Шановні відвідувачі веб-сайту Скадовського районного суду Херсонської області! Пропонуємо ознайомитися з оглядом правових новин минулого тижня. Кожна новина містить посилання на джерело інформації.
В 2020 році підвищено поріг настання кримінальної відповідальності за крадіжку.
Оскільки з 1 січня 2020 року прожитковий мінімум для працездатної особи в розрахунку на місяць становить 2102 грн, збільшились суми визначення наслідків злочину.
Нагадаємо, неоподатковуваний мінімум доходів громадян, зазначений в диспозиції норм, дорівнює 1/2 прожиткового мінімуму для працездатних громадян станом на 1 січня поточного року.
Тобто в 2020 році для норм адміністративного та кримінального законодавства в частині кваліфікації адміністративних або кримінальних правопорушень застосовується сума в 1 051 грн.
Таким чином, відповідно до статті 51 КпАП викрадення чужого майна вважається дрібним, якщо вартість такого майна на момент вчинення правопорушення не перевищує 0,2 неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, тобто - 210,2 грн (0,2 х (50% х 2102). Дрібна крадіжка тягне за собою накладення штрафу від 17 до 510 грн або виправні роботи на строк до одного місяця з відрахуванням двадцяти процентів заробітку, або адміністративний арешт на строк від п'яти до десяти діб.
Якщо вартість викраденого майна перевищує 192,1 грн, настає кримінальна відповідальність. Відповідно до статті 185 Кримінального кодексу таємне викрадення чужого майна карається штрафом від 50 до 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (в санкції НМДГ становить 17 грн) або громадськими роботами на строк від 80 до 240 годин, або виправними роботами на строк до двох років, або арештом на строк до 6 місяців, або позбавленням волі на строк до трьох років.
Якщо злочином заподіяна шкода, кримінальна відповідальність посилюється. Значною шкодою вважається заподіяння збитків на суму від 105 100 до 262 750 грн. Крадіжка вчинена у великих розмірах, якщо сума збіитків перевищує 262 750 грн. Особливо великими розмірами вважається 630 600 грн.
Джерело: https://jurliga.ligazakon.net/ua/news/192101_za-kradzhku-na-yaku-sumu-pokarayut-v-2020-rots
Кабмін оновив Порядок здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, виклавши його в новій редакції.
Відповідна постанова № 1132 від 4 грудня 2019 року набрала чинності 31 грудня 2019 року. З повним текстом постанови можна ознайомитись, замовивши тестовий доступ.
Заходи державного контролю за додержанням законодавства про працю здійснюються у формі інспекційних відвідувань. Такі відвідування проводитимуть інспектори праці Держпраці та її територіальних органів.
Контрольні повноваження інспектора праці підтверджуються службовим посвідченням встановленої Мінсоцполітики форми, що видається Держпраці та її територіальними органами.
Підстави для здійснення інспекційних відвідувань:
1) звернення працівника про порушення стосовно нього законодавства про працю; звернення фізособи, стосовно якої порушено правила оформлення трудових відносин;
2) рішення керівника органу контролю про проведення інспекційних відвідувань, прийняте за результатами аналізу інформації, отриманої із ЗМІ, інших джерел, доступ до яких не обмежений законодавством;
3) рішення суду;
4) повідомлення посадових осіб органів державного нагляду (контролю), правоохоронних органів про виявлені ознаки порушення законодавства про працю щодо неоформлення та/або порушення порядку оформлення трудових відносин;
5) інформація
Держстату та її територіальних органів про наявність заборгованості з виплати зарплати;
ДПС та її територіальних органів про:
- невідповідність кількості працівників роботодавця обсягам виробництва (виконаних робіт, наданих послуг) до середніх показників за відповідним видом економічної діяльності;
- факти порушення законодавства про працю, виявлені під час здійснення повноважень;
- факти провадження господарської діяльності без держреєстрації як суб'єкта господарювання;
ПФУ та його територіальних органів про:
- роботодавців, які нараховують зарплату 30 і більше відсоткам працівників менше мінімальної; в яких стосовно працівників відсутнє повідомлення про прийняття на роботу; у яких протягом місяця кількість працівників, що працюють на умовах неповного робочого часу, збільшилася на 20 і більше відсотків;
- фізосіб, які виконують роботи (надають послуги) за цивільно-правовими договорами в одного роботодавця більше року;
- роботодавців, в яких стосовно працівників відсутні нарахування зарплати у звітному місяці, що завершився; у яких протягом року не проводилася індексація зарплати або сума підвищення зарплати становить менше суми нарахованої індексації; у яких 30 і більше відсотків фізосіб працюють на умовах цивільно-правових договорів;
- роботодавців із чисельністю 20 і більше працівників, в яких протягом місяця відбулося скорочення на 10 і більше відсотків працівників;
6) інформація профспілкових органів про порушення прав працівників, які є членами профспілки, виявлені у ході здійснення громадського контролю за додержанням законодавства про працю;
7) доручення Прем'єр-міністра України; звернення Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини; запит народного депутата;
8) невиконання вимог припису інспектора праці.
Інспектор праці самостійно прийматиме рішення про необхідність відвідування роботодавця для інформування його та працівників про найбільш ефективні способи додержання законодавства з питань оформлення трудових відносин.
Інспекційне відвідування або рішення інспектора праці про зазначене вище відвідування роботодавця підлягає повідомній реєстрації Держпраці чи її територіальним органом до початку їх проведення.
Під час підготовки до проведення такого відвідування інспектор праці може одержати інформацію та/або документи, що стосуються предмета інспекційного відвідування (аналізуючи наявну інформацію про стан додержання об'єктом відвідування законодавства про працю).
Під час проведення інспекційного відвідування інспектор праці повинен пред'явити своє службове посвідчення, перед підписанням акта інспекційного відвідування надати копію відповідного направлення на проведення інспекційного відвідування та внести запис про його проведення до відповідного журналу реєстрації заходів державного нагляду (контролю) об'єкта відвідування.
Тривалість інспекційного відвідування не може перевищувати 10 робочих днів.
Інспектори праці за наявності службового посвідчення безперешкодно мають право:
- під час проведення інспекційних відвідувань за наявності підстав, наведених вище, без попереднього повідомлення о будь-якій годині доби з урахуванням вимог законодавства про охорону праці проходити до будь-яких виробничих, службових, адміністративних приміщень об'єкта відвідування, в яких використовується наймана праця;
- ознайомлюватися з будь-якими книгами, реєстрами та документами, ведення яких передбачено законодавством про працю, з метою перевірки їх відповідності нормам законодавства та отримувати завірені об'єктом відвідування їх копії або витяги;
- наодинці або в присутності свідків ставити керівнику та/або працівникам об'єкта відвідування запитання, що стосуються законодавства про працю, отримувати із зазначених питань усні та/або письмові пояснення;
- за наявності ознак кримінального правопорушення та/або створення загрози безпеці інспектора праці залучати працівників правоохоронних органів;
- на надання робочого місця з можливістю ведення конфіденційної розмови з працівниками щодо предмета інспекційного відвідування;
- фіксувати проведення інспекційного відвідування засобами аудіо-, фото- та відеотехніки тощо.
У Порядку визначено, що забороняється робити інспекторам праці (зокрема, вилучати в об'єктів відвідування оригінали їх фінансово-господарських, бухгалтерських та інших документів, а також комп'ютери та їх частини; проводити інспекційне відвідування понад визначені строки тощо).
Не допускати до проведення інспекційного відвідування можна в разі відсутності в інспектора службового посвідчення; коли на офіційному веб-сайті Держпраці не оприлюднено уніфікованої форми акта інспекційного відвідування.
За результатами інспекційного відвідування складаються акт інспекційного відвідування і в разі виявлення порушень вимог законодавства про працю - припис щодо їх усунення та попередження про відповідальність за порушення законодавства про працю.
Джерело: https://jurliga.ligazakon.net/ua/news/192104_perevrki-derzhprats-onovleno-poryadok
29 грудня набув чинності Закон № 395-IX, яким передбачено відтермінування збільшених штрафів за нерозмитнені авто. Документ було опубліковано у офіційній газеті Верховної Ради "Голос України" 28 грудня.
Згідно з документом до осіб, які перевищили термін тимчасового ввезення або транзиту авто більш ніж на 30 діб у період з 22 серпня по 31 грудня 2019 року, застосовуються штрафи у розмірі 8 500 грн та 17 тис. грн відповідно.
З 1 січня 2020 року діють підвищені штрафи за нерозмитнені авто до 170 тис. грн.
Нагадуємо, що 25 листопада 2018 року набрав чинності Закон № 2612-VIII, яким до Митного кодексу внесено зміни, спрямовані на посилення відповідальності за перевищення строків транзиту та тимчасового ввезення автомобілів з іноземною реєстрацією та передачу їх в користування іншим особам. Зазначені зміни набрали чинності 22 серпня 2019 року. Однак, парламент відтерміновував відповідні зміни декілька разів.
Виборчий кодекс № 396-IX з урахуванням пропозицій Президента було офіційно опубліковано в газеті "Голос України" 28 грудня.
Кодекс набрав чинності з 1 січня 2020 року, крім підпункту 3 пункту 3 розділу XXXXII (щодо змін до Закону про Державний реєстр виборців), який набирає чинності з 1 липня 2020 року, підпунктів 2 та 3 пункту 3 цього розділу щодо здійснення повноважень органів адміністрування та органів ведення Державного реєстру виборців регіональними та територіальними представництвами ЦВК, які набирають чинності з дня, наступного за днем прийняття ЦВК рішення про початок роботи її регіональних і територіальних представництв.
Кодекс визначає гарантії права громадян на участь у формуванні складу представницьких органів державної влади, представницького органу влади АР Крим та представницьких органів і виборних осіб місцевого самоврядування.
Виборчий кодекс складається з чотирьох книг "Загальна частина", "Вибори Президента України", "Вибори народних депутатів України" та "Місцеві вибори".
Кодекс визначає особливості підготовки і проведення голосування та встановлення результатів виборів Президента, позачергових та повторних виборів Президента, загальний порядок висування кандидатів на цей пост партіями та самовисування, умови реєстрації кандидатів на пост Президента, особливості відкриття, формування та використання виборчих фондів кандидатів, підготовки і проведення голосування та встановлення результатів виборів Президента.
Згідно із Виборчим кодексом вибори народних депутатів здійснюються на засадах пропорційної системи за єдиними списками кандидатів у депутати у загальнодержавному виборчому окрузі, з яких формуються регіональні виборчі списки кандидатів у депутати від партій. При цьому право на участь у розподілі депутатських мандатів набувають партії, на підтримку регіональних виборчих списків кандидатів у депутати від яких у межах загальнодержавного округу подано 5 і більше відсотків загальної кількості голосів виборців, які підтримали регіональні виборчі списки кандидатів у депутати від усіх партій у межах загальнодержавного округу.
Вибори депутатів сільської, селищної ради, міської ради (міста з кількістю виборців до 90 тис. осіб), районної у місті ради проводитимуться за системою відносної більшості в багатомандатних виборчих округах, на які поділяється територія відповідно села (кількох сіл, жителі яких добровільно об'єдналися у сільську громаду), селища, міста, територія утвореної відповідно до Закону "Про добровільне об'єднання територіальних громад" об'єднаної сільської, селищної, міської територіальної громади, територія району в місті. У кожному окрузі може бути обрано не менше двох і не більше чотирьох депутатів.
Після набрання чинності цим Кодексом втратили чинність закони "Про вибори Президента України", "Про вибори народних депутатів України", "Про місцеві вибори".
Нагадаємо, Президент ветував Виборчий кодекс, при цьому пояснивши причини. Зеленський вказав, що перелік причин не є вичерпним. Кодекс було направлено на доопрацювання.
Джерело: https://jurliga.ligazakon.net/ua/news/192088_viborchiy-kodeks-nabrav-chinnost
29 грудня набув чинності Закон № 390-IX щодо розширення можливостей самопредставництва в суді органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, інших юридичних осіб незалежно від порядку їх створення.
Згідно зі змінами, внесених до процесуальних кодексів, юридична особа незалежно від порядку її створення бере участь у справі через свого керівника, члена виконавчого органу, іншу особу, уповноважену діяти від її імені відповідно до закону, статуту, положення, трудового договору (контракту) (самопредставництво юридичної особи), або через представника.
Держава, Автономна Республіка Крим, територіальна громада беруть участь у справі через відповідний орган державної влади, орган влади АР Крим, орган місцевого самоврядування відповідно до його компетенції, від імені якого діє його керівник, інша уповноважена особа відповідно до закону, статуту, положення, трудового договору (контракту) (самопредставництво органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування), або через представника.
Таким чином, впроваджувана монополія адвокатури на представництво в судах, не відбулась. Нагадаємо, з 1 січня 2020 року виключно адвокати та прокурори мали представляти інтереси органів державної влади та місцевого самоврядування в судах. Про те, як все планувалось, читайте тут.
Наразі юросіб в судах можуть представляти наймані працівники: інхауси та юрисконсульти.
Кабмін встановив строк надання відповіді з державних реєстрів центрам з надання безоплатної вторинної правової допомоги щодо підтвердження належності особи до суб'єктів права на відповідну допомогу за критерієм малозабезпеченості.
Відповідну постанову № 1134 Кабмін прийняв на своєму засіданні 27 грудня 2019 року. Документ набув чинності 31 грудня 2019 року.
Уряд установив, що строк подання інформації з реєстрів органами, що забезпечують ведення реєстрів, на запити центрів з надання безоплатної вторинної правової допомоги не може перевищувати трьох робочих днів з дня отримання зазначених запитів (раніше такий строк не був встановлений).
Мета прийняття постанови - спрощення доступу до безоплатної вторинної правової допомоги, що надається відповідно до Закону "Про безоплатну правову допомогу".
Крім того, Уряд доручив Міністерству юстиції разом із заінтересованими центральними органами виконавчої влади у тримісячний строк з дня набрання чинності цією постановою розробити та затвердити порядки подання інформації з реєстрів центрам з надання безоплатної вторинної правової допомоги для підтвердження належності особи до суб'єктів такого права.
29 грудня набув чинності Закон № 418-IX щодо деяких питань трансплантації анатомічних матеріалів людині. Документ було опубліковано у офіційній газеті Верховної Ради "Голос України" 28 грудня.
Так, особа карається штрафом до п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправними роботами на строк до двох років, або обмеженням волі на строк до трьох років, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років або без такого за порушення встановленого законом порядку застосування трансплантації анатомічних матеріалів людини, якщо буде доведено, що це було вчинено умисно.
Повнолітня дієздатна фізична особа має право розпорядитися щодо передачі після смерті її тіла чи анатомічних матеріалів науковим або навчальним закладам, закладам охорони здоров'я. Рішення щодо передачі тіла чи анатомічних матеріалів померлого може бути прийнято другим з подружжя або одним з близьких родичів, якщо це не суперечить волевиявленню померлого. Порядок передачі тіла чи анатомічних матеріалів померлого науковим, медичним або навчальним закладам встановлюється Кабміном.
Крім того, встановлено заборону торгівлі анатомічними матеріалами людини та їх рекламування.
Укладання або пропонування укладення договорів, що передбачають купівлю-продаж анатомічних матеріалів людини, забороняється.
Реклама анатомічних матеріалів людини забороняється, крім соціальної реклами з метою популяризації трансплантації анатомічних матеріалів людини.
Законом встановлено, що до початку роботи Єдиної державної інформаційної системи трансплантації (ЄДІСТ), але не пізніше 1 січня 2021 року положення цього Закону щодо використання вказаної системи для організація надання медичної допомоги із застосуванням трансплантації не застосовуються. Натомість організація трансплантації здійснюється на основі інформації, що міститься на паперових носіях.
Визначено що діяльність, пов'язана з трансплантацією - медичні послуги з вилучення анатомічних матеріалів у живих донорів, вилучення анатомічних матеріалів у донора-трупа, що здійснюються закладами охорони здоров'я, бюро судово-медичної експертизи або іншими суб'єктами господарювання, що згідно із законодавством мають право здійснювати таку діяльність, та/або послуги із зберігання і перевезення анатомічних матеріалів людини, призначених для трансплантації, вилучення анатомічних матеріалів у донора-трупа для виготовлення біоімплантатів, зберігання і перевезення таких матеріалів, трансплант-координації, а також діяльність із забезпечення функціонування інформаційних систем і реєстрів у сфері трансплантації.
_03_03.png)
