4 червня 2021 року Скадовський районний суд Херсонської області ухвалив вирок стосовно обвинуваченої за частиною третьою статті 286 Кримінального кодексу України (порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілому середньої тяжкості тілесне ушкодження та загибель кількох осіб) та призначив покарання у виді у виді п’яти років позбавлення волі.
Органами слідства жінка обвинувачувалася у тому, що 13 серпня 2020 року близько 08 год. 50 хв., керуючи технічно справним автомобілем «Volkswagen Golf», по автодорозі «Скадовськ-Гола Пристань-Херсон», в напрямку м. Скадовська, проявила неуважність та безпечність до дорожньої обстановки, не врахувавши дорожньої обстановки, рухалась зі швидкістю не менше 104…114,9 км/год., що перевищує дозволену швидкість на даній ділянці дороги – 90 км/год. по заокругленню дороги вліво, не обравши тим самим безпечну швидкість руху, внаслідок чого допустила виїзд автомобіля на праве узбіччя та подальший його виїзд на смугу зустрічного руху, де відбулося зіткнення вказаного автомобіля з автомобілем «Пежо IS», який рухався в зустрічному напрямку.
Внаслідок даної дорожньо-транспортної події: чотирьом пасажирам автомобіля «Volkswagen Golf», заподіяно тяжкі тілесні ушкодження, від яких вони померли, водію автомобіля «Пежо IS» заподіяно середньої тяжкості тілесні ушкодження.
Допитана в судовому засіданні обвинувачена визнала свою вину у вчиненні інкримінованого їй кримінального правопорушення. Пояснила, що 13.08.2020 вона зі своїм чоловіком, двома своїми дітьми та однокласником її сина, з м. Херсон виїхали для відпочинку в м. Скадовськ на належному їй автомобілі. По дорозі трапилася дорожньо-транспортна пригода. Вона перебувала за кермом автомобіля, як трапилася подія, не пам’ятає. Зазначила, що на автодорозі де трапилася дорожньо-транспортна пригода не було нанесено дорожньої розмітки, на шляху з м. Херсон до м. Скадовськ вона рухалася зі швидкістю не більше 100 км/год. В скоєному щиро розкаялася, висловила жаль з приводу наслідків проявленої нею неуважності та недотримання правил дорожнього руху під час керування транспортним засобом.
Потерпілі звернулися до суду із заявою в якій висловили позицію про відмову від дачі показань. Претензій майнового та немайнового характеру до обвинуваченої не мають. Вважали, що втративши родину вона вже покарана. Одночасно клопотали проявити гуманність та людяність, застосувавши до обвинуваченої положення статті 75 Кримінального кодексу України.
При обранні виду та міри покарання суд врахував характер та ступінь тяжкості скоєного кримінального правопорушення та його наслідки,характер допущених обвинуваченою порушень правил безпеки дорожнього руху,
керувала транспортним засобом у тверезому стані,вчинила злочин з необережною формою вини, яка свідчить про те, що в будь-якому випадку, вчиняючи даний тяжкий злочин, не бажала настання тяжких наслідків, і за жодних обставин не мала наміру позбавляти когось життя,особу обвинуваченої, яка раніше не судима,вперше притягується до кримінальної відповідальності, має постійне місце проживання, за яким характеризується позитивно, що не заперечувалося сторонами кримінального провадження, офіційно працевлаштована, її вік та стан здоров’я, являється вдовою, внаслідок дорожньо-транспортної пригоди втратила близьких їй людей, у зв’язку із чим проходила курс психологічної реабілітації, на обліку у лікаря нарколога та лікаря психіатра не перебуває, позицію потерпілих, висловлену ними в адресованій суду заяві про відсутність у них претензій майнового та немайнового характеру до обвинуваченої та їх прохання щодо застосування до обвинуваченої положень статті 75 КК України, відшкодування потерпілій витрат понесених нею на лікування сина та ритуальні послуги пов’язані з його похованням, намагання обвинуваченою шляхом внесення коштів на депозит приватного нотаріуса частково відшкодувати завдані нею збитки потерпілому, позицію останнього за якою він не наполягає на призначенні суворого покарання, позицію сторони обвинувачення про необхідність призначення покарання у виді позбавлення волі на строк шість років із позбавленням права керувати транспортними засобами на строк три роки, а також обставини, що впливають на її покарання, з яких пом’якшуючою відповідно до статті 66 КК України визнає: щире каяття, про що свідчить визнання своєї вини та щирий жаль з приводу події, що сталася, часткове відшкодування завданої шкоди потерпілому С. та добровільне відшкодування завданого збитку потерпілій І., обтяжуючих обставин згідно статті 67 КК України, не встановлено.
Доводи захисника про стан дорожнього покриття та відсутність дорожньої розмітки на ділянці дороги, де сталася дорожньо-транспортна пригода, а також незначний водійський стаж обвинуваченої, судом не прийнято як обставини на підтвердження невинуватості обвинуваченої, оскільки вказані обставини не є наслідком спричинення смерті потерпілим та отримання потерпілим С. середньої тяжкості тілесних ушкоджень. Разом із тим, суд вважав необхідним врахувати ці обставини при призначенні обвинуваченій покарання в сторону його пом’якшення.
Таким чином суд призначив обвинуваченій покарання в межах санкції частини третьої статті 286 КК України у виді 5 років позбавлення волі, які обвинувачена має відбувати реально. Також суд частково задовольнив цивільний позов потерпілого і стягнув з обвинуваченої в рахунок відшкодування моральної шкоди 10000 гривень.
Обвинуваченій також доведеться сплатити на користь держави понад 7 тисяч гривень за проведення експертиз.
Наразі вирок не набрав чинності, на нього може бути подана апеляційна скарга до Херсонського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення.
З текстом вироку можна ознайомитися у Єдиному державному реєстрі судових рішень, здійснивши пошук за номером справи 663/3293/20.
_03_03.png)
