Ідея ліквідації господарських судів не здобула значної підтримки серед науковців та юристів-практиків. Принаймні організаторам круглого столу, на якому порушувалися ці питання, так і не вдалося знайти жодного експерта, який виступав би за такі радикальні реформи.
Немає про що дискутувати
Перспективу ліквідації господарських судів і наслідки, які це матиме, експерти обговорили під час круглого столу «Ліквідувати не можна зберегти. Де поставити кому в майбутньому господарських судів», організованого Асоціацією правників України.
Фактично дискусія під час круглого столу завершилася, так і не розпочавшись, — відразу після виступу модератора заходу — керуючого партнера Юридичної фірми LCF Анни Огренчук. Прагнучи задати тон подальшому обговоренню, вона перелічила аргументи як за так і проти ліквідації господарської юрисдикції. Зокрема, ініціатори ліквідації, як правило, вказують на:
• низьке навантаження порівняно із судами іншої юрисдикції;
• значні витрати на утримання;
• недоцільність створення окремої юрисдикції виключно
за ознакою суб’єктивного складу;
• неузгодженість цивільного й господарського права та, як наслідок, відсутність єдності правозастосування;
• відсутність господарських судів у більшості країн світу;
• недовіру громадян до господарських судів.
Однак підтримати аргументацію на користь ліквідації господарських судів з-поміж присутніх охочих не знайшлося, тому надалі круглий стіл нагадував гру в одні ворота, в якій усі учасники по черзі висловлювали свою позицію щодо необхідності залишити окрему господарську юрисдикцію. Правда, організатори заходу запевнили, що надсилали запрошення й «іншій стороні», проте прихильники ліквідації так і не з’явилися.
Вимога часу
Серед тих, хто обстоює збереження господарських судів, президент АПУ Денис Бугай. «У мене як у юриста-практика є безліч питань та зауважень до системи господарських судів. Та разом з тим хотів би наголосити, що дана судова ланка найбільше відповідає принципам професійного судочинства і її ліквідація завдасть суттєвої шкоди всій судовій системі», — наголосив він. До того ж, переконаний Д.Бугай, настільки масштабні перетворення в судовій системі не слід узалежнювати від «революційної доцільності».
Про те, що не так давно необхідність існування господарських судів навіть не піддавалася сумніву, нагадав Дмитро Притика, який очолював Вищий господарський суд, а до того Вищий арбітражний суд у 1991—2006 рр. За його словами, під час підготовки Конституції були певні дискусії щодо вирішення питань
правосуддя, проте не такі гострі, як нині. При цьому в питанні перспективи господарських судів правники враховували історичний досвід, адже комерційні установи діяли на території України ще в часи Російської імперії. До того ж, розповів Д.Притика, вже тоді було зрозуміло, що Верховному Суду складно впоратись із навантаженням. Із часом воно лише зростало.
Якщо зараз на ВС обрушиться весь обсяг касаційних скарг — він буде не в змозі забезпечити їх розгляд. Тому, якщо законодавець піде на ліквідацію господарських та адміністративних судів, штат ВС доведеться суттєво розширити. Нескладно передбачити, що до найвищого судового органу перейдуть судді ліквідованих вищих судів. Як це допоможе забезпечити єдність розгляду справ, якщо вона й зараз відсутня, — питання радше риторичне. Тим більше, як зауважив Д.Притика, навіть за нинішніх умов ВС не має єдиної позиції з приводу деяких питань.
Ще одна проблема, яка виникне в разі ліквідації господарської юрисдикції, — необхідність вирішення комерційних спорів суддями загальних судів, які не мають відповідного досвіду. При цьому, наголосив Д.Притика, справи про банкрутство, щодо інтелектуальної власності, корпоративні спори мають значний обсяг, і недосвідченому судді буде надто складно в них розібратися.
На цю ж проблему звернула увагу присутніх і Олена Беляневич — головний науковий співробітник НДІ приватного права і підприємництва ім. академіка Ф.Г.Бурчака. За її словами, у разі ліквідації господарських судів знову неодмінно виникне питання спеціалізації, зважаючи на необхідність розгляду корпоративних спорів і спорів про банкрутство. Як
наслідок, радикальна реформа може лише привнести пертурбації в систему, однак до неї, принаймні частково, доведеться повернутися.
Бізнес-гарантії
У тому, що господарська юрисдикція найкраще підходить для захисту прав юридичних осіб, переконаний заступник голови ВГС Геннадій Кравчук. Зокрема, у ній — найкоротші строки розгляду справ. «Терміни вирішення спорів для нас є пріоритетом, і вони контролюються. У першій інстанції справа розглядається ніяк не більше 2 місяців, в апеляційній теж 2 місяці, у касаційній — місяць. Такий швидкий розгляд справ дає можливість економіці розвиватися», — переконаний Г.Кравчук. Інший підхід у «господарників» і в питанні підбору кадрів. Приміром, у більшості суддів ВГС, окрім юридичної, є ще одна спеціальна освіта, розповів заступник голови установи.
Взагалі, наголосив Г.Кравчук, якщо йдеться про реформування судової системи, то хотілося б зрозуміти, які цілі ставлять перед собою автори нововведень. Тому замість ліквідації, на думку заступника голови ВГС, законодавцю слід було б чітко визначити межі кожної юрисдикції, щоб сторони на свій розгляд не переносили свої справи з однієї до іншої, зважуючи, де менший судовий збір чи де простіше виграти справу.
У необхідності стабілізації роботи судової системи переконаний і секретар другої судової палати Вищого адміністративного суду Олексій Муравйов. «Суддя не може почуватися незалежним, доки тривають судові реформи», — переконаний він. У той же час, наголосив О.Муравйов, певні проблеми судочинства існують у всіх країнах, але це зовсім не означає, що в них постійно
відбуваються масштабні перетворення.
Що стосується інших аргументів на користь ліквідації господарських судів, то учасники круглого столу відзначили: навіть у разі ліквідації юрисдикції зекономити на утриманні суддів державі не вдасться. Справи комусь доведеться вирішувати, а тому виникне потреба в розширенні складу загальних судів. Так само нові судді потребуватимуть додаткових приміщень.
Якщо ж говорять про низький рівень довіри до судів загалом і господарських судів зокрема, то насправді цього ніхто достеменно не знає. Адже будь-які опитування можна проводити або серед громадян загалом, або серед тих, хто коли-небудь звертався до суду, або серед тих, хто мав справу саме з господарським судом. Тому, доки не проведене справді масштабне соціологічне опитування, будь-які заяви про надто низьку чи недостатньо високу довіру до судової системи (а наразі різні дослідження показують протилежні цифри) можна вважати не чим іншим, як оціночними судженнями.
Посилання: http://zib.com.ua
_03_03.png)
