних слідчих розшукових дій і на підставі відповідного рішення суду.
Також, згідно зі статтею 40 Закону України «Про Національну поліцію» поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на форменому одязі, службових транспортних засобах, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель автоматичну фото- і відеотехніку, а також використовувати інформацію, отриману із автоматичної фото- і відеотехніки, що знаходиться в чужому володінні, з метою:
- попередження, виявлення або фіксування правопорушення, охорони громадської безпеки та власності, забезпечення безпеки осіб;
- забезпечення дотримання правил дорожнього руху.
Інформація про змонтовану/розміщену автоматичну фототехніку і відеотехніку повинна бути розміщена на видному місці.
Без згоди можна вести фото-, відеознімання службових, посадових або публічних осіб органів державної влади та місцевого самоврядування під час виконання ними своїх посадових обов'язків.
Якщо керівник підприємства, установи чи організації бажає встановити аудіо- та відеоапаратуру і фіксувати дії своїх працівників?
Він повинен попередньо отримати письмову згоду працівників та відобразити такі умови праці у правилах внутрішнього трудового розпорядку.
У яких випадках потрібна згода особи, яку фотографують? У якій формі фотограф має її отримати?
Для того, щоб фотограф або оператор мав право безперешкодно знімати на фото-, кіно-, теле- чи відеоплівку особу, вона повинна надати згоду.
Знімання фізичної особи на фото-, кіно-, теле- чи відеоплівку, в тому числі таємне, без згоди особи може бути проведене лише у випадках, встановлених законом.
Законодавство України не встановлює певної конкретної форми для вираження згоди, отже, вона може бути виражена у будь-який спосіб: письмово або усно, а також можлива мовчазна згода.
При цьому така згода повинна бути отримана до моменту початку зйомки:
ясно виражена згода - згода, надана в письмовому вигляді;
усна згода - особа в усній формі перед камерою висловлює свою згоду на зйомки та транслювання зйомок у засобах масової інформації;
мовчазна згода - особа знала й бачила, що її знімають на фото чи відеокамеру, але не висловила своїх заперечень щодо проведення зйомок.
Джерело: https://jurliga.ligazakon.net/ua/news/198823_foto---vdeozyomka-lyudey-koli-dozvl-potrben-a-koli---n
_03_03.png)
