Що таке угода про примирення, або мирова угода, зокрема, в кримінальних справах? Яке місце це явище має в кримінальному судочинстві? Чи завжди укладення мирової угоди вигідне дляпотерпілого?
Про це в ефірі Радіо Ера розповів експерт Центру політико-правових реформ, кандидат юридичних наук Олександр Банчук.
Новий КПК передбачає можливість домовитися та примиритися. Тобто обвинувачений та потерпілий можуть укласти договір примирення. Це мирова угода, яка передбачає відшкодування збитків або домовленість про зменшення строку позбавлення волі в обмін на визнання провини. Наприклад, така угода була укладена між постраждалими журналістами Ольгою Снісарчук і Владиславом Соделем та їхнім кривдником Вадимом Тітушком. Але чи не криється у такій спокусливій перспективі швидко закінчити спір можливість уникнути покарання для тих, хто вчинив злочин?
Мирова угода у всіх інших видах процесів – господарському, цивільному, адміністративному – існувала і раніше. Тож сфера кримінального судочинства донедавна залишалася єдиною, де досить скептично ставилися до примирення. Втім, весь цивілізований світ допускає такі домовленості – з різних причин. Це економія часу, економія бюджетних коштів, а також можливість держави віддати спір, наприклад, стосовно побиття, на відкуп самим громадянам. Потім цю домовленість приносять до судді, і той її затверджує.
В Україні – зважаючи на корупційну складову – мирові угоди передбачені тільки щодо найлегших кримінальних справ. Це злочини невеликої і середньої тяжкості, які передбачають як покарання позбавлення волі не більше ніж на 5 років.
Крім того, мирову угоду можна укладати у справах приватного обвинувачення. Це тяжкі злочини, розгляд яких розпочинається виключно за заявою потерпілої особи (наприклад, зґвалтування).
Втім, мирова угода не означає, що відбулася компенсація, і обвинувачений вільний – йому призначають покарання. Нехай це менше покарання, ніж без мирової угоди, але в людини залишається судимість. Це означає, що вона не може претендувати на державні посади, працювати в судах, правоохоронних органах і т. ін.
Але є ще й інша можливість. Кримінальний кодекс передбачає звільнення від відповідальності у разі вчинення нетяжких злочинів або необережних злочинів середньої тяжкості. Потерпілий може вибирати: укладати мирову угоду чи обійтися без неї . Звільнення від кримінальної відповідальності – та ж сама домовленість, без письмового документу, але потерпілий отримує відшкодування, а обвинуваченому не призначають покарання.
Чи не суперечить мирова угода принципу невідворотності покарання за скоєний злочин?
Мирову угоду можна укласти тільки коли йдеться про злочини невеликої тяжкості. У разі, якщо стався серйозний злочин, що передбачає позбавлення волі більш як на 5 років, мирової угоди не може бути.
Якщо ми рухаємося до європейських цінностей, то повинні змінювати ідеологію кримінального процесу, робити її більш гуманною. І мирова угода – якраз елемент такої гуманізації.
Якщо відбувся кримінально-правовий конфлікт між особами, то держава дозволяє цим особам домовитися – з участю захисників. Якщо немає коштів, щоб найняти кваліфікованого адвоката – держава з 1 січня гарантувала безоплатну правову допомогу.
Держава має до цього стосунок тільки на останньому етапі – коли суддя затвердить чи не затвердить мирову угоду.
В Канаді до 60% справ вирішуються на досудовому етапі через примирення сторін чи укладання мирової угоди, в Україні це ж поки що тільки 1% справ у кримінальному судочинстві…
Ні, з початку цього року 8% справ завершилися мировими угодами. Щомісяця надходить приблизно 12,5 тис. кримінальних справ, з них 1750 – це справи, які закінчуються мировими угодами.
Це досить позитивно. Спрощене провадження не перетворилося на конвеєр зі звільнення осіб. На мою думку, 10-15% - це той максимум, якого може сягнути кількість мирових угод у кримінальному судочинстві.
Але як би там не було, принцип невідворотності покарання нівелюється. Можна уникнути покарання за скоєний злочин – грубо кажучи, «відкупитися».
Мирова угода передбачає, що обвинувачена особа, яка її укладає і сплачує компенсацію, буде судима. Покарання, звісно, буде менше, але судимість залишається.
Ще в Руській правді часів Ярослава Мудрого принцип таліону (кровної помсти) був замінений вирою (штрафом). Штраф, щоправда, одержувала скарбниця, а не сім’явбитого. І це був перший крок монетизації відповідальності за позбавлення життя. Наприклад, вбивця відшкодовував 5 гривень за звичайного і 12 гривень за ремісничого холопа. А позбавлення життя власного холопа зовсім не вважалося злочином. Мирова угода теж вводить монетизацію відповідальності за злочин. Чи можна передбачити, що за різні злочини – побиття, вбивства – буде виставлена ціна?
Вбивство не може бути предметом мирової угоди, бо це тяжкий чи, залежно від обставин, особливо тяжкий злочин. Тут немає предмету для дискусії.
З приводу інших справ скажу, що все залежить від кваліфікованості представників сторін. Потерпілий тут має всі можливості диктувати свої умови.
Які є ризики для підозрюваної особи, якщо потерпілий не бажає примирятися? Що піде повна процедура і особа отримає більше покарання, ніж при мировій угоді.
В українських реаліях же все може відбутися по-іншому. Я маю на увазі домовленості підозрюваної особи із суддею.
То краще вже хай заплатить компенсацію потерпілому, ніж віддасть ці гроші судді…
Компенсація потерпілому повинна бути. Без цього не вирішується справа.
При яких злочинах неможлива мирова угода?
В законі визначені справи, в яких може бути мирова угода.
Це, по-перше, справи про кримінальні проступки (але інститут кримінальних проступків в Україні ще не визначено).
По-друге, це нетяжкі злочини (передбачають позбавлення волі до двох років).
По-третє, це злочини середньої тяжкості (передбачають до п’яти років позбавлення волі).
Якщо є кілька потерпілих, то потрібна згода їх усіх на мирову угоду. Якщо хоч один із них відмовляється – буде звичайне провадження.
Крім того, якщо через вчинення злочину була завдана шкода не тільки особам, але й державі, то мирова угода також неможлива – це так звані справи публічного обвинувачення.
В інших європейських країнах нема таких обмежень – особи можуть домовлятися і щодо тяжких злочинів.
В мирових угодах обвинувачений має визнати свою провину?
Так, це один із пунктів мирової угоди. Потерпілий може навіть встановлювати свої умови, в який спосіб має бути визнана ця провина: через оголошення в суді, через засоби масової інформації чи в інший спосіб.
Чи закривають кримінальну справу після укладання мирової угоди?
Угода про примирення укладається сторонами, затверджується суддею і суддя на підставі цієї угоди ухвалює обвинувальний вирок, де визначає розмір покарання.
Мирова угода замінює судовий процес, усі засідання і розслідування. Це паперова основа для судді, щоб виголосити вирок.
Чи немає ризику після укладання такої угоди, що недобросовісна сторона буде затягувати виконання своїх зобов’язань. Наприклад, щодо виплати коштів або інших умовах?
КПК передбачає, що якщо порушуються умови виконання зобов’язань обвинуваченої особи перед потерпілою особою, то включаються механізми щодо виконання судових рішень. Можна умовне позбавлення волі замінити на реальне, накласти арешт на майно винуватої особи, щоб його реалізувати і відшкодувати все потерпілій стороні.
Але все одно є ризик, що потерпіла сторона не отримає бажаного результату. Наприклад, майно буде швидко перепродано. І чи є процедура примусового виконання мирової угоди?
Я рекомендую в мировій угоді передбачати виплату компенсації наперед, до ухвалення вироку на підставі цієї мирової угоди. Що таке угода про примирення, або мирова угода, зокрема, в кримінальних справах? Яке місце це явище має в кримінальному судочинстві? Чи завжди укладення мирової угоди вигідне для потерпілого?
Про це в ефірі Радіо Ера розповів експерт Центру політико-правових реформ, кандидат юридичних наук Олександр Банчук.
Новий КПК передбачає можливість домовитися та примиритися. Тобто обвинувачений та потерпілий можуть укласти договір примирення. Це мирова угода, яка передбачає відшкодування збитків або домовленість про зменшення строку позбавлення волі в обмін на визнання провини. Наприклад, така угода була укладена між постраждалими журналістами Ольгою Снісарчук і Владиславом Соделем та їхнім кривдником Вадимом Тітушком. Але чи не криється у такій спокусливій перспективі швидко закінчити спір можливість уникнути покарання для тих, хто вчинив злочин?
Мирова угода у всіх інших видах процесів – господарському, цивільному, адміністративному – існувала і раніше. Тож сфера кримінального судочинства донедавна залишалася єдиною, де досить скептично ставилися до примирення. Втім, весь цивілізований світ допускає такі домовленості – з різних причин. Це економія часу, економія бюджетних коштів, а також можливість держави віддати спір, наприклад, стосовно побиття, на відкуп самим громадянам. Потім цю домовленість приносять до судді, і той її затверджує.
В Україні – зважаючи на корупційну складову – мирові угоди передбачені тільки щодо найлегших кримінальних справ. Це злочини невеликої і середньої тяжкості, які передбачають як покарання позбавлення волі не більше ніж на 5 років.
Крім того, мирову угоду можна укладати у справах приватного обвинувачення. Це тяжкі злочини, розгляд яких розпочинається виключно за заявою потерпілої особи (наприклад, зґвалтування).
Втім, мирова угода не означає, що відбулася компенсація, і обвинувачений вільний – йому призначають покарання. Нехай це менше покарання, ніж без мирової угоди, але в людини залишається судимість. Це означає, що вона не може претендувати на державні посади, працювати в судах, правоохоронних органах і т. ін.
Але є ще й інша можливість. Кримінальний кодекс передбачає звільнення від відповідальності у разі вчинення нетяжких злочинів або необережних злочинів середньої тяжкості. Потерпілий може вибирати: укладати мирову угоду чи обійтися без неї . Звільнення від кримінальної відповідальності – та ж сама домовленість, без письмового документу, але потерпілий отримує відшкодування, а обвинуваченому не призначають покарання.
Чи не суперечить мирова угода принципу невідворотності покарання за скоєний злочин?
Мирову угоду можна укласти тільки коли йдеться про злочини невеликої тяжкості. У разі, якщо стався серйозний злочин, що передбачає позбавлення волі більш як на 5 років, мирової угоди не може бути.
Якщо ми рухаємося до європейських цінностей, то повинні змінювати ідеологію кримінального процесу, робити її більш гуманною. І мирова угода – якраз елемент такої гуманізації.
Якщо відбувся кримінально-правовий конфлікт між особами, то держава дозволяє цим особам домовитися – з участю захисників. Якщо немає коштів, щоб найняти кваліфікованого адвоката – держава з 1 січня гарантувала безоплатну правову допомогу.
Держава має до цього стосунок тільки на останньому етапі – коли суддя затвердить чи не затвердить мирову угоду.
В Канаді до 60% справ вирішуються на досудовому етапі через примирення сторін чи укладання мирової угоди, в Україні це ж поки що тільки 1% справ у кримінальному судочинстві…
Ні, з початку цього року 8% справ завершилися мировими угодами. Щомісяця надходить приблизно 12,5 тис. кримінальних справ, з них 1750 – це справи, які закінчуються мировими угодами.
Це досить позитивно. Спрощене провадження не перетворилося на конвеєр зі звільнення осіб. На мою думку, 10-15% - це той максимум, якого може сягнути кількість мирових угод у кримінальному судочинстві.
Але як би там не було, принцип невідворотності покарання нівелюється. Можна уникнути покарання за скоєний злочин – грубо кажучи, «відкупитися».
Мирова угода передбачає, що обвинувачена особа, яка її укладає і сплачує компенсацію, буде судима. Покарання, звісно, буде менше, але судимість залишається.
Ще в Руській правді часів Ярослава Мудрого принцип таліону (кровної помсти) був замінений вирою (штрафом). Штраф, щоправда, одержувала скарбниця, а не сім’явбитого. І це був перший крок монетизації відповідальності за позбавлення життя. Наприклад, вбивця відшкодовував 5 гривень за звичайного і 12 гривень за ремісничого холопа. А позбавлення життя власного холопа зовсім не вважалося злочином. Мирова угода теж вводить монетизацію відповідальності за злочин. Чи можна передбачити, що за різні злочини – побиття, вбивства – буде виставлена ціна?
Вбивство не може бути предметом мирової угоди, бо це тяжкий чи, залежно від обставин, особливо тяжкий злочин. Тут немає предмету для дискусії.
З приводу інших справ скажу, що все залежить від кваліфікованості представників сторін. Потерпілий тут має всі можливості диктувати свої умови.
Які є ризики для підозрюваної особи, якщо потерпілий не бажає примирятися? Що піде повна процедура і особа отримає більше покарання, ніж при мировій угоді.
В українських реаліях же все може відбутися по-іншому. Я маю на увазі домовленості підозрюваної особи із суддею.
То краще вже хай заплатить компенсацію потерпілому, ніж віддасть ці гроші судді…
Компенсація потерпілому повинна бути. Без цього не вирішується справа.
При яких злочинах неможлива мирова угода?
В законі визначені справи, в яких може бути мирова угода.
Це, по-перше, справи про кримінальні проступки (але інститут кримінальних проступків в Україні ще не визначено).
По-друге, це нетяжкі злочини (передбачають позбавлення волі до двох років).
По-третє, це злочини середньої тяжкості (передбачають до п’яти років позбавлення волі).
Якщо є кілька потерпілих, то потрібна згода їх усіх на мирову угоду. Якщо хоч один із них відмовляється – буде звичайне провадження.
Крім того, якщо через вчинення злочину була завдана шкода не тільки особам, але й державі, то мирова угода також неможлива – це так звані справи публічного обвинувачення.
В інших європейських країнах нема таких обмежень – особи можуть домовлятися і щодо тяжких злочинів.
В мирових угодах обвинувачений має визнати свою провину?
Так, це один із пунктів мирової угоди. Потерпілий може навіть встановлювати свої умови, в який спосіб має бути визнана ця провина: через оголошення в суді, через засоби масової інформації чи в інший спосіб.
Чи закривають кримінальну справу після укладання мирової угоди?
Угода про примирення укладається сторонами, затверджується суддею і суддя на підставі цієї угоди ухвалює обвинувальний вирок, де визначає розмір покарання.
Мирова угода замінює судовий процес, усі засідання і розслідування. Це паперова основа для судді, щоб виголосити вирок.
Чи немає ризику після укладання такої угоди, що недобросовісна сторона буде затягувати виконання своїх зобов’язань. Наприклад, щодо виплати коштів або інших умовах?
КПК передбачає, що якщо порушуються умови виконання зобов’язань обвинуваченої особи перед потерпілою особою, то включаються механізми щодо виконання судових рішень. Можна умовне позбавлення волі замінити на реальне, накласти арешт на майно винуватої особи, щоб його реалізувати і відшкодувати все потерпілій стороні.
Але все одно є ризик, що потерпіла сторона не отримає бажаного результату. Наприклад, майно буде швидко перепродано. І чи є процедура примусового виконання мирової угоди?
Я рекомендую в мировій угоді передбачати виплату компенсації наперед, до ухвалення вироку на підставі цієї мирової угоди.
pravo.org.ua