Шановні відвідувачі веб-сайту Скадовського районного суду Херсонської області! Пропонуємо ознайомитися з оглядом правових новин минулого тижня. Кожна новина містить посилання на джерело інформації.
1. Верховний Суд публікує аналітичний огляд судової практики Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду
В огляді висвітлено правові позиції, відображені у рішеннях, прийнятих палатами та колегіями Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду в першому кварталі 2020 року, зокрема у справах щодо:
– оподаткування доходу від продажу нерухомого майна та сплату ПДВ; вибору форми розрахунків за зовнішньоекономічними операціями; визначення податкової пільги при звільненні від оподаткування будівлі промисловості; оскарження наслідків проведення податкової перевірки при порушенні контролюючим органом вимог законодавства; виправлення помилок у податковій звітності; обов’язку сплатити єдиний внесок із заробітної плати засуджених; правових підстав обчислення ставок податку з орендної плати; зупинення реєстрації податкових накладних;
– порядку знесення об’єкта самочинного будівництва; пенсійного забезпечення віднесених до 1–4 категорій громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи; обрахування страхового стажу особам, призваним на військову службу в особливий період;
– працевлаштування на державну службу після підготовки аспіранта коштом державного замовлення; вимог до індивідуально-правових актів, які породжують права та обов’язки осіб.
Джерело: https://supreme.court.gov.ua/supreme/pres-centr/news/934300/
2. Верховний Суд пропонує ознайомитися з черговим оглядом ЄСПЛ
Черговий (сімнадцятий) у 2020 році огляд рішень Європейського суду з прав людини містить, зокрема, опис однієї справи проти України – CASE OF SVIRGUNETS v. UKRAINE, що стосувалася скарг заявниці відповідно до пункту 1 статті 6 (право на справедливий суд) Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та статті 1 Першого протоколу до Конвенції (захист права власності).
За результатами розгляду скарг ЄСПЛ констатував наявність порушень зазначених статей Конвенції у зв’язку з надмірною тривалістю розгляду кримінального провадження та неможливістю повернення заявниці належного їй майна або відшкодування його вартості після скасування конфіскації, здійсненої в межах розслідування кримінальної справи.
Джерело: https://supreme.court.gov.ua/supreme/pres-centr/news/936565/
3. КЦС ВС нагадав судам ази незмінної і сталої судової практики: суд не може розглядати справу в порядку окремого провадження, якщо із заяви вбачається спір про право
Заявник просив суд у порядку окремого провадження встановити факт його проживання однією сім’єю не менш як п’ять років до часу відкриття спадщини зі спадкодавцем, який помер, як спадкоємця четвертої черги, тому що нотаріус відмовив йому у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом.
Суд першої інстанції задовольнив заяву, але його рішення оскаржила в апеляційному порядку рідна сестра спадкодавця, яка не брала участі у справі в суді першої інстанції.
Апеляційний суд залишив апеляційну скаргу без задоволення, оскільки особа, яка її подала, не довела, що оскаржуване рішення суду першої інстанції порушує її права як спадкоємиці другої черги, не надала до суду доказів того, що вона рідна сестра спадкодавця.
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду скасував судові рішення, а заяву про встановлення факту, що має юридичне значення, залишив без розгляду та роз’яснив заявникові право звернутися до суду з позовом на загальних підставах, зазначивши таке.
Згідно з ч. 1 ст. 293 ЦПК України окреме провадження – це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.
Відповідний порядок застосовується, зокрема, якщо встановлення такого факту не пов’язується з подальшим вирішенням спору про право.
Юридичні факти можуть бути встановлені лише для захисту, виникнення, зміни або припинення особистих чи майнових прав самого заявника.
Суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо із заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, вбачається спір про право, а якщо спір про право буде виявлений під час розгляду справи, – залишає заяву без розгляду (ч. 4 ст. 315 ЦПК України).
Справи про спадкування суди розглядають за правилами позовного провадження, якщо особа звертається до суду з вимогою про встановлення фактів, що мають юридичне значення, які можуть вплинути на спадкові права та обов’язки інших осіб та (або) за наявності інших спадкоємців і спору між ними. Якщо виникнення права на спадкування залежить від доведення певних фактів, особа може звернутися в суд із заявою про встановлення цих фактів, яка, у разі відсутності спору, розглядається за правилами окремого провадження. Якщо під час розгляду справи у порядку окремого провадження з’ясується, що має місце спір про право, суд залишає заяву без розгляду та роз’яснює заявникові, що він має право звернутися до суду з позовом на загальних підставах.
Суди не встановили, чи є інші, окрім заявника, особи, заінтересовані у вирішенні цієї справи, та не перевірили, чи впливатиме встановлений факт на спадкові права та обов’язки цих осіб.
З апеляційної та касаційної скарг вбачається наявність спору про право у цій справі, оскільки доведено, що особа, яка подала скарги, звернулася до суду з позовом до заявника про встановлення факту родинних стосунків та визнання права власності, посилаючись на те, що є рідною сестрою спадкодавця.
Таким чином, встановлення зазначеного факту впливатиме також на права й обов’язки інших спадкоємців, і такий спір може вирішуватися лише в порядку позовного провадження.
Із повним текстом постанови Верховного Суду від 22 квітня 2020 року у справі № 200/14136/17 (провадження № 61-15965св19) можна ознайомитися за посиланням http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/88909705.
Джерело: https://supreme.court.gov.ua/supreme/pres-centr/news/937170/
4. Поділ майна подружжя: ВС вказав на важливі аспекти
Норми Сімейного кодексу свідчать про презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу
Суть справи: позивач звернувся до суду з позовом до колишньої дружини про поділ спільного майна подружжя. Він просив виділити кожному зі сторін у власність по 1/2 частині квартири та по 1/2 частині автомобіля, придбаних за час шлюбу.
Місцевий суд відмовив у задоволенні позову. Рішення мотивоване тим, що позивач не надав належні докази наявності у нього коштів на час придбання спільного майна або того, що спірне майно придбано в результаті спільної праці з відповідачкою або за їх спільні кошти. Натомість відповідачка надала докази на підтвердження того, що спірну квартиру та автомобіль придбано за кошти, отримані від її матері, що також підтверджено показами свідків, а тому вони не є спільним майном подружжя.
Апеляційний суд погодився із рішенням суду першої інстанції. Суд зазначив, що сам по собі факт придбання спірного майна у період шлюбу не є безумовною підставою для віднесення такого майна до об'єктів права спільної сумісної власності подружжя.
Однак колегія суддів Цивільного суду ВС із такими висновками судів попередніх інстанцій не погодилась і задовольнила позовні вимоги.
У ст. 60 Сімейного кодексу закріплено, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.
Ч. 1 ст. 57 СК (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено, що особистою приватною власністю дружини, чоловіка, є:
1) майно, набуте нею, ним до шлюбу;
2) майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але на підставі договору дарування або в порядку спадкування;
3) майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але за кошти, які належали їй, йому особисто.
За змістом статей 69, 70 СК дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу. У разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.
Верховний Суд вказав, що зазначені норми закону свідчать про презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу.
Ця презумпція може бути спростована й один із подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об'єкт, в тому числі в судовому порядку. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який її спростовує.
Джерело: https://jurliga.ligazakon.net/ua/news/195045_podl-mayna-podruzhzhya-vs-vkazav-na-vazhliv-aspekti
5. Конфісковане майно від держави можна отримати безоплатно
Йдеться про конфісковане майно, яке стягується на користь держави, яке тричі не було реалізовано на аукціоні OpenMarket - СЕТАМ
Як отримати безоплатно конфісковане майно від держави, роз'яснило Міністерство юстиції на своїй сторінці у Facebook.
Якщо конфісковане майно, яке стягується на користь держави, тричі не було реалізовано на аукціоні OpenMarket - СЕТАМ, тоді воно передається на розгляд спеціальної комісії.
Така комісія приймає рішення про подальшу безоплатну передачу майна.
Для того щоб отримати безоплатно конфісковане майно від держави, достатньо здійснити 3 кроки:
Комісія розглядає заявку та, у разі її затвердження, інформує ДП «СЕТАМ» про необхідність організації передачі даного майна.
Перевірити можливість подати заявку на отримання майна можна за посиланням.
_03_03.png)
