Шановні відвідувачі веб-сайту Скадовського районного суду Херсонської області! Пропонуємо ознайомитися з оглядом правових новин минулого тижня. Кожна новина містить посилання на джерело інформації.
Конституційний Суд України визнав неконституційним положення частини другої статті 392 Кримінального процесуального кодексу України щодо унеможливлення окремого апеляційного оскарження ухвали суду про продовження строку тримання під вартою, постановленої під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судового рішення по суті.
Відповідне рішення № 4-р/2019 у справі за конституційною скаргою Глущенка Віктора Миколайовича було ухвалено 13 червня.
Конституційний Суд України дійшов висновку, що оспорювані положення не гарантують особі ефективної реалізації її конституційного права на судовий захист, не відповідають критеріям справедливості та співмірності (пропорційності), не забезпечують справедливого балансу інтересів особи та суспільства, а тому суперечать вимогам статей 1, 3, 8, 21, 29, частини першої статті 55 Основного Закону України.
Верховна Рада зобов'язана привести нормативне регулювання, встановлене частиною другою статті 392 КПК у відповідність із Конституцією та цим Рішенням, а також запровадити такий механізм гарантування права на свободу обвинуваченого,стосовно якого винесено ухвалу про тримання під вартою під час розгляду кримінального провадження в суді першої інстанції, який не перешкоджатиме досягненню цілей правосуддя, не порушуватиме права інших учасників кримінального провадження та забезпечуватиме інші засади судочинства, зокрема розумні строки розгляду справи.
Відповідну постанову № 474 було прийнято на урядовому засіданні 5 червня 2019 року.
В'їзд на тимчасово окуповану територію громадян України, які виїхали з цієї території для оформлення документів, що посвідчують особу та підтверджують громадянство України, здійснюється за умови пред'явлення довідки, виданої територіальним органом або територіальним підрозділом ДМС, за затвердженою цією постановою формою. Це довідка про подання документів для подальшого оформлення і отримання паспорта громадянина України, паспорта громадянина України для виїзду за кордон, що засвідчує зазначені факти та є обставиною, яка враховується під час переміщення осіб через контрольні пункти в'їзду на тимчасово окуповану територію України та виїзду з неї.
Наразі працює норма про те, що виїзд з тимчасово окупованої території України дітей до 16 років здійснюється через контрольні пункти за умови пред'явлення паспорта громадянина України, або паспорта громадянина України для виїзду за кордон, або проїзного документа дитини у супроводі одного з батьків(усиновлювачів), опікунів, піклувальників або інших законних представників чи в супроводі інших осіб, уповноважених одним із батьків (усиновлювачів), опікунів, піклувальників або інших законних представників.
З дня набрання чинності постановою № 474 у разі відсутності у дитини до 16 років зазначених документів уповноважені службові особи органу охорони державного кордону надаватимуть їй дозвіл на виїзд з тимчасово окупованої території на підставі її свідоцтва про народження, а також паспорта громадянина України або паспорта громадянина України для виїзду за кордон особи, в супроводі якої вони виїжджають (а у разі, коли дитину супроводжує опікун, піклувальник, один із прийомних батьків або батьків-вихователів, - також рішення органу опіки та піклування про влаштування дитини для підтвердження повноважень законного представника), для оформлення документів, що посвідчують особу та підтверджують громадянство України.
Якщо уповноважена службова особа підрозділу охорони державного кордону виявила на контрольному пункті дитину до 16 років без супроводу вищеназваних осіб, такій дитині нададуть дозвіл на виїзд з тимчасово окупованої території України та невідкладно (протягом доби) повідомлять про таку дитину органам Нацполіції та передадуть органу опіки та піклування за місцем її виявлення для забезпечення її соціального захисту відповідно до Порядку провадження органами опіки та піклування діяльності, пов'язаної із захистом прав дитини, та Порядку взаємодії державних органів та органів місцевого самоврядування під час виявлення розлучених із сім'єю дітей, які не є громадянами України.
Документ удосконалює порядок виїзду дітей, які не досягли 16-річного віку, через контрольні пункти в'їзду/виїзду на території Херсонської області, у тому числі у разі відсутності документів, що посвідчують особу, підтверджують громадянство України, та без безпосереднього супроводу законних представників.
Постанова набирає чинності через 30 днів з дня опублікування, тобто 12 липня 2019 року.
МВС визначило Порядок фіксації біометричних даних іноземців та осіб без громадянства під час прикордонного контролю в пунктах пропуску (пунктах контролю) через державний кордон та у контрольних пунктах в'їзду-виїзду, а також здійснення провадження у справах про адміністративні правопорушення.
Відповідний наказ міністерства від 24 квітня 2019 року № 310зареєстрований у Мін'юсті і набере чинності з дня офіційного опублікування.
Фіксація біометричних даних - процес збору біометричних даних(параметрів) іноземців, внесення їх та зберігання в інформаційно-телекомунікаційній системі прикордонного контролю Державної прикордонної служби України "Гарт-1".
Фіксація біометричних даних здійснюватиметься під час прикордонного контролю в пунктах пропуску (пунктах контролю) через державний кордон, контрольних пунктах в'їзду-виїзду та під час адміністративного затримання органами (підрозділами) охорони держкордону.
Зафіксовані біометричні дані вноситимуть до відомчої інформаційної системи. Строк зберігання зафіксованих біометричних даних становитиме 75 років. Після закінчення строку зберігання таких даних їх видалятимуть автоматично з відомчої інформаційної системи.
Фіксацію в пунктах пропуску через держкордон проводитимуть на лінії паспортного контролю; у транспортних засобах закордонного прямування, місцях їх стоянки; у службових приміщеннях Держприкордонслужби. Її проводитимуть під час першого в'їзду іноземців в Україну та проходження прикордонного контролю в пунктах пропуску. Фіксація передбачає сканування службовими особами на першій лінії контролю відбитків усіх пальців правої або лівої руки.
Якщо в іноземця наявні біологічні особливості (ушкодження, вроджені вади тощо), які не дозволяють зафіксувати біометричні дані, пропускатимуть через державний кордон цих осіб без фіксації таких даних. Про це складається відповідний акт, який затверджується начальником органу охорони державного кордону.
Якщо іноземець відмовляється надати свої біометричні дані для їх фіксації, рішення щодо його пропуску через державний кордон приймається на другій лінії контролю відповідно до вимог законодавства України.
Верифікація іноземців, біометричні дані яких було зафіксовано, здійснюється через сканування відбитків від одного до п'яти пальців правої або лівої руки.
Якщо встановлено, що біометричні дані іноземців не збігаються із зафіксованими біометричними даними або збігаються з біометричними даними іншої особи, ідентифікація та верифікаціятаких іноземців проводиться під час контролю на другій лінії.
Фіксацію біометричних даних іноземців під час здійснення провадження у справах про адміністративні правопорушенняпроведуть шляхом сканування усіх пальців обох рук іноземців, затриманих в адміністративному порядку органами (підрозділами) охорони державного кордону.
Таку фіксацію проводитиме службова особа, яка затримала іноземця в адміністративному порядку, про що склала протокол про адміністративне затримання.
Фіксацію біометричних даних іноземців під час здійснення провадження у справах про адміністративні правопорушення проводитимуть у службових приміщеннях Держприкордонслужби; у спеціальних приміщеннях; пунктах тимчасового тримання; місці складання протоколу про адміністративне затримання. Ідентифікацію (верифікацію) іноземців, біометричні дані яких було зафіксовано, здійснюватимуть шляхом сканування відбитків від одного до п'яти пальців правої або лівої руки.
Конституційний Суд України скасував обов'язок антикорупціонерів подавати е-декларації.
Відповідним рішенням від 6 червня № 3-р/2019 визнано неконституційним положення пункту 5 частини першої статті 3, абзацу третього частини третьої статті 45 Закону № 1700-VII "Про запобігання корупції", пункту 2 розділу II „Прикінцеві положення“ Закону № 1975-VIII "Про внесення змін до деяких законів України щодо особливостей фінансового контролю окремих категорій посадових осіб" .
КСУ вважає, що ввівши е-декларування для антикорупціонерів, Верховна Рада фактично прирівняла осіб, які беруть участь у здійсненні заходів із запобігання та/або протидії корупції, до осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування.
Зі змісту оспорюваних положень Закону № 1700 неможливо однозначно встановити, які конкретно фізичні особи, що займаються тією чи іншою діяльністю у сфері запобігання та протидії корупції, повинні подавати е-декларацію, та чи може застосовуватися до них передбачена законом кримінальна, адміністративна чи інша юридична відповідальність за неподання, несвоєчасне подання цієї декларації, зазначення у ній завідомо недостовірних відомостей.
Крім того, Конституційний Суд України зазначив, що контроль держави за діяльністю громадських об'єднань з метою забезпечення дотримання ними та їх членами відповідних норм законодавства не повинен бути надмірним і перешкоджати законній діяльності цих об'єднань та реалізації громадянами їх конституційного права (стаття 36 Конституції України). Ступінь втручання держави у функціонування інститутів громадянського суспільства має переслідувати легітимну мету, бути пропорційним та враховувати баланс приватних та публічних інтересів.
Системний аналіз пункту 5 частини першої статті 3 Закону № 1700 свідчить, що його дія поширюється на осіб, які не наділені публічними владними повноваженнями, здійснюють діяльність у сфері запобігання та протидії корупції не за рахунок коштів Державного бюджету України чи місцевих бюджетів, а фінансування (оплата) їх робіт, послуг здійснюється за рахунок певних програм (проектів) технічної або іншої, в тому числі безповоротної, допомоги.
Зобов'язавши антикорупціонерів подавати е-декларації законодавець дозволив надмірне втручання в особисте і сімейне життя Покладення додаткових обов'язків щодо декларування майнового стану та доходів з відповідними наслідками (притягнення до юридичної відповідальності) на осіб, які займаються діяльністю у сфері запобігання та протидії корупції, не переслідує легітимної мети та є занадто обтяжливим.
Положення щодо фінансового контролю держави за діяльністю громадських об'єднань та осіб, які здійснюють заходи стосовно запобігання та протидії корупції в Україні, обмежують гарантовану Конституцією України свободу політичної та громадської діяльності. Вони можуть використовуватися для переслідувань фізичних осіб, які здійснюють антикорупційну діяльність, зокрема порушення проваджень з метою притягнення цих осіб до юридичної відповідальності за неподання, несвоєчасне подання декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, зазначення у цій декларації завідомо недостовірних відомостей.
Заходи фінансового контролю за діяльністю об'єднань громадян та їх членів, які не здійснюють публічних владних повноважень або не фінансуються за рахунок коштів Державного бюджету України чи місцевих бюджетів, не можуть бути надмірними та такими, що непропорційно обмежують свободу політичної та громадської діяльності, нівелюють сутність права громадян на свободу об'єднань.
Джерело: https://jurliga.ligazakon.net/ua/news/186847_ksu-skasuvav-e-deklaruvannya-antikoruptsonerv
Дайджест містить огляд актуальних позицій Великої Палати Верховного Суду, оприлюднених з 24 травня по 6 червня 2019 року.
Серед них позиції:
щодо умов дійсності договору банківського вкладу;
щодо юрисдикції спору про визнання незаконною та скасування постанови Кабінету Міністрів України в частині встановлення нормативу здійснення суб’єктами державного сектору економіки постачання нафти сирої, газового конденсату і скрапленого газу на умовах повної попередньої оплати;
щодо юрисдикції спору про скасування рішення виборчої комісії стосовно результатів виборів ректора державного університету;
щодо тлумачення поняття «добросовісність» з метою застосування інституту набувальної давності;
щодо юрисдикції спору про оскарження рішення органу місцевого самоврядування, яким затверджено детальний план населеного пункту;
щодо неможливості розгляду за правилами будь-якого судочинства позовних вимог про визнання за особами, засудженими до довічного позбавлення волі, права на умовно-дострокове звільнення;
щодо значення чинності звіту про оцінку майна для визнання дійсності прилюдних торгів;
щодо визнання визначення Великою Палатою Верховного Суду юрисдикційності спору процесуальною підставою для звернення з позовом до належного суду, а також для поновлення строку на апеляційне чи касаційне оскарження процесуального рішення суду, яке є перешкодою для повторного звернення особи до належного суду;
щодо неможливості скасування у позасудовому порядку акта індивідуальної дії, у зв’язку з яким виник спір про право, та інші.
Джерело: https://supreme.court.gov.ua/supreme/pres-centr/news/727187/
У черговому (двадцятому) огляді практики Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ), окрім іншого, заслуговує на увагу справа BELYAYEV AND OTHERS v. UKRAINE, у якій заявники, засуджені до довічного позбавлення волі, стверджували, що зазнали порушення права на повагу до приватного і сімейного життя через неможливість отримати тривалі візити зі своїми близькими родичами, членами сімей. Уряд спростував заявлені вимоги. ЄСПЛ констатував порушення статті 14 Конвенції (заборона дискримінації) у поєднанні зі статтею 8 Конвенції (право на повагу до приватного і сімейного життя).
Джерело: https://supreme.court.gov.ua/supreme/pres-centr/news/729363/
_03_03.png)
