Шановні відвідувачі веб-сайту Скадовського районного суду Херсонської області! Пропонуємо ознайомитися з оглядом правових новин минулого тижня. Кожна новина містить посилання на джерело інформації.
Конституційний Суд ухвалив Рішення № 7-р/2019 у справі за конституційними скаргами Ковтун М. А., Савченко Н. В., Костоглодова І. Д., Чорнобука В. І. щодо відповідності Конституції (конституційності) положення частини п'ятої статті 176 Кримінального процесуального кодексу (далі - Кодекс).
Цим Рішенням КСУ визнав таким, що не відповідає Конституції (є неконституційним), положення частини п'ятої статті 176 Кодексу, яким передбачено, що запобіжні заходи у вигляді особистого зобов'язання, особистої поруки, домашнього арешту, застави не можуть бути застосовані до осіб, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених статтями 109 - 114-1, 258 - 258-5, 260, 261 КК України.
Вирішуючи питання щодо конституційності положення частини п'ятої статті 176 Кодексу, КСУ виходив з того, що людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю; права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
Суд вважає, що право на свободу та особисту недоторканність не є абсолютним і може бути обмежене, але тільки на підставах та в порядку, визначених законами України. Обмеження конституційного права на свободу та особисту недоторканністьмає здійснюватися з дотриманням конституційних гарантій захисту прав і свобод людини та громадянина та виключно на підставі вмотивованого рішення суду.
Згідно з частиною першою статті 176 Кодексу запобіжними заходами є особисте зобов'язання, особиста порука, застава, домашній арешт, тримання під вартою.
Тримання під вартою є найсуворішим запобіжним заходом серед усіх запобіжних заходів, передбачених Кодексом, і є «винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу».
КСУ також зазначає, що Законом статтю 176 Кодексу було доповнено частиною п'ятою, згідно з якою запобіжні заходи у вигляді особистого зобов'язання, особистої поруки, домашнього арешту, застави не можуть бути застосовані до осіб, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених статтями 109 - 114-1, 258 - 258-5, 260, 261 КК України.
На думку Конституційного Суду, положення частини п'ятої статті 176 Кодексу допускає застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на підставі суто формального судового рішення, що порушує принцип верховенства права. У Рішенні наголошується, що оспорювана норма обґрунтовує необхідність тримання під вартою самою лише кваліфікацією злочину, що не забезпечує і не може забезпечити балансу між метою його застосування у кримінальному провадженні та конституційним правом особи на свободу та особисту недоторканність.
КСУ неодноразово вказував, що обмеження щодо реалізації конституційних прав і свобод не можуть бути свавільними та несправедливими, вони мають переслідувати легітимну мету, бути обумовленими суспільною необхідністю досягнення цієї мети, а також бути пропорційними та обґрунтованими. У разі обмеження конституційного права або свободи законодавець зобов'язаний запровадити таке правове регулювання, яке дасть можливість оптимально досягти легітимної мети з мінімальним втручанням у реалізацію цього права або свободи.
Проте, на думку Конституційного Суду України, в даному випадку законодавець, встановивши безальтернативний запобіжний захід, а саме тримання під вартою, щодо осіб, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених статтями 109 - 114-1, 258 - 258-5, 260, 261 КК України, не дотримався зазначених вимог.
Отже, наведене дає підстави для висновку, що положення частини п'ятої статті 176 Кодексу не відповідає частині другій статті 3, частинам першій, другій статті 8, частинам першій, другій статті 29 Конституції , оскільки порушує принцип верховенства права, та обмежує право особи на свободу та особисту недоторканність.
Рішення Конституційного Суду України є обов'язковим, остаточним і таким, що не може бути оскаржено.
Володимир Зеленський підписав Указ № 418/2019, яким визнано таким, що втратив чинність, Указ Президента від 10 липня 1998 року № 762 «Про впорядкування справляння плати за вчинення нотаріальних дій».
У зв'язку з цим Нотаріальна палата України нагадала, що скасування Указу №762 має відбуватися у іншому порядку з урахуванням положень Конституції на підставі відповідного закону, який передбачає альтернативне регулювання того чи іншого економічного питання.
Указ № 762 був підписаний в рамках пункту 4 Перехідних положень Конституції України (у редакції 1996 року) , яким передбачено, що Президент протягом трьох років після набуття чинності Конституцією України має право видавати схвалені Кабінетом Міністрів і скріплені підписом Прем'єр-міністра укази з економічних питань, не врегульованих законами, з одночасним поданням відповідного законопроекту до Верховної Ради в порядку, встановленому статтею 93 Конституції.
Такий Указ Президента України вступав в дію, якщо протягом тридцяти календарних днів з дня подання законопроекту (за винятком днів міжсесійного періоду) Верховна Рада України не прийме закон або не відхилить поданий законопроект більшістю від її конституційного складу, і діє до набрання чинності відповідним законом.
Одночасно повідомляється, що нотаріуси при вчиненні нотаріальних дій керуються спеціальним порядком, яким передбачено справляння приватними нотаріусами плати, розмір якої визначається за домовленістю з фізичною або юридичною особою (але не може бути меншим від розміру ставок державного мита, яке справляється державними нотаріусами за аналогічні нотаріальні дії).
Відповідно, оплата вчинюваних нотаріальних дій здійснюється у відповідності до Закону «Про нотаріат», з урахуванням положень Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України.
Крім того, в НПУ вважають, що зі скасуванням Указу вбачається серйозна загроза існуванню державних нотаріальних контор, що є реальною небезпекою для правової системи України та сприятиме розвитку рейдерства.
Конституційний Суд України скасував постанову Кабінету Міністрів від 7 червня 2017 року № 413 «Деякі питання удосконалення управління в сфері використання та охорони земель сільськогосподарського призначення державної власності та розпорядження ними».
Відповідне рішення № 8-р/2019 було ухвалено 25 червня. Постановою, зокрема, затверджено Стратегію удосконалення механізму управління в сфері використання та охорони земель сільськогосподарського призначення державної власності та розпорядження ними.
У рішенні зазначається, що Стратегією запроваджено додатковий, не передбачений Земельним кодексом чи іншими законами, механізм визначення за певною формулою площі ділянок, які належить передавати безоплатно на території відповідної області у власність громадянам. Крім того, встановлено додаткові особливості проведення земельних торгів, укладення, продовження строку дії та розірвання договорів оренди земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності в користування (оренда, емфітевзис).
Таким чином, Кабмін, затвердивши Стратегію, зокрема в частині організації процесу її виконання, врегулював на підзаконному рівні умови та порядок набуття права власності та користування землею, які мають визначатися виключно законами України, і тим самим вийшов за межі конституційних повноважень.
КСУ вважає, що невідповідність Конституції положень розділу Стратегії є підставою для визнання постанови № 413 такою, що суперечить Конституції.
Рішення Конституційного Суду України є обов'язковим, остаточним і таким, що не може бути оскаржене.
Помічникам суддів додали 7 календарних днів до щорічної основної відпустки — за ненормований робочий день. Таке рішення ухвалила Рада суддів.
Оскільки помічник судді — це посада патронатної служби, на них не поширюється законодавчо закріплені соціальні гарантії, передбачені для державних службовців. Зокрема, і ті, що регулюють питання відпочинку. Тож помічники мали право тільки на щорічну відпустку стандартної тривалості у 24 календарні дні. Тоді як для чиновників вона становила 30 днів.
Тому РСУ внесла зміни до Положення про помічника суддів, передбачивши для них право на додаткову відпустку за особливий характер праці, пов’язаний з ненормованим робочим днем. Її максимальна тривалість становитиме 7 календарних днів.
Утім, оскільки помічники також мають право на додаткову відпустку тривалістю 4 календарні дні за роботу на персональному комп’ютері, вони самостійно обиратимуть одну з підстав для додаткового відпочинку. Адже наразі працівники патронатної служби не віднесені до категорії службовців, які мають право на щорічні додаткові відпустки одночасно з кількох підстав.
Джерело: https://zib.com.ua/ua/138216-pomichnikam_suddiv_dodali_tizhden_do_vidpustki__rishennya_rs.html
5. КС унеможливив тримання осіб під вартою лише за ознакою кваліфікації злочину
Безальтернативне тримання під вартою для підозрюваних у низці злочинів порушує принцип верховенства права й обмежує право особи на свободу та особисту недоторканність. Такого висновку дійшов Конституційний Суд.
У рішенні констатується, що тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно в разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м’яких не зможе запобігти ризикам, передбаченим у ст.177 Кримінального процесуального кодексу.
Натомість ч.5 ст.176 КПК, яка з’явилась у кодексі у 2014 році, встановлює, що до осіб, котрих підозрюють або обвинувачують у скоєнні злочинів, відповідальність за які передбачено в стст.109—114-1, 258–258-5, 260, 261 Кримінального кодексу, не може застосовуватися інший запобіжний захід, крім тримання під вартою. На думку КС, це допускає застосування такого запобіжного заходу на підставі суто формального судового рішення, що порушує принцип верховенства права.
Також наголошується, що оспорювана норма обґрунтовує необхідність тримання під вартою самою тільки кваліфікацією злочину. А це не забезпечує й не може забезпечити балансу між метою його застосування в кримінальному провадженні та конституційним правом особи на свободу та особисту недоторканність.
Тому Суд визнав ч.5 ст.176 КПК такою, що не відповідає ч.2 ст.3, чч.1, 2 ст.8, чч.1, 2 ст.29 Конституції. Тож тепер особи, яких тримають під вартою на підставі цієї норми, можуть вимагати від судів переглянути раніше визначені запобіжні заходи.
Джерело: https://zib.com.ua/ua/138225-ks_unemozhliviv_trimannya_osib_pid_vartoyu_lishe_za_oznakoyu.html
_03_03.png)
