Шановні відвідувачі веб-сайту Скадовського районного суду Херсонської області!
Пропонуємо ознайомитися з оглядом правових новин минулого тижня.
Кожна новина містить посилання на джерело інформації.
1. Щотижневий огляд рішень Верховного Суду (за період з 19 по 23 жовтня 2020 року)
20 жовтня 2020 року Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду розглянув справу за позовом НВП «Нива» у вигляді ТОВ до АМК про скасування рішень, якими констатовано обставини недобросовісної конкуренції з боку позивача стосовно італійських виробників вина PROSECCO (ПРОСЕККО), захист інтересів яких в Україні здійснює Консорціо ді тутела делла деномінаціоне ді оріджине контролата просекко. За результатами розгляду справи КГС ВС скасував постанову апеляційного господарського суду про часткове задоволення позову та передав справу на новий розгляд до цього ж суду. КГС ВС зазначив, що суд апеляційної інстанції припустився порушення норм процесуального права, не вирішивши питання про залучення Консорціуму до участі у справі, та прийняв рішення про права та інтереси особи, що не була залучена до участі у справі, що є підставою для обов’язкового скасування судового рішення з направленням справи на новий розгляд. (Постанова КГС ВС від 20 жовтня 2020 року у справі № 910/15594/18)
Касаційний цивільний суд у складі ВС 21 жовтня розглянув справу про розірвання договорів дарування частини будинку та частини земельної ділянки. Районний суд, з яким погодився апеляційний, задовольнив позов із тих підстав, що відповідачка – обдаровувана, вироком суду визнана винною в нанесенні легких тілесних ушкоджень позивачці – дарувальнику, а ч. 1 ст. 727 ЦК України дає право дарувальнику вимагати розірвання договору дарування нерухомих речей, якщо обдарований вчинив проти нього злочин. КЦС ВС скасував попередні рішення та відмовив у задоволенні позову, оскільки на час звернення до суду з позовом у відповідача немає права власності на предмети договорів дарування: частини будинку та земельної ділянки, тобто відсутня умова застосування ст. 727 ЦК України – збереженість майна за обдаровуваним. Право дарувальника на розірвання договору є строковим, адже воно існує доти, доки існує річ, яка є предметом договору. Дарувальник може розірвати договір дарування лише за умови наявності дарунка в натурі, тобто коли на момент пред’явлення вимоги він збережений. (Постанова КЦС ВС від 21 жовтня 2020 року у справі № 357/10458/18)
Також 21 жовтня КЦС ВС скасував відмову апеляційного суду в перегляді за нововиявленими обставинами постанови у справі про відшкодування шкоди, завданої ДТП. У цій справі місцевий суд визнав, що оскільки Моторне (транспортне) страхове бюро не в повному обсязі відшкодувало вартість ремонту авто позивачки, то різниця має бути сплачена винуватицею пригоди. Апеляційний суд із цим рішенням не погодився з огляду на те, що цивільно-правова відповідальність відповідачки застрахована болгарською компанією, що підтверджується страховим сертифікатом «Зелена карта», тож відшкодувати шкоду зобов’язаний саме страховик. Позивачка просила апеляційний суд переглянути справу за нововиявленими обставинами, бо їй стало відомо, що страховий сертифікат «Зелена карта» підроблений (цим сертифікатом був забезпечений зовсім інший автомобіль), проте в задоволенні її заяви було відмовлено. Скасовуючи ухвалу апеляційного суду, КЦС ВС зазначив, що обставина, на яку заявниця послалася як на нововиявлену, існувала на час розгляду справи апеляційним судом, однак про неї стало відомо лише після постановлення відповідного рішення. (Постанова КЦС ВС від 21 жовтня 2020 року у справі № 726/938/18)
Джерело: https://supreme.court.gov.ua/supreme/pres-centr/news/1014774/
2. КЦС ВС роз’яснив підстави та умови укладення й затвердження мирової угоди
Районний суд, з яким погодився суд апеляційної інстанції, повернув заявникам клопотання про затвердження мирової угоди у спорі про стягнення заборгованості за кредитним договором, подане сторонами після ухвалення судового рішення у справі. Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду погодився із судовими рішеннями першої та апеляційної інстанцій і навів таке правове обґрунтування. Системний аналіз та тлумачення ст. 207 ЦПК України дає змогу дійти висновку, що укладення мирової угоди є правом сторін, яким вони можуть скористатися у будь-який момент судового розгляду, тобто після відкриття провадження у справі судом першої, апеляційної чи касаційної інстанції та до ухвалення судового рішення за результатами такого розгляду. Після ухвалення судового рішення судовий процес припиняється. Разом з тим процес захисту прав продовжується у формі виконання судового рішення, яке може відбуватися у добровільному чи примусовому порядку (виконавче провадження). При цьому добровільний порядок, на відміну від примусового, на законодавчому рівні не регулюється. Згідно із ч. 2 ст. 19 Закону України «Про виконавче провадження» сторони у процесі виконання рішення мають право укласти мирову угоду, що затверджується (визнається) судом, який видав виконавчий документ. У ч. 1 ст. 434 ЦПК України закріплено, що мирова угода, укладена між сторонами, або заява про відмову стягувача від примусового виконання в процесі виконання рішення подається в письмовій формі державному або приватному виконавцеві, який не пізніше триденного строку передає її для затвердження до суду, який видав виконавчий документ. Отже, на законодавчому рівні встановлений імперативний припис щодо часу, коли може бути укладена мирова угода після ухвалення судового рішення, тобто закінчення судового процесу, та кола суб’єктів, уповноважених звернутися до суду з клопотанням про затвердження мирової угоди, які розширеному тлумаченню не підлягають. На відміну від раніше чинної ч. 1 ст. 372 ЦПК України 2004 року, викладеної в новій редакції відповідно до Закону України від 2 червня 2016 року № 1404-VIII «Про виконавче провадження», яка дозволяла укладення мирової угоди як до відкриття виконавчого провадження, так і під час виконавчого провадження, у ч. 1 ст. 434 ЦПК України встановлено, що зазначене право може бути реалізовано лише в процесі примусового виконання судового рішення, тобто за наявності відкритого виконавчого провадження. Суб’єктами, які уповноважені звертатися до суду з клопотанням про затвердження мирової угоди, є державні або приватні виконавці, на виконанні в яких перебуває відповідне виконавче провадження.
Джерело: https://supreme.court.gov.ua/supreme/pres-centr/news/1013792/
3. Чи може спадкоємець відмовитися від прийняття спадщини?
Законодавством України передбачено можливість відмовитися від прийняття спадщини. Враховуючи положення статті 1268 Цивільного кодексу, спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Не допускається прийняття спадщини з умовою чи із застереженням. Статтею 1270 ЦК України визначено такі строки для прийняття спадщини:
- загальний строк прийняття спадщини - шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини;
- якщо виникнення в особи права на спадкування залежить від неприйняття спадщини або відмови від її прийняття іншими спадкоємцями, строк для прийняття нею спадщини встановлюється у три місяці з моменту неприйняття іншими спадкоємцями спадщини або відмови від її прийняття;
- якщо строк, що залишився, менший як три місяці, він продовжується до трьох місяців.
Спадкоємець за заповітом або за законом може відмовитися від прийняття спадщини протягом строку, встановленого для її прийняття. Відмова від прийняття спадщини є безумовною і беззастережною. Відмова від прийняття спадщини може бути відкликана протягом строку, встановленого для її прийняття. Спадкоємець за заповітом має право відмовитися від прийняття спадщини на користь іншого спадкоємця за заповітом. Спадкоємець за законом має право відмовитися від прийняття спадщини на користь будь-кого із спадкоємців за законом незалежно від черги. Спадкоємець має право відмовитися від частки у спадщині спадкоємця, який відмовився від спадщини на його користь. Якщо заповідач підпризначив спадкоємця, особа, на ім'я якої складений заповіт, може відмовитися від спадщини лише на користь особи, яка є підпризначеним спадкоємцем. Заява про відмову від прийняття спадщини подається нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини. Законодавством передбачено особливості відмови від прийняття спадщини для деяких категорій осіб:
- фізична особа, цивільна дієздатність якої обмежена, може відмовитися від прийняття спадщини за згодою піклувальника і органу опіки та піклування;
- неповнолітня особа віком від чотирнадцяти до вісімнадцяти років може відмовитися від прийняття спадщини за згодою батьків (усиновлювачів), піклувальника і органу опіки та піклування;
- батьки (усиновлювачі), опікун можуть відмовитися від прийняття спадщини, належної малолітній, недієздатній особі, лише з дозволу органу опіки та піклування.
Правові наслідки відмови від прийняття спадщини
- якщо від прийняття спадщини відмовився один із спадкоємців за заповітом, частка у спадщині, яку він мав право прийняти, переходить до інших спадкоємців за заповітом і розподіляється між ними порівну, крім випадків, якщо спадкоємець відмовився від прийняття спадщини на користь іншого спадкоємця, а також коли заповідач підпризначив іншого спадкоємця;
- якщо від прийняття спадщини відмовився один із спадкоємців за законом з тієї черги, яка має право на спадкування, частка у спадщині, яку він мав право прийняти, переходить до інших спадкоємців за законом тієї ж черги і розподіляється між ними порівну, крім випадків, якщо спадкоємець відмовився від прийняття спадщини на користь іншого спадкоємця, а також коли заповідач підпризначив іншого спадкоємця;
- якщо на спадкоємця за заповітом, який відмовився від прийняття спадщини, було покладено заповідальний відказ, обов'язок за заповідальним відказом переходить до інших спадкоємців за заповітом, які прийняли спадщину, і розподіляється між ними порівну. Відмова спадкоємця за заповітом від прийняття спадщини не позбавляє його права на спадкування за законом.
4. Чи має право на відпустку працівник в разі звільнення?
Статтею 2 Закону «Про відпустки» визначено, що право на відпустки мають громадяни України, які перебувають у трудових відносинах із підприємствами, установами, організаціями незалежно від форми власності, виду діяльності та галузевої належності, а також працюють за трудовим договором у фізичної особи. Право на відпустки забезпечується гарантованим наданням відпустки визначеної тривалості зі збереженням на її період місця роботи (посади), заробітної плати. У разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі не використані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину - особу з інвалідністю з дитинства підгрупи АI групи (ч. 1 ст. 24 Закону «Про відпустки»). Згідно зі статтею 3 Закону «Про відпустки» за бажанням працівника у разі його звільнення (крім звільнення за порушення трудової дисципліни) йому має бути надано невикористану відпустку з наступним звільненням. Датою звільнення в цьому разі є останній день відпустки. У разі звільнення працівника у зв'язку із закінченням строку трудового договору невикористана відпустка може за його бажанням надаватися й тоді, коли час відпустки повністю або частково перевищує строк трудового договору. У цьому випадку чинність трудового договору продовжується до закінчення відпустки. Отже, роботодавець за бажанням працівника, який звільняється, зобов'язаний надати йому невикористану відпустку. Виняток становить лише звільнення працівника за порушення трудової дисципліни.
5. Як проголосувати за місцем перебування?
О 20 годині 23 жовтня 2020 року спливає строк для подання до дільничної виборчої комісії поштою або через інших осіб власноручно написаної заяви виборця з проханням забезпечити йому голосування за місцем перебування. Порядок організації голосування виборців за місцем їх перебування визначається статтею 249 Виборчого кодексу. Дільнична виборча комісія надає можливість голосувати за місцем перебування виборцю, який внесений до списку виборців на виборчій дільниці, але внаслідок порушення здоров'я (у зв'язку з інвалідністю, тимчасовим розладом здоров'я, віком) не здатний пересуватися самостійно. Виборець, який тимчасово не здатний пересуватися самостійно, поштою або через інших осіб подає дільничній виборчій комісії не пізніше 20 години останньої п'ятниці перед днем голосування:
- власноручно написану заяву з проханням забезпечити йому голосування за місцем його перебування із зазначенням місця перебування виборця;
- довідку медичної установи про стан здоров'я виборця.
На спеціальних виборчих дільницях, утворених у стаціонарних закладах охорони здоров'я, голосування за місцем перебування виборця проводиться на підставі власноручно написаної заяви виборця з проханням забезпечити йому голосування за місцем його перебування у зв'язку з необхідністю дотримання постільного режиму. Якщо ви на самоізоляції. Виборцям, які підлягають самоізоляції, рекомендується голосувати за місцем перебування. У такому випадку також слід не пізніше 20 години 23 жовтня подати до дільничної виборчої комісії заяву (у довільній формі) з доданою довідкою медичної установи про стан здоров'я. Для громадян, які перебувають на самоізоляції через те, що позитивний тест на COVID-19 отримав член родини, алгоритм той самий.
Джерело: https://jurliga.ligazakon.net/ua/news/199004_yak-progolosuvati-za-mstsem-perebuvannya
6. Як оформити декретну відпустку на родича: роз'яснення Мін'юсту
В Мін'юсті роз'яснили, як може оформити відпустку для догляду за дитиною родич, який фактично доглядає за малюком. Це може бути тато, дідусь, бабуся, інші родичі, опікун, один із прийомних батьків. Раніше Мін'юст уже нагадував, що в декрет може піти не лише мама. Для цього потрібно надати за місцем своєї роботи такі документи:
- заяву про надання відпустки для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку;
- копію свідоцтва про народження дитини;
- довідку про те, що мама дитини не скористалася правом на таку відпустку за своїм місцем роботи (навчання, служби) і не претендує на допомогу, або вийшла на роботу до закінчення терміну відпустки і виплати по догляду за дитиною їй припинено (із зазначенням дати);
- документ, що підтверджує родинний зв'язок працівника, який бажає оформити відпустку, з дитиною.
Відпустка для догляду за дитиною до досягнення нею 3-річного віку надається повністю або частково в межах установленого періоду та оформляється наказом (розпорядженням) власника або уповноваженого ним органу. Також, як мама, так і інші родичі можуть продовжити декрет до досягнення дитиною 6 років без збереження заробітної плати та тільки за медичними показниками, якщо малюк потребує домашнього догляду. В такому випадку слід подати роботодавцю такі документи:
- медичний висновок - видається за формою первинної облікової документації № 080-1/о «Довідка про необхідність дитини (дитини з інвалідністю) у домашньому догляді». Мінімальний термін дії довідки - 6 місяців;
- письмова заява особи.
_03_03.png)
