21 жовтня 2014 року вступив в дію Порядок реєстрації договорів комерційної концесії (субконцесії), затверджений наказом Мін’юсту від 29.09.2014 №1601/5. На цей документ, без перебільшень, вже дуже давно чекав бізнес, так як він вирішує не складне, але дуже важливе питання – питання реєстрації договору франчайзингу.
В Україні, з однієї сторони, діючим законодавством, а саме, ч. 2 ст. 1118 Цивільного кодексу, визначено, що договір комерційної концесії (франчайзингу) підлягає державній реєстрації органом, який здійснив державну реєстрацію правовласника. Більш того, згідно ч. 4 вищевказаної статті у відносинах із третіми особами сторони мають право посилатися на такий договір тільки з моменту його державної реєстрації. В той же час з іншого боку, порядок такої реєстрації не був визначений, і відповідно, державні реєстратори у
більшості випадків відмовляли у реєстрації.
На практиці, деякі із сторін договору зловживали відсутністю законодавчої можливості реєстрації. Наприклад, відмовлялись платити роялті, виконувати інші умови договору, посилаючись на його недійсність. Також немало питань виникало і у контролюючих органів, перевіряючи правомірність виплати роялті по незареєстрованому договору франчайзингу.
Вирішити це питання було можливо декількома шляхами: 1) або шляхом прийняття Порядку державної реєстрації договорів комерційної концесії (субконцесії), так як цей документ вирішує питання із зловживаннями недобросовісними франчайзі, а також допомагає уникнути спорів з контролюючими органами щодо правомірності виплати винагороди за користування правами по такому договору; 2) або (що на мою думку було би найбільш доцільно та логічно) шляхом внесення змін в діюче законодавство, надавши право Державній службі інтелектуальної власності реєструвати договори франчайзингу. Такі зміни, до речі, були запропоновані в проекті Закону «Про внесення змін в деякі законодавчі акти України» (№ 2334 від 7 квітня 2008). На мою думку, реєстрація Державною службою. Інтелектуальної власності (що і пропонувалось в проекті закону) таких договорів була би логічною, оскільки до повноважень цього органу належить реєстрація договорів передачі прав, а також ліцензійних договорів на використання об’єктів промислової власності.
Повертаючись, до прийнятого документу, хочеться сказати, що визначення Порядку Міністерством юстиції – вже великий крок у розвитку та правовому регулюванні франчайзингу в Україні. Згідно Порядку реєстрацію договору франчайзингу здійснює Державний реєстратор юридичних та фізичних осіб-підприємців в Єдиному державному реєстрі. Подати договір на реєстрацію можна буде як особисто, так і надіславши пакет необхідних документів поштою або у електронному вигляді через реєстраційний портал.
Що важливо, за реєстрацію такого договору не передбачена сплата збору. Залишається сподіватися на достойну реалізацію даного Порядку на практиці, а також безперебійну роботу реєстраційного порталу.
Нагадаємо, що згідно ЦК України по договору комерційної концесії одна сторона (правовласник) зобов’язується надати іншій стороні (користувачу) за плату право користування у відповідності з її вимогами комплексом належних цій стороні прав з метою виготовлення і (або) продажу певного виду товару та/або надання послуги. Предметом договору комерційної концесії є право на використання об’єктів права інтелектуальної власності (торгівельних марок, промислових зразків, винаходів, творів, комерційних таємниць та подібних об’єктів), комерційного досвіду та ділової репутації.
Джерело: http://zib.com.ua/
_03_03.png)
