Шановні відвідувачі веб-сайту Скадовського районного суду Херсонської області!
Пропонуємо ознайомитися з оглядом правових новин минулого тижня.
Кожна новина містить посилання на джерело інформації.
1. Щотижневий огляд рішень, ухвалених Верховним Судом (за період із 9 по 13 листопада 2020 року)
10 листопада 2020 року Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду залишив у силі рішення судів попередніх інстанцій про задоволення позову Державної служби геології та надр України, яка просила припинити право користування надрами шляхом анулювання спеціального дозволу на це, що був виданий ТОВ «Надра Геоцентр». Таке рішення прийнято тому, що надрокористувач не дотримався порядку, передбаченого ст. 26 Кодексу України «Про надра». Отже, наявні законні підстави для припинення права позивача користування надрами згідно з п. 5 ч. 1 ст. 26 цього Кодексу та п. 23 Порядку надання спеціальних дозволів на користування надрами, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30 травня 2011 року № 615. Суди підтвердили, що суб’єкт владних повноважень дотримався порядку, визначеного чинним законодавством, повідомивши відповідача про надання власної позиції на згоду чи незгоду щодо припинення права користування спеціальними надрами, але не отримав відповіді Товариства на цей лист і звернувся до адміністративного суду із цим позовом. (Постанова КАС ВС від 10 листопада 2020 року у справі № 810/3865/17)
12 листопада КАС ВС розглянув касаційну скаргу ТОВ на додаткове рішення суду апеляційної інстанції, яким цьому товариству відмовлено у задоволенні заяви про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції в сумі 4990 грн. Верховний Суд відмовив у задоволенні скарги позивача, вказавши, що понесені стороною витрати, пов’язані з правничою допомогою адвоката, мають бути документально підтверджені та доведені стороною, яка їх понесла, а надані нею документи, що підтверджують ці витрати, повинні давати змогу встановити зв’язок між наданою послугою (правничою допомогою) та конкретною справою, у якій саме ця послуга (допомога) була надана. Ураховуючи виявлені невідповідності у поданих заявником документах, апеляційний суд дійшов цілком закономірного висновку про відсутність підстав для задоволення заяви товариства про ухвалення додаткового рішення та стягнення на його користь витрат, пов’язаних із правничою допомогою адвоката. (Постанова КАС ВС від 12 листопада 2020 року у справі №120/3970/19-а)
12 листопада Касаційний господарський суд у складі ВС розглянув справу № 910/1766/19, у якій Державне підприємство обслуговування повітряного руху України (Украерорух) просило врегулювати розбіжності за пунктами договору про надання послуг з аеронавігаційного обслуговування та визнати договір укладеним на умовах, викладених у прохальній частині позовної заяви. Позивач указав, що запропоновані ПрАТ «Авіакомпанія «Міжнародні Авіалінії України» редакції пунктів договору про надання послуг з аеронавігаційного обслуговування не відповідають чинному законодавству, перебувають поза межами компетенції позивача та є неправомірними. КГС ВС залишив без задоволення касаційну скаргу ПрАТ «Авіакомпанія «Міжнародні Авіалінії України» на постанову суду апеляційної інстанції, якою частково задоволено позов щодо врегулювання розбіжностей за договором про надання послуг з аеронавігаційного обслуговування та визнання договору укладеним. (Постанова КГС ВС від 12 листопада 2020 року у справі № 910/1766/19)
Джерело: https://supreme.court.gov.ua/supreme/pres-centr/news/1025035/
2. КЦС ВС застосував доктрину venire contra factum proprium (заборони суперечливої поведінки) у спадковій справі
Після смерті батька позивача його мати відмовилася від своєї частки у спадщині, тому спірні будинок і земельну ділянку успадкував брат позивача, який проживав із батьками. Згодом мати позивача померла, і він звернувся до суду з проханням визнати відмову матері від спадщини батька недійсною, а її частку у спірному майні – спадковим майном. Суди попередніх інстанцій частково задовольнили позов. Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду скасував судові рішення та ухвалив постанову про відмову в задоволенні позову, зробивши такий правовий висновок. До спадкоємця в порядку спадкування може переходити право на оспорення документа чи юридичного факту (зокрема, правочину, рішення органу юридичної особи, свідоцтва тощо), яке належало спадкодавцеві, та не припинилося до його смерті. Згідно з п. 6 ч. 1 ст. 3 ЦК України загальними засадами цивільного законодавства є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність. Добросовісність – це певний стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення. Доктрина venire contra factum proprium (заборони суперечливої поведінки), базується на римській максимі – «non concedit venire contra factum proprium» (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці). В основі доктрини venire contra factum proprium – принцип добросовісності. Поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них. Якщо особа, яка має право на оспорення документа (наприклад, свідоцтва про право на спадщину) чи юридичного факту (зокрема, правочину, договору, рішення органу юридичної особи), висловила безпосередньо або своєю поведінкою дала зрозуміти, що не буде реалізовувати своє право на оспорення, то така особа пов’язана своїм рішенням і не вправі його змінити згодом. Спроба особи згодом здійснити право на оспорення суперечитиме попередній поведінці такої особи і має призводити до припинення зазначеного права. У справі, що переглядається, особа, яка мала право на оспорення (спадкодавець – мати позивача), висловила як прямо (у заяві, поданій нотаріусу), так і своєю поведінкою (оскільки протягом майже 14 років не оспорювала свідоцтво про право на спадщину, видане її сину), що не буде реалізовувати свого права на оспорення. За таких обставин право на оспорення свідоцтва про право на спадщину, яке мала мати позивача, припинилося, отже, його не успадкував позивач, а тому підстав для задоволення відповідних позовних вимог як спадкоємця його матері, про визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину за законом на 3/4 частки спадкового майна та скасування реєстраційного посвідчення на 3/4 частки житлового будинку немає.
Джерело: https://supreme.court.gov.ua/supreme/pres-centr/news/1022435/
3. У яких випадках особа може отримати довідку в нотаріуса про те, що вона жива?
Одним із завдань нотаріату в Україні є посвідчення фактів, що мають юридичне значення, з метою надання їм юридичної вірогідності. Такими нотаріальними діями можуть бути, зокрема, посвідчення фактів, що особа є живою або перебуває у певному місці. Посвідчення факту, що фізична особа є живою, вчиняє нотаріус з метою підтвердження наявності цієї особи як суб'єкта правовідносин.
Необхідність здійснення такої нотаріальної дії може бути обумовлена такими обставинами:
- у випадку міжнародного спадкування, коли спадщину відкрито за кордоном;
- у випадку, коли особа отримує періодичні платежі (пенсію, аліменти, компенсацію та ін.) із-за кордону (чи іншої місцевості), може знадобитися щорічне підтвердження, що одержувач є живим;
- як доказ при вирішенні питання про скасування рішення щодо визнання особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою;
- у всіх інших юридичних випадках, коли самій особі або іншим зацікавленим особам потрібно підтвердити факт, що особа є живою.
Посвідчення факту, що фізична особа є живою, проводиться як під час її явки до нотаріальної контори, так і на підставі усної заяви громадянина за межами робочого місця нотаріуса. Подаються документи, що посвідчують особу, і після бесіди з таким громадянином нотаріус вчиняє цю нотаріальну дію. Малолітнім і недієздатним відповідне свідоцтво видають на підставі прохання батьків чи опікунів. Вчинення такої нотаріальної дії за участю представника за довіреністю не допускається, оскільки свідоцтво, що особа є живою, нотаріус видає після особистого спілкування з цією особою і особисто щодо неї посвідчує факт, що вона жива. Необхідність посвідчення факту перебування громадянина в певному місці виникає, коли громадянин бажає забезпечити факт свого перебування в певний час у певному місці для конкретних важливих для нього обставин. Для отримання довідки необхідно надати нотаріусу документи:
- паспорт;
- реєстраційний номер облікової картки платника податків за даними Державного реєстру фізичних осіб - платників податків (ідентифікаційний номер);
- для неповнолітніх - згоду на посвідчення факту його законних представників;
- документальне підтвердження того, що в певний момент громадянин перебував у певному місці.
На підтвердження факту, що фізична особа є живою, та факту перебування фізичної особи в певному місці нотаріус видає відповідне свідоцтво. Факт, що громадянин живий або перебуває у певному місці, може бути посвідчений як державним, так і приватним нотаріусом або ж консульською установою України.
4. Як убезпечити себе від шахрайства під час найму житла?
Право людини на житло гарантоване Конституцією. Однією з гарантій реалізації такого права є забезпечення за допомогою норм законодавства належної процедури найму житла. Однак зазвичай для уникнення документальної тяганини та сплати додаткових податків на дохід сторони договору найму житла погоджують його умови усно. Хоча наймач, за згодою власника, фактично може проживати в помешканні, щодо якого сторони досягли домовленостей, але він втрачає гарантії свого захисту в такому статусі, визначені законодавством. Відповідно до ч. 1 ст. 811 Цивільного кодексу договір найму житла укладається у письмовій формі. Тобто його чинність пов'язана з формою укладення. З цього випливає, що перша умова здійснення належної процедури найму житла - укласти договір. За бажанням будь-якої із сторін він може бути посвідчений письмово, унаслідок чого буде внесений до відповідного реєстру. Таким чином, копію договору сторони зможуть отримати, навіть якщо їхні примірники будуть втрачені чи знищені. У такій ситуації при укладенні простого письмового договору підтвердити наявність втраченого договору чи його умови практично неможливо.
У договорі обов'язково потрібно вказати:
- реквізити сторін (наймодавця і наймача);
- предмет найму (характеристика житла: адреса, розмір);
- чим підтверджується право наймодавця на дане житло (наприклад, витяг з Державного реєстру прав на нерухоме майно);
- строки найму;
- суму плати за житло, спосіб оплати та строки її внесення (наприклад, щомісячно до 5 числа на банківський рахунок чи готівкою тощо).
За бажанням будь-якої сторони до договору вносяться додаткові умови. Так, доцільно передбачити права та обов'язки сторін договору, відповідальність сторін за порушення умов договору (наприклад, умови нарахування пені чи неустойки за несвоєчасне внесення судового збору). Відповідно до ч. 2 ст. 812 ЦК України помешкання має бути придатним для постійного проживання у ньому. Тому в разі виявлення непридатності такого житла до постійного проживання ви маєте право на розірвання договору найму без сплати пені чи неустойки, якщо такі передбачені в договорі. Водночас рекомендовано додатково таку можливість передбачити також умовами договору. Таким чином, у договорі ви можете передбачити всі умови, які вважаєте за потрібне, аби захистити себе і свої майнові права. У разі ж неналежного виконання умов договору ви матимете право в позасудовому або судовому порядку вимагати від наймодавця виконання умов договору, або ж відшкодувати завдану порушенням ним умов договору майнову та моральну шкоду.
_03_03.png)
