Чи замислювалися ви над тим, що ми живемо у «прозорому» світі? Що, можливо, в той момент, коли ви читаєте ці рядки, за вами хтось стежить? Ручки-відеокамери, брелоки-диктофони, комп’ютерні миші-прослушки, хаби-радіопередавачі – це вже, на жаль, не голлівудські шпигунські штучки Бонда, а реалії сучасного життя. Наскільки правомірне їх застосування в повсякденному житті – ось головне питання.
Професор, звичайно, лопух, але апаратура при ньому…
Живучи в демократичній правовій державі ми розраховуємо на те, що інформація про кожного з нас охороняється законом. У ст. 31 Конституції України сказано, що кожному гарантується таємниця листування, телефонних розмов, телеграфної та іншої кореспонденції. Винятки можуть встановлюватися лише судом, щоб запобігти злочину або встановити істину при розслідуванні кримінальної справи.
Частина 1 ст. 6 Закону «Про оперативно-розшукову діяльність» наголошує, що підставою для проведення оперативно-розшукової діяльності є інформація про злочини, які ще тільки готуються або вчиняються невстановленими особами; про осіб, які переховуються від слідства, суду або ухиляються від відбування кримінального покарання; про безвісно відсутніх осіб; інформація про розвідувально-підривну діяльність спецслужб іноземних держав, організацій та окремих осіб проти України. Перелік підстав у Законі є вичерпним, але на практиці спірні питання про наявність «достатніх підстав» співробітники спецслужб вирішують самі.
Хто ж в Україні може здійснювати законно таємний нагляд? Згідно зі ст. 5 зазначеного Закону такий нагляд можуть здійснювати декілька підрозділів: МВС, СБУ, Служба зовнішньої розвідки України – агентурна розвідка, Державна прикордонна служба, управління державної охорони, органи державної податкової служби; органи виконання покарань та слідчі ізолятори Державної пенітенціарної служби України; Міністерство оборони України; органи державної митної служби.
Закон наголошує, що проведення оперативно-розшукової діяльності іншими підрозділами цих відомств, а також громадськими, приватними організаціями та особами забороняється. Але чи так все законно насправді? Адже в ЗМІ ми час від часу натрапляємо на відео- і аудіофайли політиків, бізнесменів, посадових осіб, які компрометують їх, і зняті або записані без їхньої згоди. Скандали із прослуховуванням виникають один за одним. Це є грубим порушенням законів України, і зокрема Основного закону.
Світ захопила шпигунська лихоманка
Зараз у всіх інтернет-ресурсах обговорюється скандал із викриттям агентів ЦРУ. Російські федерали затримали американського шпигуна, який працював під прикриттям третього секретаря посольства США в Москві. Країни обмінялися списками персон нон ґрата, що може говорити про початок нової «холодної війни». МЗС Росії оголосив пана Фогля персоною нон ґрата, а американському послу в РФ Майкл Макфол МЗС оголосили протест. Представники ФСБ повідомили, що в січні цього року їх відомство також викрило ще одного агента ЦРУ, проте ця інформація тоді не з’явилася в ЗМІ.
Росія скромно опускає той факт, який вже тривалий час фігурує в гучному скандалі. Подружня пара Андреас і Хайдрун Аншлаги були затримані ще в 2011 р. у Штутгарті, у вересні 2012 р. німецька прокуратура звинуватила їх у шпигунстві на користь російських спецслужб, суд над ними відбувся 2 липня цього року. Їх визнали винними у шпигунстві на користь Росії після 20 років ймовірної шпигунської діяльності. Було встановлено, що кілька останніх років подружжя використовували агента, який працював у вищій владі Нідерландів, передавав їм оперативну інформацію та поточні плани Євросоюзу і НАТО. Аншлаги, у свою чергу, передавали отриману інформацію Росії за допомогою Інтернету та супутникового зв’язку. МЗС Росії та служба зовнішньої розвідки арешт подружжя Аншлаг ніяк не прокоментували.
Ну що ж … кожна дія являє протидію. Колишній співробітник ЦРУ Едвард Сноуден на початку червня 2013 р. передав газетам The Guardian і The Washington Post секретну інформацію АНБ, що стосується масового стеження американських спецслужб за своїми громадянами, включаючи відомості про проект PRISM (державна програма безпеки). У ній було сказано, який PRISM дозволяє Агентству переглядати електронну пошту, прослуховувати голосові і відеочати, переглядати фотографії, відео, відстежувати файли, дізнаватися інші подробиці з соціальних мереж. У програмі PRISM беруть участь Microsoft, Google, Yahoo!, Facebook, YouTube, Skype, AOL, Apple и Paltalk.
Шпигунські пристрасті по-українськи
Стаття 359 Кримінального кодексу України передбачає кримінальну відповідальність за незаконне придбання, збут або використання спеціальних технічних засобів негласного отримання інформації та карається штрафом від 100 до 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або обмеженням волі на строк до 4 років, або позбавленням волі на той самий строк.
На початку серпня 2009 р. співробітники CБУ затримали зловмисника «на гарячому», коли він незаконно прослуховував і записував приватну розмову громадян в номері одного з готелів Києва. Під час огляду номеру було знайдено дротові мікрофони та відеопристрій, інформація з яких передавалася для обробки і запису на спеціальне обладнання.
У березні 2011 р. були затримані двоє жителів Хмельницької області, які створили інтернет-магазини, через які здійснювали продаж заборонених технічних засобів.
Наприкінці лютого цього року співробітники СБУ затримали жителя Вінниці, який організував незаконний збут спеціальних технічних засобів через інтернет-аукціони.
У квітні 2013 р. у Чернівецькій області було виявлено і викрито злочинне угруповання, яке займалося незаконним придбанням та збутом в Україні спеціальних технічних засобів негласного отримання інформації.
Усе це окремі випадки боротьби правоохоронців з цієї проблеми. Але необмежені можливості Інтернету говорять про зворотне. Уводимо в пошуковик запит: «прослушка Київ» і він одразу видає 72 тис. результатів. У вільному продажу є як пристрої для прослуховування, так і пристрої для придушення сигналів і звуків у вигляді кулькових ручок-відеокамер, комп’ютерних мишей-жучків, брелоків-камер, детекторів жучків, радіомаячків, флешок-диктофонів тощо. СБУ стверджує, що українці, які купують в Інтернеті шпигунське обладнання, можуть бути притягнуті до кримінальної відповідальності.
Правоохоронні органи безумовно ведуть боротьбу з незаконним збутом і розповсюдженням цієї продукції, але поки житиме Інтернет, житиме і справа Джеймса Бонда в Україні. Та й попит великий, а він як відомо породжує пропозицію. Зараз у країні не рідкістю є навіть спеціальні фірми, які спеціалізуються на пошуку таких засобів і захисту від них.
Хто ж веде за нами тотальне стеження?
1. Інтернет-ресурси. Щоб установити особу, все, що вам потрібно, це «погуглити». Інформація про орієнтацію, політичні погляди, фінансова інформація, діяльність, ділові зв’язки, друзі, сім’я, все це знаходиться у відкритому доступі. Усе, що ви коли-небудь зробили, зберігається вічно, індексується, зв’язується і прив’язується до імені кожної людини.
2. Оператори мобільної мережі. У всьому світі вони широко використовують телефони для встановлення місцезнаходження людини з точністю до 5 м. Наша країна не виняток. Більше того, різні спеціальні системи контролю операторів мережі «зчитують» смс-повідомлення і відбирають умовно кримінальні за ключовими словами.
3. Магазини і торгові центри. У кожного з нас є дисконтні карти, які дають нам знижку на товари того чи іншого супермаркету. Але заповнюючи анкету, ми відкрито погоджуємося на те, щоб нашу особисту інформацію зберігали, обробляли і використовували у своїх цілях.
У ст. 24 Закону «Про захист персональних даних» вказується, що суб’єкти відносин, пов’язані з персональними даними, зобов’язані забезпечити захист цих даних від незаконного використання, обробки, у т.ч. від втрати, незаконного або випадкового знищення, а також від незаконного доступу до них. Але ж усе зовсім не так. Багато хто з нас регулярно отримує на пошту або смс-розсилки із пропозиціями про товари та послуги з невідомих номерів і адрес. Інтернет-магазини тримають у своїх базах наші адреси, паспортні дані, дані про склад сім’ї, споживчі переваги.
4. Камери зовнішнього спостереження. Живучи в мегаполісах, ми щодня потрапляємо під приціли сотні відеокамер. Не завжди знаємо, що майже за кожним нашим рухом спостерігають. Наскільки ж виправданим і законним це є? Згідно із законодавством України забороненою є прихована (неузгоджена) зйомка. Тому у громадських місцях нерідко бачимо камери на помітних місцях і встановлені таблички «Ведеться відеоспостереження». Це не суперечить закону. Решта відеозйомки є незаконною.
Відеоспостереження на робочому місці
Зараз багато суперечок ведеться щодо відеозйомки на роботі. Роботодавці хочуть знати, чим займаються його співробітники. Однак приховане відеоспостереження є незаконним і його встановлення порушує наші конституційні права на недоторканність приватного життя (ст. 32 Конституції України). Специфіка такого відеоспостереження торкається особистих немайнових прав працівника як фізособи. Згідно зі ст. 307 Цивільного кодексу України фізособу може бути знято на фото-, кіно- чи відеоплівку лише за її особистою згодою. З погляду ж законодавства про захист персональних даних відеозображення фізособи відноситься (належить) до персональних даних, оскільки за ним її може бути ідентифіковано (ст. 2 Закону «Про захист персональних даних»). Значить, роботодавець повинен визначитися з метою обробки відеозображень як персональних даних і отримати згоду працівників на обробку відеозображень згідно з установленою метою (ст. 11 вказаного Закону).
Отже, всі співробітники, за якими ведеться відеоспостереження на робочому місці, повинні бути про це попереджені роботодавцем. Інакше останньому світить кримінальна відповідальність.
Запис як доказ в суді
Запис може слугувати доказом у суді, якщо зроблений тільки уповноваженими на те органами державної влади, перелік яких вказувався вище. При цьому повинно бути витримано процесуальну процедуру (зокрема, судову), яка супроводжує прослуховування телефонних розмов.
За наявності достатніх підстав співробітниками спецслужб приймається рішення почати оперативно-розшукову діяльність щодо конкретної особи. На нього заводиться оперативно-розшукова справа терміном на півроку, обов’язково за наявності санкції певних керівників СБУ, МВС та інших спецслужб. У відношенні цієї особи проводяться оперативно-технічні заходи.Якщо ж протягом півроку дані, які вказують на вчинення злочину, не отримані, то справу оперативного розшуку необхідно припинити. Нагляд і контроль за веденням таких справ здійснює прокуратура.
Тому запис, що надається суду як доказ, повинен бути легальним. На ведення запису має бути отримано санкцію суду або прокурора. В іншому разі він не матиме доказової сили за винятком слухання особливо тяжких злочинів, коли до уваги беруться всі докази. Крім того, подібні записи повинні попередньо пройти технічну експертизу, під час якої повинен бути встановлений час запису, характеристики голосів і т.д.
Хто володіє інформацією – володіє світом
Інформація – дуже сильна зброя. І всі прагнуть цією зброєю заволодіти. Але в гонитві за інформацією давайте не забувати про права на свободу і незалежність кожного члена суспільства. Так, законодавчу базу в Україні вже створено, і досить міцно, але катастрофічно не вистачає контрольних функцій і належного нагляду. Бракує методів залучення до відповідальності, не вистачає судової практики.
Звичайно, виникає закономірне питання, а як же правовий аспект держави, у якій ми живемо? У США у 21 рік настає повноліття. Але, українці ж не з тих, хто шукає легких шляхів, і 21 року незалежності для нашої країни, як показала практика, замало, потрібно ще підрости. Можливо тоді, ми зможемо розраховувати на ефективне використання інститутів парламентського контролю та дотримання найважливішого розділу Конституції «Права, свободи та обов’язки людини і громадянина».
Ольга ЧЕРНИХ
_03_03.png)
