Шановні відвідувачі веб-сайту Скадовського районного суду Херсонської області!
Пропонуємо ознайомитися з оглядом правових новин минулого тижня.
Кожна новина містить посилання на джерело інформації.
1. Щотижневий огляд рішень, ухвалених Верховним Судом (за період із 7 по 11 вересня 2020 року)
7 вересня 2020 року Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду, розглянувши справу № 647/412/17, залишив у силі рішення судів попередніх інстанцій про задоволення позовних вимог власників земельних ділянок, котрі просили скасувати рішення сесії Бериславської районної ради Херсонської області про погодження надання надр у користування приватному підприємству з метою розробки родовищ корисних копалин місцевого значення.
Надра розташовані під земельними ділянками позивачів, що належать їм на праві власності, про що позивачі неодноразово повідомляли як відповідача, так і Держгеонадра України. Враховуючи, що видобуток вапняку без порушення земельної ділянки є неможливим, а відповідач не довів, що заплановані для передачі приватному підприємству у користування надра не співпадають із земельними ділянками позивачів, суди дійшли висновку, що оскаржуване рішення прийнято райрадою передчасно, без узгодження його з відповідною сільською радою та власниками земельних ділянок.
Суд вказав, що відповідно до ст. 155 ЗК України в разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним.
10 вересня, розглянувши в апеляційному порядку справу № 855/46/20, КАС ВС відмовив у задоволенні вимог позивача, який просив зобов’язати Центральну виборчу комісію розглянути проект рішення про недопущення політичної партії «Слуга Народу» до виборчого процесу у місті Києві з етичних та моральних міркувань, а саме через порушення честі та гідності позивача як виборця, громадянина України з підстав вживання слова «Слуга» у назві та діяльності партії.
Суд мотивував своє рішення тим, що відповідно до ч. 1 ст. 216 Виборчого кодексу України висування кандидатів у депутати, кандидатів на посаду сільського, селищного, міського голови розпочинається за сорок днів до дня голосування і закінчується за тридцять днів до дня голосування, тобто з 15 по 24 вересня 2020 року. Таким чином, на момент звернення позивача до суду (7 вересня 2020 року) його твердження про те, що політична партія «Слуга Народу» буде висувати кандидатів на посади депутатів Київської міської ради та кандидата на пост Київського міського голови, було припущенням.
Крім цього, КАС ВС погодився з висновком суду першої інстанції, що позивач не надав доказів, які би вказували на порушення його особистих виборчих прав, свобод та інтересів стосовно участі у виборчому процесі.
11 вересня 2020 року Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду розглянув справу № 200/2402/19-a, у якій ПрАТ «ДТЕК ШАХТА Комсомолець Донбасу» звернулося до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби про визнання протиправною та скасування вимоги про нарахування боргу (недоїмки) з єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування на суму 26 518 060,49 грн, який виник після переведення позивача з податковою адресою на території проведення АТО на обслуговування до податкового органу на підконтрольну Україні територію.
КАС ВС залишив чинною постанову суду першої інстанції, який відмовив у задоволенні позовних вимог приватного акціонерного товариства.
У межах касаційного провадження Суд, зокрема, взяв до уваги підстави формування предмета податкової вимоги, характер недоїмки, а також перевірив склад суми та накопичувальний характер заборгованості за ЄСВ, джерело основного доходу позивача, рух коштів, періоди, у межах яких позивач перебував на обліку в податкових органах на території проведення АТО, підстави формування спірної вимоги, можливість надання преференцій відповідно до положень Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції», а також п. 9-4 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» у разі несплати коштів ЄСВ, відповідність суми недоїмки відомостям, зазначеним в інтегрованій картці платника соціального внеску.
8 вересня Касаційний кримінальний суд у складі ВС залишив без задоволення касаційну скаргу колишнього військовослужбовця, засудженого до трьох років позбавлення волі. Особу обвинувачено в тому, що вона незаконно придбала вогнепальну зброю − ручний кулемет «Калашнікова» та боєприпаси до нього, а восени 2019 року збула за 35 000 грн і зброю, і боєприпаси іншій особі, котра добровільно видала все це працівникам СБУ. (Справа № 715/2507/19, провадження № 51-2410км20)
10 вересня ККС ВС залишив без змін судові рішення щодо чоловіка, засудженого до довічного позбавлення волі, котрий влітку 2015 року у своїй квартирі на Одещині позбавив життя майора міліції. (Справа № 504/3802/15‑к, провадження № 51-8786км18)
9 вересня Велика Палата ВС частково задовольнила заяву про перегляд судових рішень у справі № 809/1649/15 щодо звільнення держслужбовця за несвоєчасне подання заяви про проведення перевірки, передбаченої Законом України «Про очищення влади».
Рішенням у справі «Полях та інші проти України» (від 17 жовтня 2019 року, заява № 58812/15 та інші) ЄСПЛ констатував порушення права заявника на повагу до приватного і сімейного життя, гарантованого ст. 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Велика Палата ВС скасувала рішення судів першої, апеляційної та касаційної інстанцій і направила справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
У розглянутій 9 вересня справі Касаційний цивільний суд у складі ВС висловив правову позицію стосовно порядку розгляду судом справ про оскарження дій державного виконавця щодо стягнення заборгованості за аліментами.
Місцевий суд, з рішенням якого погодився й суд апеляційної інстанції, відмовив у задоволенні скарги боржника, оскільки він фактично не погоджується із визначеним державним виконавцем розміром заборгованості, а тому між сторонами виконавчого провадження існує спір, який підлягає вирішенню судом у порядку позовного провадження із залученням стягувача аліментів.
КЦС ВС скасував рішення судів попередніх інстанцій та направив справу на новий розгляд до суду першої інстанції, оскільки спір про визнання незаконними розрахунків державного виконавця щодо заборгованості за аліментами може розглядатись у порядку оскарження рішень, дій або бездіяльності державного виконавця, а не лише у порядку позовного провадження.
(Постанова КЦС ВС від 9 вересня 2020 року у справі № 569/1662/18)
10 вересня Касаційний господарський суд у складі ВС розглянув справу, в якій ОСББ «Святослава Хороброго-33» звернулося з позовом до АТ «ДТЕК Дніпровські електромережі» про скасування оперативно-господарської санкції щодо нарахування вартості необлікованої електричної енергії.
КГС ВС погодився з рішеннями судів попередніх інстанцій про відмову у задоволенні позовних вимог з огляду на таке.
Під час проведення перевірки виявлено порушення позивачем Правил роздрібного ринку електричної енергії, яке полягає у самовільному підключенні струмоприймачів та електропроводки до електричної мережі ОСББ поза приладом обліку без порушення схеми обліку.
Суди встановили, що акт про порушення, складений представниками відповідача, містить всі вихідні дані, необхідні для визначення обсягу необлікованої електричної енергії.
Джерело: https://supreme.court.gov.ua/supreme/pres-centr/news/993540/
2. За оскарження адмінпостанов необхідно платити судовий збір: ВП ВС
Особа звернулась з позовом до Управління патрульної поліції про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення. Суд першої інстанції позов задовольнив, з чим не погодилось Управління патрульної поліції, подавши апеляційну скаргу. Суд апеляційної інстанції спочатку залишив апеляційну скаргу відповідача без руху, а потім повернув її у зв’язку з несплатою ним судового збору. Про це йдеться на офіційному сайті ВС.
Управління патрульної поліції на таке рішення апеляційного суду подало касаційну скаргу мотивуючи її тим, що під час вирішення питання про звільнення скаржника від сплати судового збору суд апеляційної інстанції не врахував викладених в апеляційній скарзі пояснень про те, що ставка судового збору за подання позову про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення не встановлена Законом «Про судовий збір», а частина п’ята статті 288 КУпАП звільняє осіб, які оскаржують таку постанову, від сплати державного мита. Таким чином, розмір ставки за подання цього позову становить 0,00 грн, а тому і за подання апеляційної та касаційної скарг необхідно сплатити також 0,00 грн.
Правова позиція ВП ВС
Велика Палата Верховного Суду, розглянувши матеріали касаційної скарги, залишила її без задоволення з огляду на наступне.
ВП ВС заначила, що статтею 40-1 КУпАП визначено, що судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується особою, на яку накладено таке стягнення, а розмір та порядок сплати судового збору встановлюється законом. Згідно з приписами частини сьомої статті 283 КУпАП постанова суду (судді) про накладення адміністративного стягнення повинна містити положення про стягнення з особи, щодо якої її винесено, судового збору.
Отже, особи, стосовно яких ухвалено судове рішення про накладення адміністративного стягнення, є платниками судового збору. У випадку незгоди із судовим рішенням про накладення адміністративного стягнення, прийнятим за наслідками розгляду справи цієї категорії, учасники справи вправі оскаржити його в апеляційному порядку і Закон України «Про судовий збір» винятків чи застережень щодо сплати судового збору за оскарження таких судових рішень не містить.
Таким чином, Велика Палата Верховного Суду відступила від правової позиції ВС від 13.12.2016 р. (провадження № 21-1410а16), вказавши, що чинне законодавство містить ставку судового збору, що підлягає сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги у справі про оскарження постанови про адміністративне правопорушення та подальшому оскарженні позивачем та відповідачем судового рішення.
3. ВС роз’яснив, що є підставами для зміни черговості одержання спадкоємцями за законом права на спадкування
Обставини справи
З матеріалів справи відомо, що особа звернулася до суду з позовом до особи_2 про визнання спадкоємцем четвертої черги, надання права на спадкування разом зі спадкоємцями першої черги.
Позов мотивовано тим, що померла його дружина (особа_3). Після її смерті відкрилася спадщина у вигляді домоволодіння. Він постійно проживав разом з померлою дружиною з 1991 року, прописаний в спірному домоволодінні, вів з дружиною за її життя спільне господарство, робив поточний ремонт, оплачував комунальні послуги. Факт проживання однією сім’єю як чоловіка та жінки встановлено рішенням Приморського районного суду м. Маріуполя, яке набрало чинності. Через похилий вік і важкі захворювання вона перебувала в безпорадному стані, потребувала постійного стороннього догляду, додаткової матеріальної допомоги, оскільки була пенсіонеркою. Позивач доглядав за дружиною, всі свої доходи витрачав на їжу та ліки, яких потребувала його жінка, бо в неї була мала пенсія, а також був змушений постійно економити на своєму лікуванні та харчуванні.
Просив з урахуванням уточнених позовних вимог визнати його спадкоємцем четвертої черги після смерті дружини, на спадкове майно у вигляді домоволодіння та надати йому право на спадкування разом із спадкоємцями першої черги.
Рішенням Приморського районного суду міста Маріуполя Донецької області позовні вимоги особи_1 до особи_2 про визнання спадкоємцем четвертої черги, надання права спадкування разом зі спадкоємцями першої черги задоволено.
Постановою Донецького апеляційного суду рішення суду першої інстанції скасовано. У задоволенні позову особи_1 до особи_2 про надання права спадкування разом зі спадкоємцями першої черги відмовлено.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що сама собою обставина, що позивач зі спадкодавцем проживали однією сім`єю, були пов`язані спільним побутом та мали спільний бюджет, не дає підстав вважати, що позивач матеріально забезпечував дружину та набув право на спадкування зі спадкоємцями першої черги.
Висновок Верховного Суду
Судді ВС підкреслили, що статтею 1258 ЦК України передбачено, що спадкоємці за законом одержують право на спадкування позачергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від їх прийняття, крім випадків, встановлених статтею 1259 цього Кодексу.
Системне тлумачення положень статей 1258, 1259 та інших положень книги 6 ЦК України дозволяє стверджувати про необхідність розмежовувати такі правові конструкції як «одержання права на спадкування наступною чергою» (частина друга статті 1258 ЦК України) та «зміна суб`єктного складу осіб, які набувають право на спадкування за законом». «Одержання права на спадкування наступною чергою» (частина друга статті 1258 ЦК України) стосується другої - п`ятої черг і пов`язується із такими негативними юридичними фактами як: відсутність спадкоємців попередньої черги; усунення спадкоємців попередньої черги від права на спадкування; неприйняття спадкоємцями попередньої черги спадщини; відмова від прийняття спадщини.
На «зміну суб`єктного складу осіб, які набувають право на спадкування за законом» в межах певної черги впливають так юридичні факти як: зміна черговості на підставі договору або рішення суду (стаття 1259 ЦК України); застосування правил про право представлення (стаття 1266 ЦК України); відмова спадкоємця від прийняття спадщини на користь іншого спадкоємця за законом (частина друга статті 1274 ЦК України); спадкова трансмісія (стаття 1276 ЦК України); збереження правового зв`язку при усиновленні (частина третя статті 1260 ЦК України). Зміна суб’єктного складу осіб, які набувають право на спадкування за законом, стосується першої – п’ятої черги.
ВС зауважив, що відповідно до статті 1264 ЦК України у четверту чергу право на спадкування за законом мають особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім’єю не менше як п’ять років до часу відкриття спадщини.
При вирішенні спору про право на спадщину осіб, які проживали зі спадкодавцем однією сім’єю не менше як п’ять років до часу відкриття спадщини (четверта черга спадкоємців за законом) судам необхідно враховувати правила частини другої статті 3 СК України про те, що сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов’язані спільним побутом, мають взаємні права та обов’язки.
Також ВС підкреслив, що проживання однією сім’єю жінки та чоловіка без шлюбу не є підставою для виникнення в них права на спадкування за законом у першу чергу на підставі статті 1261 ЦК України.
За змістом частини другої статті 1259 ЦК України, фізична особа, яка є спадкоємцем за законом наступних черг, може за рішенням суду одержати право на спадкування разом із спадкоємцями тієї черги, яка має право на спадкування, за умови, що вона протягом тривалого часу опікувалася, матеріально забезпечувала, надавала іншу допомогу спадкодавцеві, який через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво був у безпорадному стані.
ВС наголосив, що підставами для задоволення позову щодо зміни черговості одержання спадкоємцями за законом права на спадкування є сукупність таких юридичних фактів, встановлених у судовому порядку: 1) здійснення опіки над спадкоємцем, тобто надання йому нематеріальних послуг (спілкування, поради та консультації, вітання зі святами тощо); 2) матеріальне забезпечення спадкодавця; 3) надання будь-якої іншої допомоги спадкодавцеві, тобто такої допомоги, яка має матеріалізоване вираження - прибирання приміщення, приготування їжі, ремонт квартири; 4) тривалий час здійснення дій, визначених у пунктах 1-3; 5) безпорадній стан спадкодавця, тобто такий стан, під час якого особа неспроможна самостійно забезпечувати свої потреби, викликаний похилим віком, тяжкою хворобою або каліцтвом.
Так, у справі яка переглядається, встановлено, що спадкодавець з 18 січня 2012 року до 11 березня 2015 року обслуговувалась відділенням надання благодійної допомоги та реалізації міських соціальних програм територіального центру соціального обслуговування (надання соціальних послуг) Приморського району м. Маріуполя. У 2014 році отримала матеріальну допомогу за рахунок коштів державного бюджету у розмірі 475 грн. Особа_3 отримувала пенсію, яка була рівнозначною з пенсією особи_1. Самостійно забезпечувала умови свого життя, не потребувала стороннього догляду, допомоги та піклування.
Факт надання позивачем матеріальної допомоги спадкодавцю обґрунтовувася лише показами свідків. При цьому доводи касаційної скарги щодо неврахування судами цих показів не можуть бути підставою для скасування оскаржуваного рішення, оскільки апеляційний суд ухвалив рішення на основі оцінки всієї сукупності наданих сторонами доказів.
Доводи касаційної скарги позивача про те, що він тривалий час опікувався спадкодавцем та надавав допомогу, не може бути достатньою обставиною для зміни черговості спадкування в розумінні частини другої статті 1259 ЦК України, без установлення сукупності усіх юридичних фактів, обумовлених даною нормою.
Враховуючи обставини справи Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення апеляційного суду – без змін.
4. Виконавчий збір: скільки платити і у яких випадках можна уникнути
Добровільне виконання рішень суду допоможе уникнути додаткових витрат. За примусове виконання рішень суду з боржника, окрім суми, що підлягає стягненню, поверненню, або вартості майна, що підлягає передачі стягувачу, додатково стягується виконавчий збір.
Виконавчий збір стягується до державного бюджету на підставі постанови про стягнення виконавчого збору, у якій зазначаються розмір і порядок його стягнення.
Розмір виконавчого збору
Виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі:
- 10 % суми, що підлягає примусовому стягненню, поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом;
- 2 мінімальних розмірів заробітної плати з боржника - фізичної особи та в розмірі 4 мінімальних розмірів заробітної плати з боржника - юридичної особи за примусове виконання рішення немайнового характеру;
- 10 % суми заборгованості зі сплати аліментів за наявності заборгованості зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за 12 місяців.
У подальшому державний виконавець зобов'язаний нараховувати виконавчий збір щомісяця у розмірі, визначеному вище, залежно від розміру простроченого щомісячного аліментного платежу.
Постанова про стягнення виконавчого збору за виконавчими документами про стягнення аліментів виноситься державним виконавцем після погашення заборгованості зі сплати аліментів у повному обсязі або у разі повернення виконавчого документа стягувачу чи закінчення виконавчого провадження на підставі розрахунку про його нарахування.
Якщо рішення про стягнення коштів було виконано боржником частково до винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, сума виконавчого збору зазначається в розмірі 10 % з суми, яка не була сплачена боржником до відкриття виконавчого провадження.
У яких випадках виконавчий збір не стягується:
- за виконавчими документами про конфіскацію майна, стягнення періодичних платежів (крім виконавчих документів про стягнення аліментів, за наявності заборгованості зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за дванадцять місяців), накладення арешту на майно для забезпечення позовних вимог, за виконавчими документами, що підлягають негайному виконанню;
- у разі виконання рішень Європейського суду з прав людини;
- якщо виконання рішення здійснюється за рахунок коштів, передбачених бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду в порядку, установленому Законом "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень";
- за виконавчими документами про стягнення виконавчого збору, стягнення витрат виконавчого провадження, штрафів, накладених виконавцем відповідно до вимог Закону;
- у разі виконання рішення приватним виконавцем;
- за виконавчими документами про стягнення заборгованості, що підлягає врегулюванню відповідно до Закону «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії", а також згідно з постановами державних виконавців, винесеними до набрання чинності цим Законом.
У разі закінчення виконавчого провадження у зв'язку із скасуванням рішення, що підлягало виконанню, або визнання судом виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню, виконавчий збір не стягується, а стягнутий виконавчий збір підлягає поверненню.
Під час передачі виконавчого документа від органу державної виконавчої служби приватному виконавцю виконавчий збір не стягується, якщо він не був стягнутий на момент передачі, а стягнута частина виконавчого збору на момент передачі виконавчого документа поверненню не підлягає.
Виконавчий збір не стягується у разі закінчення виконавчого провадження, якщо рішення було виконано до винесення постанови про відкриття виконавчого провадження. Якщо рішення про стягнення коштів було виконано боржником частково до винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, виконавчий збір стягується із суми, яку не було сплачено боржником до відкриття виконавчого провадження.
_03_03.png)
