Обмеження на обшук

 

Європейський суд з прав людини розглянув питання про проведення обшуку в умовах контртерористичної операції. Без документів не можна вломлюватися в чуже житло, вирішили страсбурзькі судді, але Дмитро Дєдов і його колега з Бельгії Пол Лемменс мали окремі, хоча й такі, що не суперечили позиції більшості, думки.

 

Приводом для ухвалення цього рішення стала скарга сім’ї Тацієвих, у будинку яких у грудні 2005 р. працівники ФСБ Росії провели обшук. Вони шукали Алі Тацієва, ще у 2001 р. оголошеного судом загиблим. Близько сотні озброєних людей увірвалося в будинок. Вони вивели заявників у двір, причому місцевим поліцейським не дозволили навіть підійти до оселі. Після закінчення обшуку в будинку був повний безлад, а гроші, коштовності й

документи зникли. Представники російського уряду, втім, стверджували, що заявники відмовилися співпрацювати з правоохоронцями й ображали працівників ФСБ, що на вулиці понад 2 год. нікого не тримали й нічого не було вкрадено.

Тацієви подали скаргу, але спочатку цивільна, а потім військова прокуратура кілька разів припиняли розслідування, суди ж відмовлялися розглядати скарги цієї сім’ї. Заява до Верховного суду Інгушетії, подана в грудні 2006 р., видно, не розглянута й досі.

Заявники скаржилися на нелюдське й таке, що принижує гідність, поводження під час обшуку, зокрема на те, що їх напіводягненими примусили стояти на вулиці кілька годин при температурі нижче 0оС; одного з членів сім’ї зв’язали й допитували, погрожуючи зброєю. Сам обшук, на думку Тацієвих, був незаконним, не мав чітко визначеної мети й був проведений без понятих, а в кінці не був складений звіт про його результати; заявників не повідомили про їхні права. Нарешті, автори скарги стверджували, що було пошкоджено майно, зникли цінності й документи, а також що в них були відсутні засоби правового захисту, оскільки учасники контртерористичних операцій не

несуть відповідальності за завдані збитки.

Як зазначали представники російського уряду, заяви про порушення прав Тацієвих спливли тільки в скарзі до ЄСПЛ. Обшук, на думку сторони РФ, був проведений відповідно до закону про боротьбу з тероризмом, у рамках контртерористичної операції з метою затримання А.Тацієва. Відповідно до цього закону учасники обшуку не несуть відповідальності за завдані збитки, підкреслюють представники уряду. Вони визнали порушенням тільки зламані ворота, інші претензії заявників були названі необ­грунтованими.

У результаті Суд дійшов висновку, що скарга на порушення ст.3 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (заборона нелюдського та такого, що принижує гідність, поводження) не обгрунтована, хоч би тому, що ці факти не оскаржувалися в російських інстанціях. Проте ЄСПЛ визнав, що проведення обшуку на підставі одного тільки вищезазначеного закону, без документів, які визнали мету й масштаб заходу, тобто обшук, який неможливо оскаржити в суді, є порушенням ст.8 конвенції («Право на повагу до особистого і сімейного життя»).

Розглянувши скаргу на пошкодження та зникнення майна, Суд погодився з аргументами представників Росії та визнав цю частину заяви необ­грунтованою.

Тацієви вимагали $1500 і 237800 руб. на всіх як відшкодування матеріальних збитків і по €5000 кожному як компенсацію моральної шкоди. Страсбурзький суд задовольнив вимоги тільки в другому випадку.

Судді П.Лемменс із Бельгії та Д.Дєдов з Росії сформулювали окремі думки в цій справі. Вони не згодні з тим, що в будь-якому випадку повинен існувати документ, що дозволяє обшук, проте влада мала пояснити причини проведення операції і визначити межі повноважень її учасників. Іншими словами, судді погодилися з думкою більшості про порушення ст.8 конвенції, але на вужчих підставах.