Шановні відвідувачі веб-сайту Скадовського районного суду Херсонської області!
Пропонуємо ознайомитися з оглядом правових новин минулого тижня.
Кожна новина містить посилання на джерело інформації.
1. Верховний Суд пропонує ознайомитися з оглядом практики ЄСПЛ у справах, які стосуються втручання у право на свободу вираження поглядів
Щотижневий формат підготовки оглядів практики Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ) має цінність у тому, що дає змогу відслідковувати останні рішення, стежити за розвитком практики цього Суду.
Водночас не менш важливим є формування комплексних уявлень щодо правових позицій ЄСПЛ, які він висловлює в окремих категоріях справ. З цією метою Верховний Суд готує тематичні огляди практики ЄСПЛ, у яких здійснює систематизацію рішень у таких справах. Цього разу – у тих, що розглянуті у зв’язку з порушенням статті 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Тож цей тематичний огляд містить опис справ, які стосуються втручання у право на свободу вираження поглядів. Проаналізовані рішення в зазначених справах ЄСПЛ постановив у 2019 та першому кварталі 2020 року. Залежно від розглянутого аспекту рішення систематизовані по розділах; в окремий розділ також виділено рішення, в яких ЄСПЛ констатував відсутність порушення статті 10 Конвенції.
Джерело: https://supreme.court.gov.ua/supreme/pres-centr/news/938039/
2. КЦС ВС роз’яснив судам, як застосовується процесуальна санкція за ухилення від участі в експертизі
Районний суд, з яким погодився суд апеляційної інстанції, відмовив у задоволенні позову про оспорювання батьківства.
Судові рішення мотивовані тим, що позивач не спростував факту свого батьківства стосовно дитини, цей факт також встановлений судовим рішенням про стягнення аліментів з позивача, а тому не підлягає доказуванню. На момент подання заяви про встановлення батьківства позивач достеменно знав, що він не є батьком дитини, проте дав згоду на те, щоб його записали її батьком.
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду скасував судове рішення та передав справу на новий розгляд до апеляційного суду з огляду на таке.
Відповідно до ст. 56 Кодексу про шлюб та сім’ю України (на час спірних правовідносин) особа, записана батьком дитини за її заявою або за спільною заявою з матір’ю дитини, не має права оспорювати батьківство, якщо в момент подачі заяви їй було відомо, що вона фактично не є батьком цієї дитини.
Європейський суд з прав людини зауважив, що «на сьогодні ДНК-тест є єдиним науковим методом точного встановлення батьківства стосовно конкретної дитини; його доказова цінність суттєво переважає будь-який інший доказ, наданий сторонами, з метою підтвердити або спростувати факт оспорюваного батьківства» (рішення від 7 травня 2009 року у справі «Калачова проти Російської Федерації», заява № 3451/05, § 34).
Відмовляючи в задоволенні позову, суд виходив із положень ст. 56 КпШС України та поклав в основу свого рішення взаємосуперечливі показання сторін, зокрема і відповідача, щодо обізнаності позивача з приводу того, що він не є батьком дитини на момент її реєстрації. При цьому суд не врахував того факту, що позивач міг достовірно знати про своє батьківство стосовно дитини лише після проведення та ознайомлення з висновками молекулярно-генетичної експертизи ДНК, від проведення якої відповідачка ухилилася.
Питання щодо походження дитини суд вирішує на підставі будь-яких доказів про це. А висновки експертизи, у тому числі судово-генетичної, необхідно було оцінювати з урахуванням положень ст. 212 ЦПК України (на час розгляду), згідно з якою жоден доказ не має для суду наперед установленого значення, він оцінює докази в їх сукупності, а результати оцінки відображає в рішенні з наведенням мотивів їх прийняття чи відхилення. У разі коли ухилення сторони у справі зазначеної категорії від участі в експертизі або від подання необхідних матеріалів, документів тощо унеможливлює її проведення, суд відповідно до ст. 146 ЦПК України може визнати факт, для з’ясування якого її було призначено, або відмовити в його визнанні (залежно від того, хто зі сторін ухиляється, а також яке значення має для них ця експертиза).
Суд апеляційної інстанції, встановивши, що причиною непроведення експертизи є неявка на експертизу відповідачки разом із дитиною, на порушення вимог процесуального закону не надав цим обставинам, а також відповідним доводам позивача, належної правової оцінки. При цьому суд не встановив, чи були у відповідачки умисні дії, оскільки матеріали справи не містять доказів належного її повідомлення про час та місце відбору біологічних зразків з метою проведення вказаної експертизи.
Постанова Верховного Суду від 6 травня 2020 року у справі № 201/11183/16‑ц (провадження № 61-23601св18) –
http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/89130842.
Джерело: https://supreme.court.gov.ua/supreme/pres-centr/news/939776/
3. Спір про поділ майна подружжя: стратегія адвоката
Найпопулярнішим питанням при розлученні є поділ спільного подружнього майна. У процесі розгляду спорів про поділ майна подружжя необхідно враховувати деякі обставини.
Cімейний адвокат, голова Комітету з сімейного права НААУ Ганна Гаро розповіла про правила поділу спільного подружнього майна.
По-перше треба визначити склад майна, яке підлягає поділу, і з’ясувати перелік того, що заявник хоче отримати. Для цього варто:
– знайти всі документи, які підтверджують право власності на рухоме й нерухоме майно, набуте у шлюбі та/або приватизоване до/чи після 2004 року (дати набуття чинності Сімейного кодексу України), коли воно було продане та на що були використані отримані від продажу гроші. Це необхідно, щоб зрозуміти, чи підлягає майно поділу, чи є особистою приватною власністю як подароване чи успадковане, чи, можливо, оформлене на третіх осіб, але набуте за спільні кошти подружжя;
– продумати поділ цінного майна, зокрема рухомого (меблі, техніка, картини тощо), та зафіксувати в переліку наявність неподільного в натурі майна;
– чітко зрозуміти, чи ділитиме подружжя готівкові та безготівкові кошти (де вони, у якому банку, як їх убезпечити вже зараз);
– з’ясувати інформацію про всі погашені та дійсні позики, застави, іпотеки, кредитні й інші спільні зобов’язання;
– якщо є об’єкти незавершеного будівництва, то визначити їхню готовність та факт реєстрації;
– відновити чітко історію набуття корпоративних прав і провести аудит теперішньої ситуації ведення спільного бізнесу та/або бізнесу кожного з подружжя;
– визначити правовий статус нерухомого майна, яке знаходиться за кордоном або на тимчасово окупованих територіях.
Важливо також уточнити в клієнта факт перебування у фактичних шлюбних відносинах до офіційної реєстрації шлюбу, оскільки бувають випадки, що, проживаючи разом, один із майбутнього подружжя вклав кошти, наприклад, у новобудову, свідоцтво про право власності на яке отримав уже в період укладеного шлюбу, відповідно, другий із подружжя свідомо погрожує ділити по закону таке майно, як набуте в шлюбі, хоча спільних коштів не було вкладено. Часто буває, що клієнт не має на руках ні копій, ні оригіналів про право власності на майно, яке потенційно хоче ділити. Це також додає клопоту у справі про поділ подружнього майна у зв’язку з попереднім пошуком такого майна та отриманням підтверджень про право власності.
По-друге, одночасно з клієнтом потрібно відновити в пам’яті, за які кошти було набуте спірне майно й чи є письмові докази цього, скласти чітку таблицю. Наприклад, це можуть бути випадки, коли кошти були просто передані готівкою або внесені на рахунок одного з подружжя родичами, а тому нотаріальних договорів дарування цих коштів немає, або є лише письмові розписки сумнівного характеру, або ж це були кошти від продажу іншого особистого майна одного з подружжя. Важливу роль буде відігравати наявність укладеного між подружжям шлюбного договору, сімейного договору, спадкового договору, спільних заповітів подружжя, нотаріальної заяви про визнання права власності і відсутність претензій тощо. Іншими словами, усі письмові чи усні домовленості подружжя, оскільки саме вони будуть «у голові» кожного з них та «робити погоду» у спорі. Оскільки клієнт під час сімейного життя рідко веде записи указаних вище домовленостей, то саме на такому етапі виникає тривала пауза в роботі над подібною справою. Цей етап є надзвичайно важливим, оскільки очікування, ілюзії та ейфорія від бажання перемогти за будь-яку ціну «розбиваються об палубу» реальних фактів та обставин справи.
По-третє, часто подружжя забуває головне питання, а чи треба ділити спільне подружнє майно? Адже, якщо по закону воно є спільним сумісним, то таким воно залишиться завжди, якщо його не поділити в судовому чи договірному порядку. Це означає, що обоє з подружжя є співвласниками без визначення часток у рівних частинах, мають рівні права на користування та продаж за спільною згодою.
По-четверте, важливим є питання визначення дотримання термінів позовної давності, адже, якщо спір давній і сторони нічого не робили, а тільки зараз вирішили ділити майно, то терміни починаються лише зараз. Проте, якщо 3 роки тому були якісь подання, звернення, нотаріальні заяви тощо, які свідчили, що право однієї зі сторін порушується або може бути порушене, то терміни позовної давності для судового порядку поділу спливли, і таке майно залишилося спільним сумісним та підлягає поділу тільки в договірному порядку.
По-п’яте, варто сформувати правову позицію поділу майна по закону, а саме чітко розібратися з нормами законодавства та останніми правовими позиціями Верховного Суду, якими буде обґрунтовуватися потенційне судове рішення про поділ майна.
При визначенні перспектив у спорі про поділ майна дуже часто неоднозначність судової практики та слабка доказова база призводять до «туманних» перспектив поділу, що свідчить про потребу пошуку інших, досудових, позасудових, мирних способів урегулювання такого спору.
Відповідно до ч. 3 ст. 8 Правил адвокатської етики адвокат по можливості сприяє досудовому й позасудовому порядках урегулювання спорів між клієнтом та іншими особами. Повідомлений про всі можливі ризики поділу в судовому порядку, кількість років і суми грошей, що підуть на вирішення спору, та на противагу цьому – про переваги альтернативного способу поділу подружнього майна, клієнт із вашою допомогою самостійно прийме рішення на користь судового чи позасудового врегулювання спору. Позаяк у судовому порядку на практиці кожен об’єкт зазвичай ділиться порівну – тобі, дружино, ½ та тобі, чоловіче, ½. І що далі? Продати свою частку по ринковій вартості не вигідно, бо весь об’єкт є цінним, користуватися можна, але потрібно вселятися, отримавши попередньо відповідне рішення суду, якщо другий із подружжя протидіє, а це ще рік часу. Можна викупити в іншого, але знову ж таки по ціні викупу буде вічна суперечка. І виходить, що найкраще – продати та поділити гроші, а це можна було зробити на початку «сімейної війни» без тривалих судів, бо майно є спільним сумісним.
Формуючи стратегію для клієнта щодо поділу спільного подружнього майна, варто не забувати про можливі дії сторони-опонента. Зокрема, про заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на все майно, про зустрічні позови щодо визнання майна особистим приватним, про поділ боргових зобов’язань, про які ваш клієнт навіть не здогадувався, а, отже, це нові позови вашого клієнта про визнання цих договорів недійсними як таких, що були укладені без згоди та не в інтересах сім’ї.
Усе це робить першу консультацію найважливішою стадією вирішення сімейного спору щодо поділу подружнього майна.
Джерело: https://zib.com.ua/ua/142620-spir_pro_podil_mayna_podruzhzhya_strategiya_advokata.html
4. Опубліковано Закон про скасування одного із видів адміністративного стягнення.
Сьогодні, 13 травня, у газеті "Голос України" офіційно опубліковано Закон № 566-IX "Про внесення змін до Кодексу про адміністративні правопорушення щодо штрафних балів", яким виключено положення щодо застосування штрафних балів як одного з видів адміністративних стягнень. Депутати прийняли його 24 квітня.
Документом виключаються з КУпАП норми щодо дії адміністративного стягнення у виді штрафних балів, що накладається на громадян за правопорушення у сфері безпеки дорожнього руху, зафіксовані в автоматичному режимі. Зокрема, це стосується п. 2-1 ч. 1 ст. 24, ч. 2 ст. 27, ст. 27-1, а також абзаців 2 ч. 1 та 2 ст. 122 КУпАП.
Відповідно до чинної ст. 27-1 КпАП штрафні бали є стягненням, що накладається на громадян за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані в автоматичному режимі.
Зокрема, це стосується адміністративних правопорушень, передбачених ст. 122 КпАП, у тому числі:
- перевищення встановлених обмежень швидкості дорожнього руху транспортних засобів;
- порушення вимог дорожніх знаків та розмітки проїзної частини доріг;
- порушення правил перевезення вантажів, буксирування транспортних засобів, зупинки, стоянки, проїзду пішохідних переходів;
- ненадання переваги у русі пішоходам на нерегульованих пішохідних переходах;
- порушення встановленої для транспортних засобів заборони рухатися тротуарами чи пішохідними доріжками тощо.
Відповідно до чинної ст. 27 КпАП, застосування штрафних балів передує застосуванню адміністративного стягнення у виді штрафу.
Зазначається, що ситуація, за якої особа не несе відповідальності за неодноразові порушення законодавства у сфері безпеки дорожнього руху не лише не сприяє дотриманню учасниками дорожнього руху встановлених правил, а навпаки, створює почуття безкарності та спонукає до наступних порушень. Це прямо протирічить положенням ст. 23 КпАП, відповідно до якої адміністративне стягнення застосовується, зокрема, з метою запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.
Цей Закон набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування.
5. Підприємців без доходів звільнили від сплати ЄСВ
Верховна Рада прийняла в другому читанні і в цілому закон про збір і облік єдиного соціального внеску (щодо усунення дискримінації стосовно кола платників), яким розширила перелік осіб, звільнених від сплати ЄСВ.
За відповідне рішення проголосував 321 народний депутат.
Законом, зокрема, внесено зміни до статей 4 та 7 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування», а саме:
-доповнено перелік осіб, звільнених від сплати ЄСВ, особами, які провадять незалежну професійну діяльність якщо вони отримують пенсію за віком або є особами з інвалідністю. Такі особи зможуть бути платниками ЄСВ виключно за умови їх добровільної участі у системі загальнообов’язкового державного соціального страхування;
-звільнено осіб, які провадять незалежну професійну діяльність, від сплати за себе ЄСВ
за умови взяття їх на облік як фізичних осіб-підприємців та провадження ними одного виду діяльності одночасно в якості ФОПів та осіб, які провадять незалежну професійну діяльність;
-скасовано зобов’язання для фізичних осіб-підприємців (крім тих, які обрали спрощену систему оподаткування, обліку та звітності), осіб, які провадять незалежну професійну діяльність, та членів фермерського господарства сплачувати мінімальний розмір ЄСВ у разі відсутності діяльності, тобто за місяці, у яких не було отримано доходу (прибутку).
Джерело: https://zib.com.ua/ua/142623-pidpriemciv_bez_dohodiv_zvilnili_vid_splati_esv.html
_03_03.png)
