Факт того, що термін договору кредиту не минув, не може бути підставою для відмови від погашення повністю або частково заборгованості за рахунок не реалізував за результатами торгів предмета іпотеки.ПРАВОВІ ЗВІСТКИ
Верховний Суд України на засіданні Судової палати у цивільних справах 7 жовтня 2015 розглянув справу № 6-222цс15 про припинення іпотеки у зв'язку з поверненням виконавчого документа стягувачу, яке відмовилося від погашення заборгованості за рахунок не реалізував за результатами торгів предмета іпотеки.
Відповідно до статті 1 Закону «Про іпотеку» іпотека - це вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.
Згідно зі статтею 17 Закону іпотека припиняється у разі: припинення основного зобов'язання або закінчення строку дії іпотечного договору; реалізації предмета іпотеки відповідно до цього Закону;придбання іпотекодержателем права власності на предмет іпотеки; визнання іпотечного договору недійсним; знищення (втрати) переданої в іпотеку будівлі (споруди), якщо іпотекодавець не відновив його;на інших підставах, передбачених цим Законом.
За змістом частин 1 і 3 статті 49 Закону (у редакції, що діяла на момент проведення прилюдних торгів) протягом 10 днів з дня оголошення відкритих торгів такими, іпотекодержателі та інші кредитори боржника відповідно до пріоритету їх зареєстрованих вимог мають право придбати предмет іпотеки за початковою ціною шляхом заліку своїх забезпечених вимог в рахунок ціни майна. Якщо іпотекодержатель не скористався правом, передбаченим частиною першою цієї статті, за результатами других прилюдних торгів, іпотека може бути припинена за рішенням суду.
Системний аналіз положень статей 3, 17 та 49 Закону свідчить про те, що припинення іпотеки у зв'язку з застосуванням цього Закону є правом суду, рішення якого має прийматися з урахуванням конкретних обставин справи. При цьому слід враховувати термін договору, розмір заборгованості, а також встановлені у справі обставини, а саме: чи продовжується дію кредитного договору після звернення стягнення на предмет іпотеки; звернено Чи на всю суму заборгованості за кредитом стягнення; які наслідки збереження або припинення іпотеки, враховуючи інтереси обох сторін договору кредиту та договору іпотеки; підстави відмови іпотекодержателя від отримання предмета іпотеки; чи діють сторони сумлінно тощо.
Суди встановили, що виконавчий напис нотаріуса видана на заборгованість за кредитом у розмірі 295 491, 22 дол. США; заборгованість за відсотками - 20 492,62 дол. США; пеня - 6 638,48 дол. США, а всього 322 622, 32 дол. США. Звернено стягнення на предмет іпотеки вартістю 422961 дол. США на момент укладення договору іпотеки.
При таких встановлених обставин справи факт того, що термін договору кредиту не минув, не може бути підставою для відмови від погашення повністю або частково заборгованості за рахунок не реалізував за результатами торгів предмета іпотеки, оскільки порушує права боржника на законне сподівання прийняття предмета іпотеки в рахунок погашення заборгованості та штучно збільшує заборгованість боржника за кредитним договором.
Оскільки згідно з положеннями статті 11 Цивільного кодексу сторони в договорі повинні діяти сумлінно, і банк відповідно до договору обрав спосіб захисту своїх прав шляхом стягнення заборгованості та звернення стягнення на предмет іпотеки, то боржник вправі очікувати погашення заборгованості за рахунок предмета іпотеки до закінчення терміну кредитного договору .
Отже, обгрунтованим є висновок про припинення іпотеки, оскільки відмова банку від погашення заборгованості за рахунок отримання іпотеки порушує принцип рівності прав і обов'язків кредитора і боржника і штучно призводить до збільшення заборгованості за кредитом.
Джерело: Юрліга
_03_03.png)
