Зокрема, на це правило, відображене у рішенні ЄСПЛ у справі «Ассенов та інші проти Болгарії» (1998), звернув увагу Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ в Інформаційному листі від 18.07.2013 №223-1134/0/4-13 «Про деякі питання здійснення кримінального провадження щодо неповнолітніх».
Він відзначив, що реалізуючи положення ч.5 ст.199 КПК, слідчий суддя, а також суд відповідно до ч.3 ст.331 КПК мають ураховувати, що після спливу певного часу (строку дії попередньої ухвали) саме лише існування обґрунтованої підозри перестає бути
підставою для позбавлення свободи, а тому в судовому рішенні судові органи зобов’язані, розглянувши можливість обрання альтернативних запобіжних заходів, навести інші підстави для подальшого тримання особи під вартою (рішення ЄСПЛ у справі «Прокопенко проти України»(2011).
Крім того, слід ураховувати також те, що до неповнолітнього, крім запобіжних заходів, як альтернатива може застосовуватися передання неповнолітнього під нагляд батьків, опікунів чи піклувальників, а до неповнолітніх, які виховуються у дитячій установі, — передання їх під нагляд адміністрації цієї установи (ч.1 ст.493 КПК).
_03_03.png)
