Шановні відвідувачі веб-сайту Скадовського районного суду Херсонської області! Пропонуємо ознайомитися з оглядом правових новин минулого тижня. Кожна новина містить посилання на джерело інформації.
Черговий (тридцять другий) огляд практики Європейського суду з прав людини містить два рішення проти України: GRYNENKO AND PORTORENKO v. UKRAINE та CASE OF LYSENKO v. UKRAINE, в яких встановлені ЄСПЛ порушення відображують наявність структурних проблем системного характеру в національному законодавстві та практиці його застосування, а саме надмірної тривалості цивільних проваджень та незабезпечення належних умов особам, що перебувають під вартою.
Окрім того, на увагу заслуговує справа IOVCEV AND OTHERS v. THE REPUBLIC OF MOLDOVA AND RUSSIA. Заявниками в ній виступили десять працівників румуно/молдовомовних шкіл на території, яка перебуває під контролем самопроголошеної «Придністровської Молдавської Республіки», п’ятеро учнів та троє батьків учнів, які стверджували, що на них здійснювався тиск з боку органів влади самопроголошеної «Придністровської Молдавської Республіки» в рамках кампанії з переслідування та залякування шкіл у 2013–2014 роках. ЄСПЛ у цій справі констатував порушення Російською Федерацією статті 2 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на освіту), пункту 1 статті 5 Конвенції (право на свободу та особисту недоторканність) та статті 8 Конвенції (право на повагу до приватного і сімейного життя).
У справі ANDERSENA v. LATVIA розглядалося питання правомірності застосування положень Конвенції про цивільно-правові аспекти міжнародного викрадення дітей, на підставі якої дочку заявниці було повернуто до Норвегії, де проживав її батько. ЄСПЛ у цій справі констатував порушення статті 6 Конвенції (право на справедливий суд), яке відбулося під час судового процесу між заявницею та її колишнім чоловіком у латвійському суді.
Джерело: https://supreme.court.gov.ua/supreme/pres-centr/news/788568/
Огляд містить ряд актуальних позицій Касаційного кримінального суду, оприлюднених з 29 липня по 2 серпня 2019 року.
В огляді є ухвала про передачу кримінального провадження до об’єднаної палати ККС ВС щодо питання про доцільність касаційного перегляду ухвали суду апеляційної інстанції, яка не перешкоджає подальшому кримінальному провадженню у зв’язку з тим, що особа після постановлення цієї ухвали з того самого питання повторно подала апеляційному скаргу, яку апеляційний суд розглянув по суті.
Як завжди, в деяких рішеннях висвітлено питання призначення покарання. Зокрема, акцентовано увагу на тому, що суд дійшов правильно висновку про неврахування такої пом’якшуючої покарання обставини, як добровільне відшкодування шкоди потерпілим, оскільки відшкодування завданої шкоди відбулося внаслідок дій органів досудового розслідування під час обшуку житла винного та знаходження вкраденого майна.
Викладено важливу позицію щодо кваліфікації діянь засудженого, якому було висунуте обвинувачення за ч. 2 ст. 125 та ст. 128 КК України. Так, вироком суду встановлено, що засуджений одним діянням вчинив два злочини з різною формою вини та з різними за ступенем тяжкості суспільно небезпечними наслідками, а саме: ударом кулака правої руки умисно спричинив потерпілому легкі тілесні ушкодження за ознакою короткочасного розладу здоров’я та з необережності заподіяв йому тяжкі тілесні ушкодження. За таких умов діяння засудженого було правильно кваліфіковано за ч. 2 ст. 125 та ст. 128 КК України, оскільки вони утворюють ідеальну сукупність злочинів.
Джерело: https://supreme.court.gov.ua/supreme/pres-centr/news/785606/
24 вересня в газеті Верховної Ради "Голос України" опубліковано Закон № 101-IX щодо декриміналізації фіктивного підприємництва.
Цей Закон набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування.
Законом, зокрема, вилучається ст. 205 з КК, яка визнає кримінально караним створення або придбання суб'єктів підприємницької діяльності (юридичних осіб) з метою прикриття незаконної діяльності або здійснення видів діяльності, щодо яких є заборона.
Підвищено штрафи за ухилення від сплати податків, зборів (обов'язкових платежів), передбачені в ст. 212 КК.
А саме пропонується визначити:
- під значним розміром коштів слід розуміти суми податків, зборів і інших обов'язкових платежів, які в три тисячі і більше разів перевищують встановлений законодавством неоподатковуваний мінімум доходів громадян (зараз - тисячу);
- під великим розміром коштів слід розуміти суми, які в п'ять тисяч і більше разів перевищують встановлені НМДГ (зараз - три тисячі);
- під особливо великим розміром коштів слід розуміти суми податків, зборів, інших обов'язкових платежів, які в сім тисяч і більше разів перевищують встановлені НМДГ (зараз - п'ять тисяч).
Умисне ухилення від сплати податків, зборів (обов'язкових платежів), що входять в систему оподаткування, введених у встановленому законом порядку, вчинене службовою особою підприємства, установи, організації, незалежно від форми власності або особою, що займається підприємницькою діяльністю без створення юридичної особи чи будь-якою іншою особою, яка зобов'язана їх сплачувати, якщо ці діяння призвели до фактичного ненадходження до бюджетів чи державних цільових фондів коштів у значних розмірах, каратиметься штрафом від 3000 НМДГ (51000 грн) до 5000 НМДГ (85000 грн) або позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до 3 років.
Діяння, вчинені за попередньою змовою групою осіб, або якщо вони призвели до фактичного ненадходження до бюджетів чи державних цільових фондів коштів у великих розмірах, каратимуться штрафом від 5000 НМДГ (85000 грн) до 7000 НМДГ (119000 грн) з позбавленням права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю до 3 років.
Набув чинності Закон № 73-IX щодо відтермінування застосування штрафних санкцій за порушення порядку ввезення транспортних засобів на митну територію України.
Проектом Закону пропонувалося продовжити до кінця року строк набуття чинності окремими положеннями законодавчих актів якими передбачена посилена відповідальність за порушення при переміщенні транспортних засобів у митних режимах тимчасового ввезення і транзиту на території України.
За новими правилами у разі перевищення строку доставки транспортних засобів особистого користування та комерційного призначення від 20 до 30 діб передбачено штраф у розмірі 85 тис. грн. Якщо строк перевищено більш ніж на 30 діб, а також у разі втрати або розкомплектування ТЗ розмір штрафу сягатиме 170 тис. грн або конфіскація таких авто.
Нагадуємо, що 8 листопада 2018 року ВР прийнято Закон № 2612-VIII, який передбачає посилення відповідальності за порушення при переміщенні транспортних засобів в митних режимах тимчасового ввезення і транзиту.
Прикінцеві положення вказаного Закону передбачали, що посилена відповідальність набирає чинності через 180 днів з дня, наступного за днем його опублікування, тобто з 22 травня 2019 року.
16 травня 2019 року ВР прийнято Закон № 2725-VIII яким, серед іншого, продовжено вказаний строк з 180 до 270 днів (до 22 серпня 2019 року).
З 22 серпня 2019 року діють нові штрафні санкції за порушення при переміщенні транспортних засобів в митних режимах тимчасового ввезення і транзиту.
25 вересня набув чинності Закон № 117-IX «Про внесення змін до деяких законів України щодо перезавантаження влади», прийнятий 19 вересня. Разом з тим, положення щодо контракту про проходження державної служби (та деяких інших) набудуть чинності з 1 січня 2020 року. З цієї ж дати Кабмін визначатиме розміри посадових окладів та інших складових оплати праці, грошового забезпечення працівників державних органів.
До 31 грудня 2021 року керівники державної служби у межах економії фонду оплати праці мають право встановлювати держслужбовцям додаткові стимулюючі виплати.
Члени Комісії з питань вищого корпусу державної служби, призначені до 25 вересня, продовжують виконувати свої обов'язки до формування нового складу.
Посади державної служби в державних органах поділяються на категорії та підкатегорії залежно від порядку призначення, характеру та обсягу повноважень, змісту роботи та її впливу на прийняття кінцевого рішення, ступеня посадової відповідальності, необхідного рівня кваліфікації та професійних компетентностей.
В Законі про державну службу запроваджується контрактна форма проходження державної служби. Посади, за якими укладається контракт, визначатиме суб'єкт призначення або керівник державної служби до проведення конкурсу. Контракт може передбачати дистанційну роботу з віддаленим доступом за допомогою інформаційно-комунікаційних технологій.
Визначено підстави припинення контракту.
Вводиться поняття професійного розвитку держслужбовців - безперервний, свідомий, цілеспрямований процес особистісного та професійного зростання, що базується на інтеграції знань, умінь і компетентностей.
Тимчасово вводиться спрощена процедура звільнення держслужбовців категорії А (керівники центральних органів виконавчої влади).
Державний секретар міністерства звільняється з посади Кабінетом Міністрів за поданням Прем'єр-міністра або відповідного міністра. Керівника центрального органу виконавчої влади також звільняє Уряд за поданням Прем'єр-міністра або міністра, який спрямовує та координує діяльність такого органу. Та ж сама процедура визначена і для звільнення заступників керівників (єдине - подання може направити також сам керівник органу).
Наказ (розпорядження) про звільнення держслужбовця при ліквідації, реорганізації держоргану, скорочення штату, негативних оцінках, дисциплінарному проступку може бути виданий суб'єктом призначення або керівником державної служби у період тимчасової непрацездатності службовця або його відпустки із зазначенням дати звільнення, яка є першим робочим днем, наступним за днем закінчення тимчасової непрацездатності, зазначеним у документі про тимчасову непрацездатність, або першим робочим днем після закінчення відпустки.
Разом з тим, контракт можуть пролонгувати за угодою сторін на той самий строк шляхом підписання відповідних змін.
Спеціальні вимоги до кандидатів в держслужбовці також можуть визначатися суб'єктом призначення у контракті, але порядок визначить Кабмін. Уряд затвердить і типові контракти про проходження державної служби.
Випробування встановлюється строком від трьох до шести місяців.
Оголошення про проведення конкурсу оприлюднюється на Єдиному порталі вакансій державної служби та сайті державного органу, у якому оголошено конкурс.
_03_03.png)
